Рішення № 75029690, 21.06.2018, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5941/16-ц

Провадження №2/367/162/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

21 червня 2018 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Саранюк Л. П.,

при секретарі Кузнецовій К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення із квартири, -

встановив:

До Ірпінського міського суду надійшов зазначений вище позов, який позивач мотивує тим, що ухвалене рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05.12.2015 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин за договорами, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та зобов’язання скасувати державну реєстрацію права власності та рішення Апеляційного суду Київської області від 15.03.2016 року, підтверджують законність набуття позивачем права власності на спірну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Однак, зазначає, що ОСОБА_2 продовжує мешкати в квартирі № 25 в буд. 30, та добровільно з неї виселятися не бажає. Крім того, позивач надіслав письмову вимогу відповідачці, в якій він прохав в місячний строк з моменту її отримання звільнити квартиру. Проте відповідачка зазначену вимогу не виконала, чим порушує права і законні інтереси ОСОБА_6, як власника спірного житла.

У зв’язку із наведеним позивач звернувся до суду та просить виселити ОСОБА_2 із помешкання, що належить йому на праві приватної власності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В процесі розгляду справи представник позивача подала пояснення (а.с 148-151) мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_2 не є членом сімї позивача ні власницею спірної квартири, протиправно чинить позивачу як власнику квартири перешкоди у вільному користуванні нею, Відповідач самоуправно користується спірною квартирою, самоуправно в неї вселився. Позивач є добросовісним набувачем який згідно договору купівлі – продажу від 06.04.2015 року придбав кв. №25 по вул. Польовій в м. Буча.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач просить виселити ОСОБА_2 із помешкання, що належить на праві власності позивачу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просить його задоволити.

Відповідач і представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували. ОСОБА_4 пояснили, що в спірній квартирі ніхто не зареєстрований так як після договору купівлі – продажу спірної квартири всі були зняті з реєстрації і всі хто мешкав у квартирі було виселено. Потім, у зв’язку з тим, що у квартирі прорвало кран, вони самі заселилися у квартиру і мешкають там. Крім відповідача там проживає її син, внучка і правнучка. Іншого житла не мають.

Звернулися до Ірпінського відділу поліції щодо їх неправомірного виселення.

Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до задоволення по слідуючих підставах:

ОСОБА_4 встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно договору купівлі – продажу квартири АДРЕСА_3, від 06.04.2015 року став власником вищевказаної квартири. Громадянка ОСОБА_4 на підставі ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» передала у власність ОСОБА_1 належну ОСОБА_2 квартиру, оскільки 02.03.2015 року іпотекодавець отримав від іпотекодержателя письмову вимогу в якій повідомив ОСОБА_2 про свій намір укласти договір купівлі – продажу предмету іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань згідно з умовами основного зобов’язання.

ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 звертались до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу – ОСОБА_5 про визнання припиненими правовідносин за договорами визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири та зобов’язання скасувати державну реєстрацію права власності.

Згідно рішення Ірпінського міського суду від 08.12.2015 р. (справа №367/3001/15-ц) - в задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 11-17) і дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 12.12.2017 р.

Відповідно до частини 3 статті 109 Житлового кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору усі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за і своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до частини 1 статті 383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Таким чином, із припиненням права власності особи втрачається її право користування жилим приміщенням, внаслідок купівлі-продажу право власності колишнього власника припинилось, відповідач не є членом сім'ї, або близьким родичем позивача, договору найму між позивачем та відповідачем не укладено, відповідач чинить перешкоди позивачу у користуванні належним йому майном, в добровільному порядку не допускає власника квартири до приміщення, вимогу в добровільному порядку звільнити займане приміщення не виконує, згоди позивача на проживання у будинку не отримав, відтак втратив право користування житловим приміщенням.

На підставі вищевикладеного ст.ст. 15, 16, 316, 383, 319, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задоволити.

Виселити ОСОБА_2 із квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі – 551,21 грн. Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 10 днів, а саме 01.07.2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк