Рішення № 75030716, 26.06.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1518/18

Провадження № 2/496/1043/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

при секретарі – Дигуляр А.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вигодянської сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання права власності на земельну часту (пай) у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулись до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 25 квітня 2003 року померла – ОСОБА_2. Після її смерті залишилась спадщина яка складається з земельної частки (паю), розміром 3,80 га., яка розташована на території Вигодянської сільської ради Біляївського р-н., Одеської області. Позивач являється спадкоємцем за заповітом посвідченим 05.12.2002 року. Позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак отримали відмову листом у зв’язку з тим, що не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене майно. У зв’язку з цим позивач звернулась до суду з вказаним позовом для захисту своїх спадкових прав, так як в іншому порядку позивач не має можливості оформити свої права на земельну ділянку.

Позивач у судове засідання не з’явився, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позові наполягає. (а.с. 32).

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов визнає повністю. (а.с. 21).

Частинами 3, 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а за такого є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову за результатами підготовчого засідання.

Судом встановлено, що 25 квітня 2003 року померла – ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 501739, виданого 21 липня 2017 року. (а.с. 8).

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається частки (паю), розміром 3,80 га., яка розташована на території Вигодянської сільської ради Біляївського р-н., Одеської області, що належада їй на підставі сертифікату на право на земельну частку серії ОД № 0157243. (а.с. 9, 11).

Позивач являється спадкоємцем за заповітом від 05 грудня 2002 року, зареєстрованим в реєстрі за № 116. (а.с. 6).

Позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак отримали відмову листом від 30.11.2017 року № 5502/02-14 у зв’язку з тим, що не було надано оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене майно.(а.с. 10).

Згідно до спадкової справи № 512/2017, позивач є єдиними спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 (а.с. 25).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, права та обов’язки фізичної особи, яка померла (спадкодавець), переходять до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення за заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені законодавством України.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1297 зазначеного вище кодексу встановлено, що спадкоємець зобов’язаний отримати свідоцтво про право на спадщину, якщо в складі спадкового майна є об’єкти нерухомості.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «ОСОБА_4 Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховує позивач.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважатися.

При таких обставинах позов є обґрунтованим, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, ЦК України, ст. ст. 81, 263, 265, 315 ЦПК України ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 67620, АДРЕСА_1, ІПН – в матеріалах справи не міститься) до Вигодянської сільської ради Біляївського району, Одеської області (67620, Одеська область, Біляївський р-н., с. Вигода, вул. Центральна, 46, ЄРДПОУ - 04377701) про про визнання права власності на земельну часту (пай) у порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на земельну частку (пай), розміром 3,80 га., яка розташована на території Вигодянської сільської ради Біляївського р-н., Одеської області у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлої 25 квітня 2003 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя Буран В.М.

26 червня 2018 року