Рішення № 75045024, 02.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 813/1802/18

02 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Ю.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, у якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

- зобов’язати Бродівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” з моменту звернення за перерахунком пенсії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що звернулася до відповідача із заявою про вирішення питання щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, листом від 01.02.2018 № 4/Б-12/БС повідомлено, що оскільки згідно наданих документів відсутній факт примусового переселення права на підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не має. Вважає, що оскільки позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, що підтверджується відповідним посвідченням, тому згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Ухвалою суду від 25.05.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до приписів частини першої статті 258 КАС України, у зв'язку з відсутністю головуючого на роботі в період з 06.06.2018 по 30.06.2018 (перебування у щорічній основній відпустці ), суд приймає рішення у цій справі в перший робочий день головуючого, а саме - 02.07.2018.

На підставі ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі Бродівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 21.06.2018 (вх. № 19475), у якому зазначає, що пункт «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» чітко визначає, що право на підвищення мають тільки члени сім,ї, яких було примусово переселено. А як засвідчується документами, ОСОБА_1 не була примусово переселена, так як народилася 29.05.1950 у смт. Дарасун, Каримського району, Читинської області. Таким чином, ОСОБА_1 не була примусово переселена у місця снеппоселення, як член сім'ї репресованих (оскільки народилася через 1 рік після переселення її батька ОСОБА_2, і матері ОСОБА_3О.). З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України, перебуває на обліку у Буському відділі обслуговування управління ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 22.03.2018 № 534 позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до довідки від 17.02.2004 № 4/4-174 ОСОБА_4, Стефанюк–Лабка М.І., ОСОБА_5 були реабілітовані на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII з поверненням конфіскованого майна або його вартості.

Згідно довідки про реабілітацію від 30.04.2013 № 9/3-Г-8 ОСОБА_1 народилась 29.05.1950 у смт. Дарасун, Каримського району, Читинської області (у місці спецпоселення батьків ОСОБА_2, ОСОБА_3О.) та реабілітована.

Львіською обласною радою 21.05.2012 видано ОСОБА_1 посвідчення № 44-16-П, згідно якого позивач має право на пільги, передбачені рішенням Львівської обласної ради та Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

В інтересах ОСОБА_1 сестра ОСОБА_6 звернулася до Бродівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області із заявою щодо встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 01.02.2018 № 4/Б-12/БС повідомлено, що оскільки згідно наданих документів відсутній факт примусового переселення права на підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не має.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено, що реабілітованими є, зокрема, особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтями 3, 4 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено реабілітувати всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сімями.

Поновити реабілітованих в усіх громадських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладається на обласні, міські і районні ОСОБА_5 народних депутатів.

Згідно з п. 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована у Мінюсті 27.12.2005 за № 1566/11846, за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.

До матеріалів справи долучено копію безтермінового посвідчення реабілітованого та потерпілого від політичних репресій, виданого Львівською обласною радою 21.05.2012.

Згідно довідки про реабілітацію, позивач є особою, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини, згодом була реабілітованою, що надає право на підвищення призначеної пенсії відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «г» ч. 1 ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 % мінімальної пенсії за віком.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_1 як примусово переселеного члена сім'ї особи, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24.01.2018.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 25.05.2018 суд, враховуючи майновий стан позивача, звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення".

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" ст. 77 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” починаючи з 24.01.2018.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Костецький Н.В.