Ухвала суду № 75041846, 18.01.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31448/17

Провадження № 2-з/761/81/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Волошина Василя Олександровича

при секретарі: Кривошиї Наталії Вікторівні

розглянувши заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Василевського О.А. про забезпечення позову у цивільній справі за Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макаренка Валерія Михайловича про визнання договору дарування недійсним; скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказаний позов.

Разом із позовною заявою стороною позивача було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності відповідачу, у межах ціни позову: ? частини нежитлової будівлі виробничого корпусу (літера Б), за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з наданої до суду заяви, доданих документів та матеріалів справи вбачається, що до зазначено приміщення ухвалою суду від 24 жовтня 2017р. застосовано заходи забезпечення позову та заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо ? частини нежитлової будівлі виробничого корпусу (літера Б), за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18192261 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 667819680000), що належить на праві власності ОСОБА_4, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що накладення арешту на дану квартиру повторно не є доцільним, оскільки розпорядження нею вже обмежене, тому у суду відсутні підстави для задоволення вищезазначеної заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення цього цивільного позову.

Керуючись ст.ст. 149 - 154, 259, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд -

у х в а л и в :

Заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Василевського О.А. про забезпечення позову у цивільній справі за Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Макаренка Валерія Михайловича про визнання договору дарування недійсним; скасування державної реєстрації- залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: