Рішення № 75024456, 18.05.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7066/17

2/296/562/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.житомира у складі:

головуючого судді Галасюка Р.А.

з участю секретаря Могилевець В.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби Українив Житомирській області, центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі.

В заяві до суду позивач вказала, що Наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 29.12.2016 року № 323 о/с її було звільнено з посади інспектора Богунського районного відділу м.Житомира кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області 30.12.2016 року.

Підставою для видачі наказу: Постанова Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 року №348, наказ ДПтС України від 04.10.2016 року № 302/ОД-16, акт про відмову від запропонованої посади від 28.12.2016 року № 5/3-298.

Вважає, що її звільнення відбулось з грубим порушенням законодавства України.

У судове засідання позивач не из»явилася, однак надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції в судове засідання не з»явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, підтримав заперечення подані 09.02.2018 року, у позові просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала в управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області на посаді інспектора Богунського районного відділу м.Житомира кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016р. № 348 були ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні управління ДПтС України та утворені територіальні органі Міністерства юстиції.

Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції стало правонаступником ліквідованого Управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області.

У зв’язку із вищевказаними змінами - ліквідацією, реорганізацією (перепідпорядкуванням), 19 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 було письмово попереджено про можливе наступне звільнення із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України через два місяці після ознайомлення з попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих посад.

28.12.2016 року ОСОБА_1 було ознайомлено з Актом про відмову від запропонованих посад у зв’язку з ліквідацією управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області. В акті, зокрема, зазначено, що позивачці у зв’язку з ліквідацією управління запропоновані посади фахівця (з питань соціальної роботи із суб’єктами пробації) Бердичівського міськрайонного відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та Андрушівського районного сектору з питань пробації пробації Центрального Житомирського міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

При ознайомленні з Актом позивачка зазначила, що має постійне місце проживання в м.житомирі та виховує дитину одна та на момент ознайомлення з актом перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку.

Однак, Наказом начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 29.12.2016 року № 323 о/с (копія витягу додається) позивачку було звільнено з посади інспектора Богунського районного відділу м.Житомира кримінально - виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області, 30 грудня 2016 року.

П.1 ст.40 КЗПпУ визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в т.ч. у випадку ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, установи, організації, а також при скороченні чисельності або штату працівників (зміни в організації виробництва і праці).

Відповідно до ст.104 Цивільного Кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або в результаті ліквідації.

Ліквідація як форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов’язки, передбачає скорочення всієї чисельності працівників та ліквідацію всього штату працівників.

Постанова КМУ № 346 передбачає правонаступництво, отже повна ліквідація ДПтС України у розумінні КЗпПУ не відбулась. Таким чином, звільнення мене у зв’язку з ліквідацією установи є незаконним.

При скорочення штату згідно ст.49-2 КЗпПУ, одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, роботодавець зобов’язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві.

Однак, судом встановлено, що позивачку було повідомлено лише про можливе наступне звільнення із займаної посади.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наказ начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області від 29.12.2016 року № 323 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Богунського районного відділу м.Житомира кримінально - виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області є незаконним, і він підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Державної пенітенціарної служби Українив Житомирській області, центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати наказ начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області за 2016 рік від 29.12.2016 року № 323 о/с «про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.1ст.40 Кодексу Законів про працю України (у зв’язку з ліквідацією та скороченням штатів).

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора Богунського районного відділу м.Житомира кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Житомирській області з моменту незаконного звільнення.

Стягнути з центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції 704 (сімсот чотири) гр. 80 коп. судового збору на користь держави.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Cуддя Р. А. Галасюк