Постанова № 75034865, 27.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м.Суми

Справа №591/6779/16-ц

Провадження № 22-ц/788/966/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Криворотенка В.І., Левченко Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

прокурора Дубової О.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Ковпаківський відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, Державна казначейська служба України,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Зарічного районного суду м. Суми в складі судді Кривцової Г.В. від 28 березня 2018 року, ухвалене в м. Суми, дата складення повного судового рішення - 05 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 пред'явив даний позов до Ковпаківського відділу державної виконавчої служби м. Суми, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи.

Позов мотивовано тим, що державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Доля А.В., здійснюючи виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №592/10090/13-ц, виданого 04 вересня 2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми, винесла постанови від 22 січня 2015 року та від 27 лютого 2015 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 170 грн і 340 грн відповідно.

Також державний виконавець направила до органів міліції клопотання про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_1 відомостей про злочин за невиконання рішення суду.

Крім того, ОСОБА_1 оскаржив до суду дії державного виконавця щодо строків проведення виконавчих дій та прикріплення на вхідних дверях квартири про його повідомлення, які ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 серпня 2015 року визнані незаконними. Судове рішення набрало законної сили.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року скасовано постанови державного виконавця від 22 січня 2015 року та 27 лютого 2015 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Неправомірні дії державного виконавця завдали позивачеві моральних страждань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, погіршення стану здоров'я, звільнення з роботи, вимагало додаткових зусиль для організації життя.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 23, 1173 ЦК України просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок асигнувань Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області на відшкодування моральної шкоди 30000 грн, а також понесені ним судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 березня 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 3000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп.

Рішення мотивовано тим, що судом встановлений факт порушення прав ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій посадової особи органу державної влади, причинно-наслідковий зв'язок між завданою йому моральною шкодою та протиправними діями відповідача.

У травні 2018 року Державна казначейська служба України звернулась з апеляційною скаргою до Апеляційного суду Сумської області, у якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував недоведеність позивачем позовних вимог і не навів у рішенні відповідних мотивів, з яких він виходив при визначенні розміру компенсації на відшкодування моральної шкоди, який має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Сумська місцева прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а тому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

У судовому засіданні представник Державної казначейської служби України Дєдушкіна Є.В. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 і прокурор Дубова О.І. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Рожкова І.В. просила задовольнити апеляційну скаргу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд першої інстанції встановив, що 04 вересня 2014 року Ковпаківський районний суд м. Суми видав виконавчий лист № 592/100090/13-ц на виконання судового рішення про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом передачі їй ключів від вхідних дверей зазначеного житла. У зв'язку з цим державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Доля А.Д. постановою 10 вересня 2014 року відкрив виконавче провадження ВП № 44742760.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 серпня 2015 року визнано незаконними дії державного виконавця щодо строків проведення виконавчих дій та здійснення повідомлення про проведення виконавчих дій шляхом прикріплення повідомлення на вхідні двері житла (ас. 8-9).

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 листопада 2015 року ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми в цій частині залишено без змін (ас. 10-12).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2016 року судові рішення залишено без змін (ас. 15-16).

Крім того, Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив, скасував постанову державного виконавця Долі А.Д. у виконавчому провадженні ВП №44742760 від 22.01.2015 про накладення на боржника штрафу у розмірі 170 грн та постанову від 27.02.2015 про накладення штрафу у розмірі 340 грн.

Задовольняючи частково позов, суд керувався тим, що судовими рішеннями встановлена неправомірність дій державного виконавця, між завданою шкодою і протиправними діями відповідача є причинний зв'язок.

При відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс13.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Загальні правила відшкодування моральної шкоди закріплені у статті 1167 ЦК України.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (стаття 1173 ЦК України).

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1167, 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог і заперечень, щодо доведеності протиправності дій заподіювача шкоди - Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, його вини, причинного зв'язку між протиправною дією та негативними наслідками, а тому дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір компенсації на відшкодування моральної шкоди у 3000 грн, суд першої інстанції урахував наведені норми матеріального права, характер і тривалість моральних страждань, негативні наслідки, яких зазнав позивач. При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Довід апеляційної скарги про те, що позивач не зазначив, у чому саме полягає завдана йому моральна шкода, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони спростовуються змістом позовної заяви.

Інші аргументи апеляційної скарги, зокрема щодо визначення розміру компенсації, також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Установивши, що висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог зроблені вірно, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: В.І.Криворотенко

Т.А. Левченко

Дата складення повного судового рішення - 02 липня 2018 року

Суддя-доповідач О.М.Біляєва