Рішення № 75022479, 13.06.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.06.2018

Справа № 320/2811/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Редько О.В., при секретарі - Данчук К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просив стягнути з відповідача на його користь нараховану але не виплачену заробітну плату у розмірі 97877 грн. 99 коп., середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 49516,74 грн. Уточнюючи свої позовні вимоги, позивач вказав, що відповідачем за час розгляду справи у повному обсязі була виплачена нарахована заробітна плата, а тому просить стягнути з відповідача лише розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку 49516,74 грн.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без її участі, вказав, що уточнені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в судове засідання не з’явився, від нього надійшов відзив на позовну заяву згідно якого останній просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, оскільки при розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивач враховував кількість календарних днів, а не робочих, як того вимагає чинне законодавство, що призвело до необґрунтованої суми заборгованості, а отже задоволенню не підлягає. Також представник відповідача зазначив, що Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» находиться в скрутному матеріальному становищі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, ознайомившись з відзивом на позов відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Встановлено, що 31 січня 2018 року, відповідно до наказу №299-К від 30.01.2018 року, ОСОБА_1, звільнився за власним бажанням з ПАТ «Запоріжжяобленерго» у зв'язку з невиконанням боржником, законодавства про працю згідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

На день звільнення відповідач надав позивачеві повідомлення про нараховану суму, належну йому при звільненні у розмірі 97877,99 грн., що підтверджується копією вказаного повідомлення за №18 від 31.01.2018 року./а.с.10/

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власників або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримку на день фактичного розрахунку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток на весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунків зі звільненими робітниками в день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Крім того, при обчисленні розміру суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід взяти до уваги положення п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», де зазначено, що «суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності».

Вищий спеціалізований суд з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові від 18.01.2017 року по справі №6-2912цс16 зазначив, що «отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівниками у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплат середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум».

Як було вказано позивачем в його заяві від 13.06.2018 року, заборгованість по заробітній платі була сплачена підприємством у повному обсязі під час розгляду справи.

Згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., для обчислення середньої заробітної плати необхідно враховувати виплати тільки за останні два місяці роботи.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,на число календарних днів за цей період.

Позивач в своєму позові зазначаючи суму середнього заробітку для затримки виплати заробітної плати, виходиd з того, що його заробітна плата за 6 (шість) повних місяці, що передували звільненню, становить: 118078,38., внаслідок чого визначив, що середньмісячна заробітна плата становить 19679,73 грн., однак суд не погоджується з розрахунками позивача з огляду на наступне.

Згідно з п.п.б) п. 4 Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Абз. 1 п. 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1398 від 30.07.1999 року).

У відповідності до довідки про середній заробіток за листопад та грудень 2017 року позивач отримав 32825,10 грн. за 42 відпрацьованих робочих дня, а тому у відповідності до Порядку його середньоденна заробітна плата становить 781,55 грн.

Враховуючи кількість робочих днів з 31.01.2018 року (день звільнення) по 13.04.2018 року (день звернення до суду) сума заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку становить (781,55 * 51 робочий день) 39859,05 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні становить 39859,05 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Підпунктом 1 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

З огляду на те, що позивач за законом при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, його позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 117 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, Законом України «Про оплату праці», Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про працю», ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ЄДРПОУ 00130926, що розташоване м. Запоріжжя вул. Сталеварів 14 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1 суму заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 39859 (тридцять дев’ять тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ЄДРПОУ 00130926, що розташоване м. Запоріжжя вул. Сталеварів 14 на користь держави суму судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду ОСОБА_3