Рішення № 75040455, 17.05.2018, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23566/17

Провадження №: 2-а/752/177/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

при секретарі Веременко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

в листопаді 2017р. позивач пред»явив в Голосіївському районному суді м.Києва адміністративний позов до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що в квітні 2017 року він звернувся до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років, до заяви додав необхідні документи, які підтверджують його стаж роботи, в т.ч. в органах прокуратури України.

На час звернення до відповідача його загальний стаж складав 32 роки 4 місяці 22 дні, у тому числі стаж за вислугу років - 10 років 6 місяців 11 днів.

Рішенням відповідача від 15.05.2017р. №27792/05 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно Закону України «Про прокуратуру» йому відмовлено у зв»язку з тим, що відповідно п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ з 1 червня 2015 року пенсії у порядку та на умовах, визначеними зазначеною нормою законами, не призначаються.

Посилався на ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001) та зазначав, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно цим законом, йому не зараховано період роботи на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору різних відділів Генеральної прокуратури України, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, а також період військової служби в армії.

Вважає відмову відповідача в призначення пенсії незаконною виходячи з положень ст.ст. 17, 22, 58 Конституції України, рішень Конституційного Суду України щодо реалізації права на соціальний захист, Закону України «Про державну службу», ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001).

Просить: визнати протиправним та скасувати рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача здійснити призначення пенсії за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 16.05.2017р., з розрахунку 80% від суми середньомісячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи; зобов»язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років стаж роботи на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, а також період військової служби в армії, стягнути на його користь сплачений судовий збір.

Відповідно п.10 роділу VII КАС України «Перехідні положення» (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, дану справу, провадження в якій відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, суд розглядає за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні подала відзив на адміністративний позов проти заявлених позовних вимог заперечила, вважала відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії правомірною виходячи з положень п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213, оскільки до 01.06.2015р. закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення, осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів, у тому числі «Про прокуратуру», є скасованими.

Зазначила про повідомлення позивача, що відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014р., прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років. Натомість після здійснення відповідачем попереднього розрахунку встановлено, що загальний стаж позивача складає 32 роки 4 місяців 22 дні, стаж за вислугу років складає 10 років 6 місяців 11 днів, в тому числі на посадах прокурора 6 років 6 місяців 25 днів. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.05.2018р. відповідно ст.52 КАС України допущено заміну відповідача - Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких мотивів.

При розгляді справи встановлено, що позивач (08.06.1967р.н.) звернувся до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою 11.05.2017р. (що вбачається з листа від 15.05.2017р. №27792/05 - а.с.21) про призначення пенсії за вислугою років. До заяви додав документи, що підтверджують його стаж роботи, в т.ч. в органах прокуратури України.

Листом від 15.05.2017р. №27792/05 (а.с.21-22) Правобережне об»єднанео управління Пенсійного фонду України в м.Києві повідомило позивача, що призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» йому відмовлено, послався на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, згідно якого, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів Украши «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, та зазначив, що у зв'язку з цим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених зазначеними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Також у вказаному листі Правобережне об»єднанео управління Пенсійного фонду України в м.Києві додатково повідомило, що відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із Законом №76-VІІІ від 28.12.2014) прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років, зокрема, станом на 04.05.2017 з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Також зазначає, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі ст.86, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст.15 цього закону, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася. Разом з тим, після вивчення наданих документів встановлено, що загальний стаж позивача складає 32 роки 4 місяців 22 дні, стаж за вислугу років складає 10 років 6 місяців 11 днів, в тому числі на посадах прокурора 6 років 6 місяців 25 днів.

Разом із тим, суд приходить до висновку про те, що відмовляючи позивачу в призначені пенсії, Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві діяло протиправно, чим порушило норми законодавства та право позивача на пенсійне забезпечення, виходячи з такого.

З наданої позивачем фотокопії-витягу трудової книжки (а.с. 14-18) вбачається, що на час звернення до відповідача його загальний стаж складав 32 роки 4 місяці 22 дні, у тому числі стаж за вислугу років - 10 років 6 місяців 11 днів, зокрема, з 16.11.1994р. по 02.07.2004р. позивач обіймав посади спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

Також позивачем надано фотокопію-витяг його військового білету НОМЕР_2(а.с.11-13).

Частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (в редакції 12.07.2001) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми її місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. №3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

П.2.6 Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого Наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999р. №65, що який регламентує кваліфікаційні вимоги щодо певних категорій і посад державних службовців, державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі «Державне управління» або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі, а на посадах спеціалістів у 11 категорії державних службовців припустимо використання фахівців з базовим рівнем вищої освіти (бакалавр).

Таким чином, лише після введення у дію відповідних нормативно-правових актів постала вимога щодо обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади державних службовців.

У 1997 році позивач вступив до Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого і в 2003 році закінчив повний курс за спеціальністю правознавство, про що отримав відповідний диплом, що не заперечується відповідачем.

Наразі відповідно до довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Нацдержслужби України №11 від 13.09.2011р, до посад спеціалістів різних категорій встановлено кваліфікаційну вимогу щодо наявності вищої освіти відповідного професійного спрямування.

Відповідно Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі - Порядок) та додатку до нього визначені посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, у т.ч. на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, до яких, зокрема, віднесено роботу на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури.

Т.ч. посади спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, які позивач займав у період з листопада 1994р. по липень 2004р. відносилися та відносяться до посад державних службовців.

На зазначений час до кандидата на зайняття цих посад не ставилося вимог щодо наявності вищої освіти, тому положення ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає, що до 20-річного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, а тому до правовідносин, які виникли до набрання даним Законом чинності, не підлягають застосуванню.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.46 Конституції України пенсія є різновидом права громадянина на соціальний захист.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі.

У рішенні №1-15/2002 від 20.03.2002р. Конституційний Суд України зазначив, що ці положення ст.17 Конституції України поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про міліцію», «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів (п.3 рішення №1-15/2002).

Крім того, у абз.4 п.6 цього ж рішення, Конституційний Суд України зауважив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

У ч.2 ст.8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй (п.4 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007).

Крім того, в п.4 рішення від 11.10.2005 у справі №1-21/2005 Конституційний Суд України вказав наступну правову позицію: в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров»я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливості завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

У рішенні від 11.10.2005р. №8-рп/2005, Конституційний суд України чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження: «звуження обсягу прав та свобод це зменшення кола суб»єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики».

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2007 від 18.06.2007р. встановлено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. №8рп/99, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. № 20-рп/2004).

Т.ч. правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров»я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер. Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації (абз.5 п.6 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №1-21/2005).

Виходячи із аналізу зазначених норм Конституції України, наведених рішень Конституційного Суду України, суті соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013р. № 21-445а13, від 10.12.2013р. № 21-348а13.

У постанові від 01.11.96 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» (п.2) пленум Верховною Суду України зазначив, що оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Т.ч. з урахуванням положень пункту 5 Закону України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. звужено соціальні гарантії позивача, а саме гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності стажу роботи понад 20 років, у тому числі на посадах прокурорів, зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відмова Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві у призначенні Позивачу пенсії на підставі п. 5 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року та не зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років стаж роботи на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, а також періоду військової служби в армії, є протиправною.

Разом з тим, зі змісту листа від 15.05.2017р. №27792/05 (а.с.21-22) Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві не вбачається, що вказаним управлінням пенсійного фонду приймалося рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, саме як окремий документ, тому суд вважає необхідним визнати неправомірними відповідні дії Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років та зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити призначення пенсії позивачу за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», з 16.05.2017р., з розрахунку 80% від суми середньомісячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи, зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до стажу роботи, що дає позивачу право на пенсію за вислугою років стаж роботи на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, а також період військової служби в армії.

Відповідно до положень ст.ст. 132, 134, 139 ч.1 КАС України у зв»язку із задоволенням позову позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 1280,00 грн (стверджується квитанцією а.с.2). підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 250, 255, 292, 293, 295, 297 КАС України, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (місцезнаходження: вул. Антоновича, 70, м.Київ, 03680; код ЄДРПОУ 40375920) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) пенсії за вислугу років та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», з 16.05.2017р., з розрахунку 80% від суми середньомісячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарні місяці роботи.

Зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, ідентифікаційний код 42098368) зарахувати до стажу роботи, що дає ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право на пенсію за вислугою років стаж роботи на посадах спеціаліста 1 категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста, завідуючого сектору, завідуючого господарчим відділом Інституту Генеральної прокуратури України, а також період військової служби в армії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя: К.Г. Плахотнюк