Постанова № 75025754, 20.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3252/18 Справа № 200/20428/17 Головуючий у 1 й інстанції - Яковлев Д. О. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року

по справі за заявою позивача про забезпечення позову ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року про відмову в забезпеченні заяви про забезпечення позову, винесену у справі 200/20428/17 та ухвалити нову, якою забезпечити позов шляхом зупинення дії Наказу № 398-к від 23 жовтня 2017 року Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» в частині ненарахування інженеру ОСОБА_2 заробітної плати.

У відзиві Комунальний заклад «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради», на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року просить ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року по справі № 200/20428/17 залишити без змін, а ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року про відмову в забезпеченні заяви про забезпечення позову, винесеному у справі № 200/20428/17 - відмовити повністю.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 12 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про зебезпечння позову, шляхом вжиття заходів забезпечення позову, а саме: зупинити дію Наказу № 398-к від 23 жовтня 2017 року Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» в частині ненарахування інженеру ОСОБА_2 заробітної плати.

В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 зазначив, що оскаржуваний Наказ № 398-к від 23 жовтня 2017 року Комунального закладу «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» про відсторонення від роботи було прийнято без збереження заробітної плати, то він на сьогоднішній день залишається без будь-яких коштів для існування.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України, згідно п. 10 позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2,3 ст.152 ЦПК України у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дію Наказу від 23 жовтня 2017 року № 398-к, яким ОСОБА_2, інженера КЗ «Дніпропетровського протитуберкульозного диспансеру» ДОР» відсторонено від роботи за невиконання обов'язків передбачених посадовою інструкцією інженера, категоричною відмовою виконувати роботу та підписувати посадову інструкцію інженера, у зв'язку з відсутністю посвідчення про проходження курсів з охорони праці «Про об'єкти підвищеної небезпеки» з 23 жовтня 2017 року на строк - до усунення причин, що зумовили відсторонення, без збереження заробітної плати. А заява ОСОБА_2 про забезпечення позову фактично є рішення по суті позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що вимога заяви про забезпечення позову, не є ефективним способом захисту з огляду на те, що нарахування заробітної плати, не свідчить про безумовність її виплати і такий захід забезпечення позову є фактично вирішення справи по суті .

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що невжиття заходів забезпечити позову може істотне ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, колегія судді ставиться критично, оскільки позивачем не надано належних доказів не це підтвердження.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича