Постанова № 75024217, 26.06.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/427/18 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К. Провадження № 22-ц/773/752/18 Категорія: 59 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л.Я.,

з участю:

секретаря судового засідання Вергуна Т. С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача Скубій Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області та скасування висновку Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, скасування актів обстеження умов проживання від 24.10.2017 року та визнання незаконними дії (бездіяльності) Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2018 року звернувся в суд з позовною заявою до Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області та скасування висновку Комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, скасування актів обстеження умов проживання від 24.10.2017 року та визнання незаконними дії (бездіяльності) Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області. Позов мотивовано тим, що 13.11.2017 року органом опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області було складено висновок № 38/02-18 про те, що встановлення місця проживання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір'ю ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, є доцільним. Крім того, вказує на те, що обстеження умов проживання від 24.10.2017 року проведено без будь-яких внутрішніх документів, без реєстрації звернення ОСОБА_7, а лише на підставі усної заяви останньої, тобто з порушенням вимог чинного законодавства. Посилаючись на вищевикладені обставини, просить визнати незаконним та скасувати акт обстеження умов проживання від 24.10.2017 року за адресою АДРЕСА_2, акт обстеження умов проживання від 24.10.2017 року за адресою АДРЕСА_1, визнати незаконним рішення органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної та скасувати висновок комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації від 13.11.2017 року № 38/02-18, визнати незаконними дії (бездіяльність) служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації, начальника служби у справах дітей Скубій Н. П. щодо проведення обстеження місця проживання, відібрання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неправомірне скерування документів на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при обстеженні умов проживання порушено п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24 вересня 2008 року № 866. Також ОСОБА_1 вказує на порушення начальником Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Скубій Н. П. принципів держаної служби та правил етичної поведінки, а також що при складенні 13.11.2017 року органом опіки та піклування Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області висновку № 38/02-18 про те, що встановлення місця проживання дітей з матір'ю є доцільним, не враховано того, що ОСОБА_7 не має власного житла, проживає в орендованій квартирі, часто хворіє, а також не вивчена особиста прихильність дітей до кожного з батьків.

Таким чином, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позовні вимоги повністю.

Службою у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області подано відзив на апеляційну скаргу в якому вказано, що служба у справах дітей Ківерцівської райдержадміністрації під час організації роботи стосовно захисту прав дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та підготовки відповідних документів діяла в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, що було підтверджено результатами перевірки, проведеної службою у справах дітей облдержадміністрації.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу позивача з підстав, що в ній наведені.

Представник відповідача Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Скубій Н. П. апеляційну скаргу позивача не визнала та просила її залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, заслухавши позивача та його представника, представника Служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Скубій Н. П., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності вимог, заявлених позивачем.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі, який зареєстрований 03.09.2006 року Ківерцівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 122 (а.с. 29).

За час перебування у шлюбі у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 30-31).

12.10.2017 року до служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області звернулася ОСОБА_7 щодо неправомірних дій чоловіка ОСОБА_1 (а.с. 48-50).

24.10.2017 року комісією в складі начальника служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області Н. Скубій, начальника відділу з питань соціального правового захисту та попередження правопорушень серед дітей ССД М. Супоровського, директора РЦСССДМ О. Нікітюк, головного спеціаліста ССД І. Голуб, на підставі усного звернення ОСОБА_7 проведено обстеження умови проживання ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_2, та умови проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_1 про, що було складено відповідні акти (а.с. 21-22).

01.11.2017 року ОСОБА_7 звернулась із письмовою заявою до голови Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області, голови комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації В. Ткачука щодо визначення місця проживання дітей з матір'ю (а.с. 24-26).

09.11.2017 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації вирішено, що встановлення місця проживання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_7, за адресою АДРЕСА_1, є доцільним та відповідає її інтересам (а.с. 19).

Відповідно до висновку Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області № 38.02-18 від 13.11.2017 року встановлення місця проживання дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1, є доцільним та відповідає їх інтересам. Вищевказаний висновок підписаний першим заступником голови Ю. Таранчуком (а.с.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦК України та п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Згідно п. 72 вказаного Порядку, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п. п. 7, 9 Порядку виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей (осіб), затвердженого постановою КМУ від 21.11.2013 року № 896, у разі надходження усної або письмової інформації про підозру або факт насильства в сім'ї, або реальну загрозу його вчинення, жорстоке поводження з дитиною, залишення дитини без піклування батьків, виникнення іншої ситуації, яка загрожує життю чи здоров'ю члена сім'ї (особи), фахівець здійснює екстрене втручання у ситуацію з метою негайного усунення або мінімізації наслідків такої ситуації. Виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, здійснюється фахівцями шляхом відвідування, розгляду інформації, поданої суб'єктами, та звернень таких сімей (осіб) з метою своєчасного надання соціальних послуг. Під час відвідування сім'ї (особи) фахівці проводять оцінку її потреб у наданні соціальних послуг, обстеження (за згодою) матеріально-побутових умов, визначають методи соціальної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі встановлених обставин та вказаних вище нормативних актів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування акту обстеження умов проживання від 24.10.2017 року за адресою АДРЕСА_2, акту обстеження умов проживання від 24.10.2017 року за адресою АДРЕСА_1, визнання незаконним рішення органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної та скасування висновку комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації від 13.11.2017 року № 38/02-18 до задоволення не підлягають.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Матеріали справи свідчать про те, що оскаржувані акти обстеження умов проживання та рішення органу опіки та піклування Ківерцівської районної державної, а також висновок комісії з питань захисту прав дитини є документами, які подаються для прийняття відповідного рішення, тобто вони є лише доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами та не може бути самостійним способом захисту. Тобто вказані документи можуть бути лише доказом, якому буде надаватися оцінка при вирішенні по суті питання, для вирішення якого вони складались і, відповідно, при вирішенні якого з ними можна погодитись чи не погодитись.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягає до задоволення позовна вимога щодо визнання незаконними дії (бездіяльність) служби у справах дітей Ківерцівської районної державної адміністрації, начальника служби у справах дітей Скубій Н. П. щодо проведення обстеження місця проживання, відібрання дочки ОСОБА_5, та неправомірне скерування документів на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Ківерцівської районної державної адміністрації, оскільки порушення вимог чинного законодавства при вчиненні вказаних дій не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а також спростовується показами свідків.

На підставі наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 липня 2018 року.

Головуючий

Судді