Рішення № 75023372, 25.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 р. № 820/4030/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд, з підстав протиправності дій:

- визнати протиправними бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року та дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у утриманні з 01.01.2016 року, сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із розміру призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону У країни "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб";

- зобов'язати головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати"; здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.01.2016 року та сплатити недоотриману суму пенсії; подати протягом 15 днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, на думку позивача, всупереч вимог чинного законодавства не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років, яка призначена позивачу, а також незаконно утримав з 01.01.2016 року суми податку на доходи фізичних осіб та військовий збір із розміру призначеної пенсії за вислугу років підчас здійснення її перерахунку на виконання рішення суду від 30.10.2017 року.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, оскільки, на думку відповідача, недоотримана сума пенсії являється разовим доходом, який в свою чергу не включено до переліку грошових доходів, що підлягають компенсації, які одержують громадяни в гривнях на території України. Також зазначено, що з 01.07.2016 року податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з пенсії позивача не справляється, а положення абз. першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164 ПКУ визнане неконституційним та втратило силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 27.02.2018 року, при цьому оподаткування пенсії позивача було фактично припинено більше ніж за півтора роки до цієї дати.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Московського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року по справі № 643/12354/17 визнано протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2016 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268» та довідки №100/32765-2003008993 від 25.07.2017року про розмір грошового забезпечення. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268» та довідки №100/32765-2003008993 від 25.07.2017 року про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 30.10.2017 року по справі № 643/12354/17 залишено без змін.

Так, постанова Московського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року по справі № 643/12354/17 набрала законної сили 06.12.2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання постанови Московського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року по справі № 643/12354/17 відповідач здійснив перерахунок та виплату основного розміру пенсії позивачу з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Відповідно до розрахунку на доплату пенсії від 19.12.2017 року сума доплати склала 142685,76 грн. З зазначених коштів було утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 5350,74 грн. та військовій збір в сумі 535,08 грн.

Донараховану суму пенсії у розмірі позивач отримав у грудні 2017 року.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не нарахувало та не виплатило позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою від 02.02.2018 року про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу.

Відповідач листом № 1052/3-14 від 28.02.2018 року повідомив позивача про відмову в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою частини основного розміру пенсії.

Позивач, вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", суд зазначає наступне.

Частиною другою ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 року та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до статей 1, 2 вказаного Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Таким чином, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.

Методика обчислення розміру компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати визначена у ст.3 Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі № 21-518а14.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" основані на принципі юридичної визначеності.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 6 КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це встановлення компенсації за порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не надано до суду належних доказів відсутності правових підстав для не нарахування і не виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, нарахованої та виплаченої на виконання постанови Московського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року по справі № 643/12354/17.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача стосовно того, що різниця пенсії, обчислена на виконання рішення суду, носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених законодавством, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, оскільки з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно не нарахувало і не виплатило ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року, чим допустило протиправну бездіяльність.

З огляду на висновки суду про протиправність бездіяльності відповідача та для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у утриманні з 01.01.2016 року, сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із розміру призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону У країни "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.01.2016 року та сплатити недоотриману суму пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту.164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Податковим Кодексом України та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIIІ від 28.12.2014 (далі - Закон №71-VIIІ) встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 162.1статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України та Закону №71-VIIІ, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 164.3. статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах.

Суд зазначає, що 27.02.2018 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Згідно ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Як вбачається з резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27.02.2018 року, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, дія абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність 27.02.2018 року та зворотної сили не має.

Судом встановлено, що розрахунок на доплату пенсії позивачу здійснено відповідачем 19.12.2017 року, тобто до визнання зазначених положень Податкового кодексу України неконституційними Конституційним судом України.

З 01.03.2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області припинило стягнення податку з пенсії позивача.

Доказів здійснення відповідачем відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору з пенсії позивача з березня 2018 року суду не надано та судом не встановлено.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин щодо здійснення відрахувань з пенсії позивача були чинними, а тому відповідач, проводячи відповідні розрахунки та відповідні відрахування, діяв відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у утриманні з 01.01.2016 року, сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із розміру призначеної пенсії за вислугу років відповідно до Закону У країни "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_2 без утримання сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з 01.01.2016 року та сплатити недоотриману суму пенсії.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання протиправними бездіяльність та дії, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу з 01.01.2016 року розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 02.07.2018 року.