Рішення № 75045071, 02.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/628/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року ОСОБА_1 окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

за участю секретаря Балабан М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить визнати бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду заяв №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року протиправною; зобов’язати ОСОБА_1 міську раду вчинити певні дії, а саме: надати дозвіл на виготовлення проектної документації щодо відведення земельної ділянки №2 (154) між будинками № 150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одесі, відповідно до наданих графічних матеріалів, для надання її безоплатно у приватну власність; зобов’язати ОСОБА_1 міську раду утриматись від вчинення дій щодо надання земельної ділянки № 2 (154) між будинками №150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одеса іншим особам.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.10.2017 року звернувся до ОСОБА_1 міської ради із заявами №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 щодо надання безоплатно в приватну власність однієї із земельних ділянок розташованих по вул. Лиманній в м. Одесі між будинками № 150 та 160 (чотири земельні ділянки, відповідно до наданих графічних матеріалів) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Також до заяв були додані документи, що посвідчують його участь в антитерористичній операції та статус інваліда війни 3 групи, адже згідно статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь, в антитерористичній операції. Наприкінці листопада 2017 року на заяви від 17.10.2017 р. позивачем отримано загальну відповідь за № 01-26/1407-1410 від 08.11.2017 від департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради, якою повідомлено, що Департаментом направлено запит до Управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради, в якому ставиться питання про відповідність місця розташування об’єктів Генеральному плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, після чого буде підготовлено проект рішення та направлено його на розгляд сесії ОСОБА_1 міської ради. Положеннями ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу встановлюється місячний строк для розгляду клопотання та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні. Однак, відповіді від ОСОБА_1 міської ради про надання дозволу або відмову в його наданні ним не отримано.

Позивач вказує, що бездіяльність ОСОБА_1 міської ради порушує його право на безоплатне отримання земельної ділянки, тому він змушений звернутись до суду, обравши серед способів судового захисту, передбачених ст. 5 КАС України - визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Крім того, він вважає за необхідне оскаржити до суду бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо надання йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки № 2 (154) між будинками № 150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одеса та зобов’язати ОСОБА_1 міську раду утриматись від вчинення будь-яких дії щодо надання земельної ділянки № 2 (154) між будинками № 150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одеса іншим особам.

Представником ОСОБА_1 міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що 17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся через департамент з питань звернень громадян ОСОБА_1 міської ради із заявами на ім’я ОСОБА_1 міського голови № № 34-С-6256, 34-С-6257, 34-С-6258, 34-С-6259, в яких просив надати йому безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,1 га у м. Одесі по вул. Лиманній між будинками № № 150 та 160 (4 земельних ділянки). Листом департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради від 08 листопада 2017 року № 01-26/1407-1410 позивача повідомлено, що департаментом направлено запит до управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради з метою з’ясування відповідності бажаного заявником місця розташування земельних ділянок вимогам містобудівної документації, а також, що після отримання відповідної інформації департаментом буде підготовлено проект рішення, який буде направлено для розгляду на сесії ОСОБА_1 міської ради. Законом України від 02 липня 2013 року № 366-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок» частину 7 статті 118 ЗК України доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, з метою вдосконалення та спрощення процедури відведення земельних ділянок цим Законом запроваджено принцип «мовчазної згоди» на етапі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, згідно з яким, у випадку не надання органом місцевого самоврядування протягом місяця відповіді на відповідну заяву, особа, що звернулась за приватизацією земельної ділянки, має право замовити виготовлення документації із землеустрою без отримання дозволу на це. Так, розглянувши відповідну заяву у місячний строк з дати її подання, орган, який передає у власність або користування земельні ділянки, надає заявнику дозвіл на розробку проекту землеустрою або мотивовану відмову у його наданні (абзац 1 частини 7 статті 118 ЗК України). Втім, у випадку нерозгляду цього питання протягом місяця з дати подання заяви, заявник набуває право замовити розроблення проектної документації за «мовчазною згодою» відповідного органу, письмово повідомивши про це такий орган. Таке право зберігається у особи протягом місяця з дня завершення строку розгляду заяви (абзац 3 частини 7 статті 118 ЗК України). При цьому, передбачаючи можливість нерозгляду заяви протягом місячного строку та подальший порядок реалізації права заявника на отримання земельної ділянки, законодавство не містить жодної вказівки на те, що така поведінка органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної або комунальної власності, є протиправною. При цьому, невикористання особою закріпленого у законодавстві принципу «мовчазної згоди» не свідчить про порушення її права на отримання земельної ділянки будь-ким іншим, оскільки бездіяльність органу місцевого самоврядування не створювала перешкод для реалізації такого права. Порушення права позивача на отримання земельної ділянки, що визначено підставою позову, в дійсності не відбулось, оскільки неподання ОСОБА_1 міською радою відповіді не перешкоджало подальшій реалізації такого права. Це свідчить про відсутність підстав для надання судового захисту та невідповідність заявленого позову завданню адміністративного судочинства, у зв’язку із чим він підлягає відхиленню. При цьому, враховуючи відсутність протиправності у поведінці ОСОБА_1 міської ради у спірних відносинах, відсутні і підстави для зобов’язання міської ради вчинити визначені позивачем дії.

