Рішення № 75045102, 22.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4418/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Коморного О.І.

секретар судового засідання Мергель І.Р.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим. Вказує, що позивачем вчасно перераховано єдиний податок до бюджету, не порушуючи норм перерахування до бюджету суми єдиного податку в терміни передбачені п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України. Крім того, зазначає, що у лютому 2015 року позивачем помилково перераховано кошти в сумі 243,60 грн. на рахунок призначений для сплати ЄСВ, однак в травні 2015 року позивач сплатила суму єдиного податку за травень та за лютий про що письмово повідомила податковий орган. На думку позивача, сплата коштів на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов’язання та застосування до нього відповідних санкцій. Відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги на скасувати оскаржуване рішення.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що перевіркою своєчасності сплат узгоджених податкових зобов’язань до бюджету встановлено порушення п. 16.1.4, п. 16.1 ст. 16 та п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме - порушено строк сплати суми грошового зобов’язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб. За результатами перевірки складено акт перевірки, сформовано та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2195,60 грн. Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 04.12.2017 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання у справі.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 12.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено таку до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Головним управлінням ДФС у Львівській області 10.10.2017 року проведено камеральну перевірку щодо дотримання термінів сплати узгоджених сум з податкових зобов’язань з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по єдиному податку з юридичних осіб.

За результатами вказаної перевірки складено акт 8706/13-01-13-11 від 10.10.2017 року. Перевіркою встановлено порушення п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України. (а.с.10).

На підставі вказаного акта відповідачем 10.10.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0173781311 про зобов’язання фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 сплатити штраф у розмірі 50% за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2195,60 грн. (а.с.9).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправними та таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Відповідно до пп. 295.1. ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно статті 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області відповідно до акту № 8706/13-0113-11 від 10.10.2017 року встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб та прийнято податкове повідомлення-рішення №0173781311 про зобов’язання фізичної особи–підприємця ОСОБА_3 сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2195,60 грн. за затримку сплати авансових внесків єдиного податку.

Судом з долучених до матеріалів справи квитанцій встановлено, що позивачем перераховано до бюджету суми єдиного податку в терміни передбаченні п.295.1 ст.295 ПК України, а саме:

- за січень 2015 року сплачено 15.01.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за березень 2015 року сплачено 17.03.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за квітень 2015 року сплачено 17.04.2015 в сумі 243,60 грн.

- за червень 2015 року сплачено 10.06.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за липень 2015 року сплачено 13.07.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за серпень 2015 року сплачено 17.08.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за вересень 2015 року сплачено 14.09.2015 в сумі 243,60 грн.;

- за жовтень 2015 року сплачено 19.10.2015 в сумі 275,60 грн.;

- за листопад 2015 року сплачено 16.11.2015 в сумі 275,60грн.;

- за грудень 2015 року сплачено 16.12.2015 в сумі 277,60 грн.;

- за січень 2016 року сплачено 18.07.2016 в сумі 275,60 грн.;

- за лютий 2016 року сплачено 15.02.2016 в сумі 275,60 грн.;

- за березень 2016 року сплачено 10.03.2016 в сумі 275,60 грн.

- за квітень 2016 року сплачено 14.04.2016 в сумі 275,60 грн.;

- за травень 2016 року сплачено 11.05.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за червень 2016 року сплачено 17.06.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за липень 2016 року сплачено 18.07.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за серпень 2016 року сплачено 20.08.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за вересень 2016 року сплачено 19.09.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за жовтень 2016 року сплачено 18.10.2016 в сумі 290,00 грн.;

- за листопад 2016 року сплачено 04.11.2016 в сумі 290,60 грн.;

- за грудень 2016 року сплачено 17.12.2016 в сумі 275,60 грн.

Також судом встановлено, що у лютому 2015 року позивачем помилково перераховано кошти в сумі 243,60 грн. на рахунок, що призначений для сплати єдиного соціального внеску. Однак в травні 2015 року позивачем сплачено суму єдиного податку за травень та повторно за лютий, про що письмово повідомлено контролюючий орган. Також, позивач просила помилково сплачені кошти перерахувати на рахунок, що призначений для сплати єдиного соціального внеску.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 року встановлено, що в даному випадку, мало місце помилкове зарахування коштів на сплату єдиного соціального внеску на інший, ніж передбачено, рахунок податкової інспекції. При цьому, обидва рахунки знаходяться в ГУ ДКСУ у Львівській області.

Судом зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Крім того, судом вказано, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачени пунктом 57.1 статті 57 ПК, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.06.2015 року у справі №21-377а15.

Згідно з ч. ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Положення про єдиний казначейський рахунок затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122.

Відповідно до п.2.1 вказаного Положення єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Також необхідно врахувати підп. 2 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем своєчасно сплачено суми грошових зобов’язань по єдиному податку, тому суд не бере до уваги зазначений в акті перевірки порушення граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання по єдиному податку.

З огляду на наведене, за наявності у платника доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов’язок зі сплати відповідної суми податкового зобов’язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980).

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

При цьому, з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, не встановлено порушення позивачем граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобовязання, відтак податкове повідомлення-рішення контролюючого органу не можна вважати правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням викладеного, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України у Львівській області від 10.10.2017 року № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. сплаченого судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (пр. Червоної Калини 63/76, м.Львів, РНОКПП НОМЕР_2).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 02.07.2018р.

Суддя Коморний О.І.