Рішення № 75023376, 21.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2018 р. № 820/4398/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гончар Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та просив суд

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03 квітня 2015 року № 203-о "Про звільнення ОСОБА_3.".

- поновити позивача на посаді головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Харківської митниці Державної фіскальної служби з дня звільнення;

- стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-6) на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/4398/15 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено; постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 року адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України у Харківській області, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів прийнято до провадження судді Рубан В.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 07.10.1996 року по 03.04.2015 року позивач працював на різних посадах в Харківській митниці. 03 квітня 2015 року позивача звільнено з займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», у відповідності до п. 7-2 частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (із змінами), на підставі наказу Харківської митниці ДФС № 203-о від 03.04.2015 р. Позивач вважає, що його було звільнено з порушенням законодавства, тому він звернувся з позовом до суду.

Представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03 квітня 2015 року № 203-о "Про звільнення ОСОБА_3.» повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, враховуючи висновки Верховного суду викладені в постанові від 14.02.2018р. у даній справі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 07.10.1996 року прийнятий на роботу в Східне територіальне митне управління інспектором сектору № 1 відділу охорони та супроводження митної варти наказом № 287- к від 24.10.96 р.

З 07.10.1996 року та до дня звільнення 03.04.2015 р. працював на різних посадах в Східному територіальному митному управлінні та після його ліквідації в 1997 році в Східній регіональній митниці, а після її перетворення 18 липня 2005 року на Харківську митницю - в останній, а 31 травня 2010 року його звільнено з займаної посади у порядку переведення до Харківської обласної митниці у відповідності до п. 5 ст. 36 КЗпП України (наказ № 322-к від 29.05.2010 р).

01.06.2013 року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. №229 Харківську обласну митницю реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів. 01 червня 2013 року позивача прийнято на роботу на посаду головного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Харківської митниці Міндоходів у порядку переведення з Харківської обласної митниці (наказ № 9- о від 01.06.2013). 02 грудня 2013 року його переведено на посаду головного державного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями (наказ № 320-О від 20.11.13 р.).

25.12.2014 року Харківську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Харківської митниці ДФС на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.14 р.). 25 грудня 2014 року позивач прийнятий на роботу до Харківської митниці ДФС в порядку переведення з Харківської митниці Міндоходів на посаду головного державного інспектора аналітичного - пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Харківської митниці ДФС (наказ № Об-о від 24.12.2014 р.).

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3, 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100, ДПІ провела перевірку відомостей, визначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» відносно позивача.

20 лютого 2015 року контролюючий орган склав висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», в якому зафіксовано, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутих ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_3, а саме: не відображено нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_2, придбаної за договором дарування від 5 жовтня 2005 року № 4-1225 та свідоцтва про право власності.

Наказом Митниці від 3 квітня 2015 року № 203-о позивача звільнено із займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», у відповідності до пункту 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначено Законом України " Про очищення влади ".

Пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено припинення трудового договору з підстав, визначених Законом України "Про очищення влади", згідно з частиною другою якої у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Визначення очищення влади (люстрація) міститься у частині першій статті 1 Закону України "Про очищення влади" та означає встановлену цим Законом або рішенням суду заборону окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел (частина восьма статті 3 Закону).

Стаття 2 Закону України "Про очищення влади" встановлює перелік осіб, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Митниці, є особою, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", у деклараціях за формою, встановленою Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", визначено Порядком № 1100, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року.

В силу підпункту 3 пункту 3 цього Порядку проведення перевірки фактично полягає в: - аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

- порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

- порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

За правилами частини десятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що органи ДФС здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, під час проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", контролюючим органом має бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а також врахований час набуття майна та встановлено незаконність джерел таких доходів.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2015 року ДПІ відносно позивача склала висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", згідно з яким у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік ОСОБА_3 вказав недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого ним за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", а саме: не відобразив квартири за адресою АДРЕСА_2, що належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 5 жовтня 2005 року № 4-1225.

Поряд з цим, податковим органом встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, набутого ним за час перебування на посадах, визначених пунктом 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ним із законних джерел. При цьому, відповідно до письмових пояснень позивача зазначена квартира отримана ним від батька згідно договору дарування.

Слід зазначити, що інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Отже, не зазначення у декларації майна не тягне за собою настання відповідальності за Законом України "Про очищення влади", оскільки питання декларування доходів певних осіб врегульовано у цьому випадку Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

При здійсненні відносно позивача перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" контролюючим органом не було встановлено невідповідності вартості майна доходам, отриманим із законних джерел, а тому вартість майна, набутого позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про його доходи, отримані із законних джерел.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивача було звільнено незаконно.

Так, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, а також вирішене питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, за час вимушеного прогулу, а саме з 04.04.2015 року (останній робочий день позивача) по 21.06.2018 року (804 робочих днів), Харківській митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача належить сплатити середній заробіток у загальній сумі 112624,32 грн. = 804 х 140,08 грн. (середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до довідки від 31.05.2018р.) з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів.

При цьому, суд зазначає, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа: ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 03 квітня 2015 року № 203-о "Про звільнення ОСОБА_3.".

Поновити ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Харківської митниці Державної фіскальної служби з 04.04.2015 року.

Зобов'язати Харківську митницю Державної фіскальної служби України (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-6) виплатити ОСОБА_3 (61184, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 112624,32 грн. (сто дванадцять тисяч шістсот двадцять чотири гривні 32 коп.) за період з 04.04.2015 р. по 21.06.2018 р. включно, з відрахуванням обов'язкових податків, платежів та зборів.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.07.2018 р.

Суддя Рубан В.В.