Рішення № 75030852, 25.06.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2385/18

Провадження № 2/500/2106/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Бурнусуса О.О.,

при секретарі – Петровій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 27 грудня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б. 29, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв’язку із тим, що правовстановлюючий документ на спадковий житловий будинок не зареєстровано у встановленому законом порядку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належав житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б. 9 на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16.07.2008 року та рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради депутатів трудящих № 466/15 від 12.09.1963 року.

Згідно довідки наданої КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б. 29 побудований у 1964 році є завершений будівництвом та відповідно до Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна» затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 582/5773 від 10.07.2001 року не належить до самочинного будівництва. Крім цього, згідно листа № 12/5 – 126 від 23.03.1999 року державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України об’єкти, які були закінченні будівництвом до 05 серпня 1992 року прийняттю в експлуатацію не підлягають. Тому, об’єкт нерухомості розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, 29 є житловим будинком з надвірними спорудами завершеного будівництвом, який не підлягає здачі в експлуатацію. Станом на останню технічну інвентаризацію від 07.02.2008 року об’єкти самочинного будівництва не виявлено.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І – ЖД № 362489 від 28.12.2013 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла 27 грудня 2013 року.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б. 29.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до заповіту від 23.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що за законом на день смерті вона матиме право, у тому числі належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і з надвірними спорудами та присадибною ділянкою, що знаходиться в місті Ізмаїлі по вул. Молодіжна, б. 29 заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщини після смерті ОСОБА_3 незалежно від змісту заповіту немає.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено судом позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3, померло 27 грудня 2013 року, що підтверджено записом в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б.29, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії КМ № 268823, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 05.10.2004 року, РНОКПП – НОМЕР_1, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 29) до ОСОБА_2 ( паспорт серії КК № 644199, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 15.06.2001 року, РНОКПП – НОМЕР_2, місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 2/2) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої 27 грудня 2013 року право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Молодіжна, б. 29

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.07.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6