Постанова № 75034869, 27.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м.Суми

Справа №587/832/17

Номер провадження 22-ц/788/1109/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Біляєвої О. М. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

треті особи - Сумська районна державна нотаріальна контора, Публічне акціонерне товариство «Фідобанк», Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», Публічне акціонерне товариство «Банк Надра», Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22 травня 2018 року у складі судді Дашутіна І.В., постановлену у м. Суми,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 22 травня 2018 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Сумська районна державна нотаріальна контора, ПАТ «Фідобанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права власності, подану до Сумського районного суду Сумської області 17 травня 2017 року.

Продовжено судовий розгляд по справі за первинним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності, що був поданий до Сумського районного суду Сумської області 03 квітня 2017 року та призначено судове засідання на 13 год. 30 хв. 23 липня 2018 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому вказує, що 17 травня 2017 року, відповідно до вимог ст. ст. 27, 31 ЦПК України, вона подала заяву про збільшення розміру позовних вимог та одночасно подала заяву про відстрочення сплати судового збору. Вказана заява прийнята судом до провадження та ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 19 вересня 2017 року задоволено її клопотання про витребування доказів по заяві про збільшення позовних вимог. Вважає, що судом безпідставно залишено без розгляду її заяву про збільшення позовних вимог.

Представником ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_7 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 ч. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України так інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, а також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону ухвала суду не відповідає.

Ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог мотивована тим, що позивачем у встановлений законом строк не виконані вимоги ухвали суду від 11 квітня 2018 року, а саме не сплачено судовий збір.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, Сумська районна державна нотаріальна контора, в якому просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,28 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства за вищевказаною адресою.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 05 квітня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Сумська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності.

17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Сумська районна державна нотаріальна контора, ПАТ «Фідобанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський», в якій просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_8 у ПАТ «Фідобанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський», з подальшою виплатою на її користь 1/2 грошових коштів, що знаходяться на рахунках. Також просила витребувати у ПАТ «Фідобанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський» копії договорів, укладених з ОСОБА_9, на розміщення грошових коштів, виписки з рахунків з відображенням номерів рахунків та сум коштів, що на них знаходяться. Одночасно ОСОБА_1 подала заяву про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з майновим станом, посилаючись на те, що ст. 82 ЦПК, України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, та на підтвердження майнового становища надано довідку про розмір її пенсії.

З журналу судового засідання від 18 травня 2017 року вбачається, що заяву позивача про збільшення позовних вимог приєднано до матеріалів справи (т. 1 а.с. 52).

Ухвалою Сумського районного суд Сумської області від 19 вересня 2017 року витребувано з ПАТ «Фідобанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ АБ «Укргазбанк», ПАТ «Банк Фінанси та Кредит», ПАТ «Банк Надра», ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Банк Михайлівський» копії договорів, укладених з ОСОБА_2 на розміщення грошових коштів, виписки з рахунків з відображенням номерів рахунків та сум коштів, що на них знаходяться, починаючи з 2011 року і до цього часу.

Отже, судом прийнято зазначену заяву до розгляду і частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів по заяві про збільшення позовних вимог.

Проте, ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року надано ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для сплати судового збору по заяві про збільшення позовних вимог від 17 травня 2017 року та роз'яснено, що в іншому випадку заява буде залишена без розгляду. Також відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційний суд вважає, що заява позивача від 17 травня 2017 року про відстрочення від сплати судового збору не розглянута судом першої інстанції в межах розумного строку (3-5 днів від дня отримання заяви), а майже через рік позивачу невмотивовано відмовлено у задоволенні зазначеної заяви без надання оцінки її дійсному майновому стану.

Крім того, за змістом положень ч. 1 ст. 10 ЦПК України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні правосуддя суди повинні застосовувати принцип верховенства права, який передбачає надання пріоритету правам та свободам людини над інтересами держави; при цьому кожна національна судова установа повинна практично забезпечувати реалізацію права на справедливий суд.

Застосовані державою обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Разом із тим, ураховуючи положення частини 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), у п. 60 якого суд констатував ті обставини, що розмір судових витрат, що встановлюються судами, є важливими чинниками при визначенні того, чи скористалася б ця особа своїм правом доступу до суду і чи відбувся б судовий розгляд цивільної справи. Отже, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду.

На думку апеляційного суду, залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 з підстав несплати за ухвалою суду від 11 квітня 2018 року судового збору, суд першої інстанції фактично відмовив у доступі позивачу до правосуддя і відповідно непропорційно обмежив право на справедливий суд, оскільки не забезпечив оцінки та встановлення розумного балансу між інтересами держави в отриманні судових витрат за розгляд справи в суді та інтересами позивача у відстоюванні свого позову, як про це зазначено у п. п. 66, 67 рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі».

Апеляційний суд вважає, що у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскаржувана ухвала порушує право ОСОБА_1 на справедливий розгляд її справи судом та практично обмежує доступ до суду.

Вищезазначені положення Конвенції та судової практики Європейського суду з прав людини суд першої інстанції не врахував та дійшов до помилкового висновку про залишення заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог без розгляду.

Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 22 травня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді : О.Ю. Кононенко

О.М.Біляєва

В.І. Криворотенко