Рішення № 75044779, 23.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року № 810/546/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 344-56 та № 169179-13.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що належні позивачу об’єкти нежитлової нерухомості не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки відносяться до будівель та споруд промислового призначення.

Ухвалою суду від 02.02.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 28.02.2018.

Судове засідання 28.02.2018 відкладено на 28.03.2018 у зв’язку з неявкою сторін.

До судового засідання 23.04.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки їх прийнято з дотриманням вимог закону та на підставі об’єктивно встановлених обставин. Також наполягав на тому, що до об’єктів, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносяться лише будівлі, що належать промисловим підприємствам. Натомість, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкові зобов’язання платнику податків – фізичній особі.

На підставі ч. 9 ст. 205, ч. 3 ст. 194 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.08.2016, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «А-РІАЛТІ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 19.08.2016 та зареєстрованого в реєстрі за № 3630, належать нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1 415,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-Б. До складу даного майна входять: арочний склад (номер, літера С1) площею 441 м2; склад (номер, літера С2) площею 432 м2; склад (номер, літера СЗ) площею 533 м2; операторна (номер, літера К) площею 9,2 м2; прохідна (номер, літера 3), вольєр (номер, літера В), навіс (номер, літера Н), сушка (номер, літера під Д), погріб (номер, літера Т), огорожа (номер, літера 1-3), навіс (номер, літера Д), навіс (номер, літера У), навіс (номер, літера під У) (а.с. 9 – 11).

Право власності на вказане майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 згідно з рішенням про державно реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31029898 від 19.08.2016, номер запису про право власності 16005499, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 213874832109, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19.08.2016 № 66300124 (а.с. 12 – 13)

Також відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «А-РІАЛТІ», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 19.08.2016 та зареєстрованого в реєстрі за № 3624, належать нежитлові будівлі та споруди – група приміщень № 2 загальною площею 7 894,5 м2, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-в (а.с. 14 – 16).

Відповідно до даних інвентаризаційної справи № 7634 (технічний паспорт) до складу вказаної групи приміщень № 2 входить: цех, площею 496,6 м2; щитова Т-2, площею 7,2 м2; щитова Т-1, площею 7,2 м2; щитова РУ-0,4кВт, площею 11,8 м2; щитова РУ-ІОкВт, площею 25,3 м2; кабінет, площею 18,1 м2; бойлерна, площею 1,3 м2; душова, площею 15,3 м2; ГРП, площею 8,6 м2; коридор, 107,7 м2; кабінет, площею 16,9 м2; коридор, площею 28,2 м2; коридор, площею 42,0 м2; компресорна, площею 31,9 м2; цех, площею 3 272,8 м2; кабінет, площею 22,2 м2; кабінет, площею 18,9 м2; кабінет, 52,8 м2; щитова, площею 37,7 м2; цех, площею 612,6 м2; кабінет, 35,4 м2; коридор, площею 24,5 м2; санвузол, площею 12,0 м2; санвузол, площею 5,0 м2; санвузол, площею 8,8 м2; туалет, площею 4,5 м2; сушка, площею 11,3 м2; сушка, площею 15,3 м2; коридор (а.с. 18 – 23).

Право власності на вказане майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 згідно з рішенням про державно реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31029869 від 19.08.2016, номер запису про право власності 16005456, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 238278632109, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 19.08.2016 № 66300041 (а.с. 17).

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 01.11.2017 № 344-56 та № 169179-13, якими позивачу визначено суму податкових зобов’язань за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості» (а.с. 34, 35).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх оскарження.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIІI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, було введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.1, п.п.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Згідно пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об’єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457 (далі – ДК 009:2010), економічна діяльність – процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з якою процес промислового виробництва – це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".

Тобто, в цілях застосування норм пп. 266.2.2 ПК України промисловими вважаються підприємства, які відповідно до ДК 009:2010 належать до вищезазначених секцій.

Водночас, термін «промислове підприємство» охоплює всі підприємства, які належать до таких галузей економічної діяльності: добувна промисловість, переробна промисловість, будівництво, електроенергія, газ, водопостачання і санітарне обслуговування, транспорт, склади і служби зв'язку (ст. 1 Конвенції про допомогу у випадках виробничого травматизму від 08.07.1964 № 121).

Перероблення – це технологічний процес, виконання якого змінює форму, властивості чи склад сировини, напівфабрикатів або, в окремих випадках, готової продукції, за для отримання нової продукції.

Переробна промисловість – усі види економічної діяльності, віднесені до секції С «Переробна промисловість». До неї належать як кустарно-ремісничі промисли, так і серійне виробництво.

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі – ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До групи "Будівлі офісні" (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Таким чином, в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, промислові будівлі та складські приміщення промислових підприємств.

Отже, будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-2000, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки Податковий кодекс України не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об'єктів у власній господарській діяльності, та їх належності фізичній особі, або промисловому підприємству. Натомість, визначальним для звільнення від сплати податку є саме цільове призначення об'єкту нерухомого майна.

Як зазначено вище, позивачу на праві власності належать нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9-б та вул. Стельмаха, 9-в.

При цьому суд звертає увагу на те, що при віднесенні вказаних об'єктів нежитлової нерухомості позивача до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, та враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ДК 018-2000, ДК 009:2010 та документи, які підтверджують право власності на таку нерухомість.

На переконання суду, об’єкти, що входять до складу вказаних об’єктів нерухомості, свідчать про те, що дане майно є будівлями промисловості, а тому згідно з пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із ч.ч. 1, 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду справи відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваного рішення.

Таким чином, даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн. (квитанція від 26.01.2018 № ПН7357).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 01.11.2017 № 344-56 та № 169179-13.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Тургенєва, 63, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ-151, вул. Народного Ополчення, 5а, код 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.