Рішення № 75038154, 22.06.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/7369/16-ц

Провадження по справі 2/635/1153/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Свинаренка Петра, 18/70 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року позивач звернулась до суду з позовом де вказує, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2015 року. Шлюбні відносини між ними були припинені у 2012 році. Від цього шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Під час шлюбу ними було придбане наступне майно: автомобіль НОМЕР_3, 1986 року випуску; автомобіль НОМЕР_4, 1993 року випуску; автомобіль НОМЕР_5, 2001 року випуску; мотоцикл НОМЕР_6, 2002 року випуску; автомобіль "Wolkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_7, 2002 року випуску; мотоцикл НОМЕР_8, 2001 року випуску; мотоцикл НОМЕР_9, 2008 року випуску; мотоцикл НОМЕР_10, 2009 року випуску; нежитлове приміщення за адресою: Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Ю.Кононенка, 1-П8; гаражний бокс в АКГ "Геркулес" за адресою: м.Харків, вул.Кітаєнка, 5. Просила припинити спільну сумісну власність на зазначене майно, визнати за відповідачем право власності на перелічене майно та стягнути з відповідача 1/2 частку вартості спірного майна.

Разом з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року позов було прийнято до провадження суду і призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 листопада 2016 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року заява позивача про забезпечення позову була задоволена у повному обсязі та на спірне майно був накладений арешт.

30 листопада 2016 року відповідачем до суду були надані заперечення проти позову.

12 січня 2017 року позивачем були уточнені позовні вимоги і вона просила припинити спільну сумісну власність на зазначене в позові майно, визнати за відповідачем право власності на перелічене майно та стягнути з відповідача 1/2 частку вартості спірного майна у розмірі 962470 грн.

28 лютого 2017 року відповідачем до суду були подані заперечення проти уточнених позовних вимог.

11 квітня 2017 року ОСОБА_5 була подана зустрічна позовна заява, в якій вона просила визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2017 року було відмовлено в прийнятті зазначеного позову до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

26 квітня 2017 року ОСОБА_4 В,С. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 в якому визнати дійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, визнати за ним право власності на 1/2 частку зазначеної квартири, визнати 1/2 частку спірної квартири спільним сумісним майном подружжя та визнати за ним право власності на зазначену частку квартири в порядку поділу майна.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 травня 2017 року зазначений позов було залишено без руху і ОСОБА_4 був наданий строк для усунення недоліків тривалістю п"ять днів зі дня отримання копії ухвали.

29 травня 2017 року ОСОБА_4 на виконання зазначеної ухвали суду були надані ряд документів, але у повному обсязі зазначені в ухвалі недоліки усунуті не були і ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 червня 2017 року позов було визнано не поданим та було повернуто ОСОБА_4

19 липня 2017 року ОСОБА_4 був поданий зустрічний позов в якому він просив визнати об"єктом спільної сумісної власності подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, припинити право власності ОСОБА_3 на зазначену частку майна, визнати за ним право власності на зазначену частку квартири, а також на автомобіль НОМЕР_3, 1986 року випуску; автомобіль НОМЕР_4, 1993 року випуску; мотоцикл НОМЕР_6, 2002 року випуску; автомобіль "Wolkswagen Transporter", державний номерний знак НОМЕР_7, 2002 року випуску.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 16 серпня 2017 року зустрічний позов був залишений без руху і позивачеві був наданий строк для усунення недоліків тривалістю п"ять днів зі дня отримання копії ухвали.

18 серпня 2017 року позивачем на виконання зазначеної ухвали суду були надані ряд документів, але усі недоліки, зазначені в ухвалі суду усунутні не були.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року позов було визнано не поданим та було повернуто позивачеві.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені у повному обсязі.

11 грудня 2017 року представником відповідача була подана заява про перегляд зазначеного заочного рішення суду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2018 року заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року було скасовано і справа була призначена до розгляду в загальному порядку на 09 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року відповідачем був наданий відзив на позов.

06 березня 2018 року позивачем була надана письмова відповідь на зазначений відзив.

Позивач у судове засідання не з"явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавала. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за участю її представника.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала і просила задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові та відповіді на відзив. Також пояснила, що строк позовної давності при зверненні до суду не пропущений.

Відповідач у судове засідання не з"явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за участю його представника.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала і просила відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні сторони перебували в юридичному шлюбі, який був розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2015 року. Цим рішенням було встановлено, що сторони припинили шлюбні відносини з квітня 2012 року (т.1, а.с.12-13).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №68214666 від 15.09.2016 року під час перебування сторін у шлюбі на ім"я ОСОБА_4 було зареєстроване нежитлове приміщення №1-П8 на площі ОСОБА_6 в смт.Пісочин Харківського району Харківської області, на підставі свідоцтва про право власності САЕ №444594, виданого Пісочинською селищною радою 15 вересня 2011 року (а.с.6-11, т.1).

Як вбачається з довідки №31/20-6556, виданої Регіональним сервісним центром в Харківській області МВС України 23 листопада 2016 року, на ім"я ОСОБА_4 зареєстровані наступні транспортні засоби: автомобіль "Ford Scorpio", 1986 року випуску, синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_11, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ХАС №565781 від 13.02.2004 року; автомобіль "Ford Scorpio", 1993 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_12, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ХМС №294892 від 04.03.2005 року; мотоцикл «Honda CBR 900 RR Fire Blade», 2002 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_13, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АХС №110697 від 06 червня 2008 року; автомобіль «Wolkswagen Transporter», 2002 року випуску, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_7, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА №206772 від 27 листопада 2009 року; мотоцикл «Honda CBR 1100 XX», 2001 року випуску, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_14, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу САА №4769136 від 09 квітня 2010 року (т.1, а.с.53-54).

Як вбачається з довідки, виданої головою Авто-гаражного кооперативу «Геркулес» 28 грудня 2016 року, ОСОБА_4 з 13 жовтня 2006 року був членом кооперативу, за ним був зареєстрований гаражний бокс №190. 14 жовтня 2016 року відповідач вибув з членів кооперативу, у зв»язку з продажею гаражного боксу (т.1, а.с.76, 77).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 69 СК України передбачено дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Згідно з вимогами ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 72 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Також вимогами діючого законодавства встановлено, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя враховуються такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той же час суд зазначає наступне.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов’язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача про те, що позивач дізналась про порушення її права на частку у спільному майні подружжя лише у 2016 році, після чого одразу звернулась до суду за захистом свого порушеного права, оскільки ані позивачем ані її представником суду не надано належних та допустимих, в розумінні діючого ЦПК України доказів.

Також судом не приймаються доводи представника позивача стосовно того, що частину майна, а саме – гаражний бокс в Авто-гаражному кооперативі «Геркулес» відповідач відчужив без отримання її згоди за декілька днів до її звернення до суду з позовом про поділ майна з огляду на наступне.

У відповідності з вимогами ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Ані позивачем ані її представником не наведено доказів того, що набуття відповідачем права власності на спірний гаражний бокс, а згодом і його відчуження, відбувалось у відповідності з вимогами цивільного законодавства.

За таких обставин суд доходить до висновку про те, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, у зв»язку з пропуском строків позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м.Харків, вул.Свинаренка Петра, 18/70 до ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 про поділ майна подружжя відмовити, у зв"язку з пропущенням строків позовної давності.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів зі дня складання повного тексту рішення через Харківський районний суд Харківської області до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2018 року.

Суддя Н.Л.Панас