Рішення № 75045286, 27.06.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 р. Справа № 818/1524/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1І,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання рішення і бездіяльності протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Сумське об’єднане УПФУ Сумської області), в якому просив:

1) визнати рішення і бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправними;

2) скасувати рішення від 10.10.2017 №822598;

3) зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 06.09.2017 відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі – Закон України «Про прокуратуру») в редакції від 14 жовтня 2014року за заявою від 09.10.2017.

Також просив стягнути на його користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог, вимагаючи здійснити перерахунок у відповідності до вимог ч.10 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції яка діяла станом на 14.10.2014, посилається на ст. 22 Конституції України та рішення Конституційного Суду України, та відмічає, що права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод, тому вважає що він має право на перерахунок пенсії із застосуванням норм, які діяли у попередній редакції Закону України «Про прокуратуру». Зазначає, що він на законних підставах розраховував на правову визначеність та законну очікуваність у питаннях пенсійних відносин.

Крім того, стверджує, що неприйняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії та позбавлення наданих соціальних гарантій, оскільки за практикою Європейського суду з прав людини відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути для посадових осіб підставою для відмови в його виконанні.

Також позивач, зазначив, що відповідачем неправильно застосовані норми законодавства пенсійного забезпечення прокурорів, оскільки він звертався з заявою про перерахунок пенсії за ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», в той час як відповідач в оскаржуваному рішенні посилається на норми Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ, які стосувались ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ.

З посиланням на те, що розмір пенсії на час призначення складав 60% від заробітної плати, в той час, як розмір пенсії осіб, які вийшли на пенсію за попередньою редакцією Закону України «Про прокуратуру» складав 90%, розмір його пенсії було визначено з порушенням чинного законодавства, та, крім іншого і ця пенсія йому взагалі не виплачується, заперечує, що в даному випадку є пропорційність між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.

Також стверджує, що рішення про відмову у здійсненні перерахунку є дискримінаційним за професією, родом занять, за майновим станом, за строком виходу на пенсію.

Ухвалою суду від 20.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб.

11.05.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Сумське об’єднане УПФУ Сумської області заперечувало проти задоволення позову (а.с.39-40).

Так, відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ч. 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Водночас, п. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Таким чином, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував уряду. На даний час жодної постанови, яку б встановлювала порядок та умови перерахунку пенсі прокурорам урядом прийнято не було, а тому порядок та умови перерахунку пенсії працівникам прокуратури не визначено. Крім того, згідно з п. 19 розділу І Закону №2148-VІІІ від 03.10.2017 пункт 13 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» викладений у редакції, за якою у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо підвищення пенсій», не розглядається та пенсія не індексується.

Позивачем, крім іншого, 22.05.2018 було подано відповідь на відзив та 27.06.2017 додаткові письмові пояснення.

Ухвалою суду від 01.06.2018 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні при огляді пенсійної справи позивача було встановлено, що постановою Зарічного районного суду м. Суми (ЄДР №58933555) від 11.07.2016 у справі №591/2521/16-а (а.с.58-61), скасовано рішення Сумського об’єднаного УПФУ Сумської області №4471 від 20.05.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років та зобов’язано відповідача зарахувати ОСОБА_1 22 роки 8 місяців 10 днів стажу роботи, що дає йому право на пенсію за вислугу років, та призначити з 12.05.2016 пенсію за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 (а.с.58-61).

На виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 11.07.2016 Сумським об’єднаним УПФУ Сумської області позивачу з 12.05.2016 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.54-56).

09.10.2017 позивач звернувся до Сумського об’єднаного УПФУ Сумської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.62-63), до якої було додано довідку від 09.10.2017 №18-825вих17 про складові (структуру) заробітної плати станом на 06.09.2017 начальника відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_1 (а.с.18,64).

10.10.2017 відповідачем було прийнято рішенням №822598 (а.с.20), яким відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Також в рішенні зазначено, що згідно з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу». Отже, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених вищезазначеними Законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Листом від 17.10.2017 №23111/04-17 (а.с.19) дане рішення було направлено на адресу позивача.

Позивач, вважаючи рішення відповідача №822598 від 10.10.2017 незаконним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.

На час призначення позивачу пенсії - 12.05.2016 пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося Законом України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до ч.13 якої пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Позивач обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 14.10.2014, яка передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Однак, дана позиція, на переконання суду, є хибною, оскільки, згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Даний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02.05.2018 по справі №592/11201/16-а.

При цьому, як встановлено судом на час призначення позивачу пенсії - 12.05.2016 норма редакції ч.20 ст. 86 Закон України «Про прокуратуру», на яку посилається позивач, діяла вже в іншій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто на час призначення пенсії та на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, норми Закону України «Про прокуратуру» вже не визначали умов та порядку перерахунку призначених пенсій, і станом на момент розгляду справи, будь-яких змін в цій частині до Закону України «Про прокуратуру» не вносилось. В той же час, Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури станом на момент розгляду справи визначено також не було.

Дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, на яку посилається позивач, якою внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» було підвищено розміри окладів та надбавок працюючим працівникам прокуратури з 09.08.2017. Однак, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, постанова Кабінету Міністрів України не містила.

Приймаючи до уваги, вказане, вимоги позивач про зобов’язання здійснити перерахунок призначеної раніше пенсії саме на підставі норм ст. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 14.10.2014, яка не діяла, як на час призначення пенсії, так і на час звернення з заявою про перерахунок, є безпідставними та не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

В обґрунтування своєї позиції позивач також посилається на те, що відсутність конкретного механізму реалізації закону не може бути підставою для відмови в його виконанні та свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Разом з тим, як вже було зазначено, на час призначення пенсії, та на час звернення з заявою про перерахунок пенсії, на законодавчому рівні такого порядку та підстав перерахунку, який мав би бути дотриманий відповідачем, встановлено не було.

Позивач стверджує, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, яким внесені зміни до ч.20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є неконституційним в цілому, однак, такі твердження є безпідставними, оскільки положення даного закону та насамперед в цій частині не були визнані неконституційними Конституційним Судом України.

При цьому, варто відмітити, що відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» саме на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було.

Суд визнає, що тривале невиконання Кабінетом Міністрів України вимог п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» призвела до ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Поряд з цим, Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України та його органи не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.

Бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», не може вважатися доказом протиправності дій чи бездіяльності саме органу Пенсійного фонду України і покладати саме на нього обов'язки, не передбачені законодавством. При цьому, причини бездіяльності Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своєму рішенні від 14.02.2018 по справі №635/903/17.

Посилання на те, що відповідачем, на порушення ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано доказів неприйняття Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсії, не приймаються судом до уваги, оскільки прийняття чи неприйняття нормативно-правового акта не є тією обставиною, що підлягає доведенню відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, тим паче, що на даний час вказана обставина є предметом розгляду у справі №826/15466/16, яка наразі перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва.

Позивач, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, ст. 22 Конституції України, та рішення Конституційного Суду України стверджує, що він розраховував на правову визначеність та законну очікуваність у питаннях пенсійних правовідносинах, однак, гарантовані йому права, в порушенням Конституції України були фактично звужені, що позбавило його права мирно володіти своїм майном. При чому таке звуження прав не може бути пропорційним між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави.

В даному випадку слід зазначити, що відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини, кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд відмічає, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «ОСОБА_2 та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою Великоди проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Тобто, приймаючи до уваги вищевикладене, законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, при цьому станом на момент виходу позивача на пенсію, норми Закону України "Про прокуратуру", які визначали порядок перерахунку пенсії, вже були змінені. До того ж, як встановлено судом, з дати призначення позивачу пенсії, тобто з 12.05.2016, та по теперішній час редакція частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, не змінена та не скасована. На час призначення позивачу пенсії (при чому саме на виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1І.) позивач був обізнаний з тим, що чинне законодавство вже не визначало порядку та підстав перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам, яким призначена пенсія згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», а тому зазначені вище доводи ОСОБА_1, в тому числі з посиланням, на ст. 22 Конституції України щодо звуження його прав та свобод є безпідставним. Крім іншого, відмова у здійсненні перерахунку пенсії позивачу не призвела до зменшення розміру пенсії, яку йому було призначено до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

Доводи з приводу дискримінації по відношенню до нього з боку відповідача, на переконання суду, також не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Будь-яких доказів того, що орган Пенсійного фонду, який є відповідачем у справі, за однакових умов здійснює перерахунок пенсії працюючим прокурорам надано не було. Натомість, відповідно до інформації наданої відповідачем (а.с.24) та пояснень представника відповідача, перерахунок пенсії прокурорам проведено відповідно до судових рішень, більшість з яких наразі перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Позивач також стверджує, що посилання в оскаржуваному рішенні на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ, яким було внесено зміни лише до ч.15 Закону України «Про прокуратуру», яка не регламентує порядок призначення та перерахунку пенсії, є безпідставним, та є підставою, у зв’язку з цим для його скасуванню.

Дійсно, посилання в оскаржуваному рішенні на приписи даного закону, є помилковим в даному випадку, оскільки вони не стосуються пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», в той же час, на переконання суду, вказане не може бути підставою для скасування в цілому правильного за своїм змістом оскаржуваного рішення, тим паче, що при його прийнятті, відповідач керувався також і Законом України «Про прокуратуру». При цьому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, коли такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні, зокрема в Законі України «Про прокуратуру», не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, відповідач не мав правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому Сумське об’єднане УПФ Сумської області, приймаючи рішення, з посиланням на Закон України «Про прокуратуру» про відмову в перерахунку пенсії, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскаржуване рішення відповідає ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак суд, з урахуванням всіх встановлених в судовому засіданні обставин у справі та досліджених доказів, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та визнання протиправною бездіяльністю та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 за заявою від 09.10.2017 та вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з відмовою у задоволенні позову не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (40021, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) про визнання рішення і бездіяльності протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії – відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2018.

Суддя І.Г. Шевченко