Крім того, як вбачається з листа управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради від 08 грудня 2017 року № 01-11/5147-175пр-с, земельні ділянки між будинками №№ 150 та 160 по вул. Лиманній у м. Одесі надані рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради депутатів трудящих у 1955-1956 роках у безстрокове користування громадянам м. Одеси. На запит юридичного департаменту ОСОБА_1 міської ради вказане управління надало матеріали, з яких вбачається, зокрема, що земельна ділянка № 154, дозвіл на відведення якої вимагає надати позивач, надана рішенням Ленінського райвиконкому м. Одеси від 25 травня 1956 року № 455 у безстрокове користування ОСОБА_4 (архівна справа № 6148). При цьому, первинні документи із землекористування в архіві управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради втрачені. Водночас, за змістом частини 6 статті 118 ЗК України, у випадку вилучення земельної ділянки з користування іншої особи, заявником разом із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою подається погодження такого землекористувача. Втім, таке погодження позивачем до міської ради не подавалось, а задоволення вимоги про зобов’язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проектної документації за його відсутності може призвести до порушення прав особи, яка має право користування цією земельною ділянкою.

Позивачем до суду надано відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що наявність в законодавстві принципу «мовчазної згоди» не звільняє суб’єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього ч. 7 ст. 118 ЗК України обов’язку щодо надання заявнику відповіді на звернення, який випливає з конституційного принципу поведінки органу місцевого самоврядування, який закладений у ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, листом від 08 листопада 2017 року № 01-26/1407-1410 його повідомлено, що департаментом направлено запит до управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради, в якому ставиться питання про відповідність місця розташування об’єктів Генеральному плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, після чого буде підготовлено проект рішення та направлено на розгляд сесії ОСОБА_1 міської ради. Тобто відповідачем вчинялися необхідні дії для розгляду звернення, тому застосовувати абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України є недоцільним.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року по справі №815/628/18 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23 травня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засідання позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 брав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій та інвалідом ІІІ групи ( а.с. 10-12).

17 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 міської ради із заявами № 34-С-6256, 34-С-6257, 34-С-6258, 34-С-6259, в яких просив надати земельну ділянку безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку орієнтованою площею – 0,1 га на території ОСОБА_1 міської ради за адресою: вул. Ліманна (між будинками) за № 150-160 (а.с. 52-55).

08 листопада 2017 року Департаментом комунальної власності ОСОБА_1 міської ради на адресу ОСОБА_2 направлено лист № 01-26/1407-1410, яким повідомлено, що департаментом направлено запит до управління архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради для розгляду на відповідність місця розташування об’єктів Генеральному плану м. Одеси та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси та після отримання інформації департаментом буде підготовлено відповідний проект рішення та направлено до розгляду на сесію ОСОБА_1 міської ради. Остаточне рішення приймається ОСОБА_1 міською радою в межах її повноважень (а.с. 56).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного Кодексу України (далі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України (зі змінами та доповненнями) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно п. «а» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що за результатом розгляду клопотання про надання земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний термін приймає рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких підстав, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на принцип «мовчазної згоди», згідно з яким, у випадку не надання органом місцевого самоврядування протягом місяця відповіді на відповідну заяву, особа, що звернулась за приватизацією земельної ділянки, має право замовити виготовлення документації із землеустрою без отримання дозволу на це, оскільки наявність в законодавстві принципу “мовчазної згоди” не звільняє суб’єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього ч. 7 ст. 118 ЗК України обов’язку щодо розгляду заяви по суті та надання заявнику відповіді на його звернення.

Разом з тим, судом встановлено, що будь-якого рішення ОСОБА_1 міською радою за результатом розгляду поданих ОСОБА_2 заяв не приймалось.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_2 від 17 жовтня 2017 року № 34-С-6256, 34-С-6257, 34-С-6258, 34-С-6259.

При цьому, позовні вимоги щодо зобов’язання ОСОБА_1 міську раду вчинити певні дії, а саме: надати дозвіл на виготовлення проектної документації щодо відведення земельної ділянки №2 (154) між будинками № 150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одесі, відповідно до наданих графічних матеріалів, для надання її безоплатно у приватну власність та зобов’язання ОСОБА_1 міську раду утриматись від вчинення дій щодо надання земельної ділянки № 2 (154) між будинками №150 та 160 по вулиці Лиманній в м. Одеса іншим особам, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Суд може прийняти рішення про зобов'язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, допустивши протиправну бездіяльність з не розгляду заяв ОСОБА_2 від 17 жовтня 2017 року № 34-С-6256, 34-С-6257, 34-С-6258, 34-С-6259, ОСОБА_1 міська рада не надала жодної юридичної оцінки обставинам, котрі мають принципове юридичне значення для вирішення порушеного громадянином питання, відповідно до вимог ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, а саме: належності позначеної особою земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, належності позначеної особою земельної ділянки до вільних земель державної або комунальної власності, відповідності закону розміру площі обраної земельної ділянки тощо.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, враховуючи неприйняття відповідачем станом на 21 червня 2018 року рішення відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України за результатом поданих ОСОБА_2 заяв від 17 жовтня 2017 року № 34-С-6256, 34-С-6257, 34-С-6258, 34-С-6259, з урахуванням встановлених судом обставин, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов’язання ОСОБА_1 міську раду розглянути заяви ОСОБА_2 №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проектної документації щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для надання безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду заяв №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року; зобов’язання ОСОБА_1 міської ради розглянути заяви ОСОБА_2 №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проектної документації щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для надання безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, адреса місця реєстрації: 65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, 36/2) до ОСОБА_1 міської ради (код ЄДРПОУ: 26597691, адреса місцезнаходження: 65004, м. Одеса, пл. Думська, 1) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 міської ради щодо розгляду заяв №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року.

Зобов’язати ОСОБА_1 міську раду розглянути заяви ОСОБА_2 №34-С-6256, 6257, 6258, 6259 від 17.10.2017 року та вирішити питання про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проектної документації щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для надання безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2018 року.

Суддя О.А. Левчук

.