Рішення № 75021709, 27.06.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/635/18

Провадження № 2/323/380/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1,за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 10.05.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 2300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30%, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв’язку з порушенням зобов’язань за договором відповідач станом на 31.01.2018 року має заборгованість у розмірі 29595,41 грн., яку позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, про що повідомлено відповідача за адресою реєстрації його місця проживання.

23.04.2018 року на адресу суду надійшла інформація про те, що відповідач знаходиться в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11), тому копію позовної заяви з додатками було направлено відповідачу за місцем його перебування.

25.05.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно до якого відповідач не погоджується із позовними вимогами, оскільки позивачем не надано підтвердження укладення з відповідачем кредитного договору, доказів отримання відповідачем кредитних коштів, розрахунку заборгованості. Крім цього, відповідач вказав, що з 2011 року пройшло більше трьох років, тому спливла позовна давність.

19.06.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно до якого представник позивача вказує, що кредитний договір між сторонами був укладений шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком Умов та Тарифів, підтвердженням чого є підписана відповідачем заява про отримання кредиту. Також у відповіді на відзив вказано, що доказом отримання кредитних коштів є виписка по рахунку відповідача. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності зазначено, що згідно до п.1.1.7.31 Умов договору, строк позовної давності становить 50 років. Відповідачу перевипускалася кредитна картка, строк дії якої до 05.2015 року, тому представник позивача вважає, що строк позовної давності не пропущений.

27.06.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо укладення між сторонами кредитного договору судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Судом встановлено, що 10.05.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що разом із цією заявою становлять договір про надання банківських послуг.

Вказана Анкета-заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписані відповідачем 10.05.2011 року.

З довідки про умови кредитування вбачається, що за умовами і правилами надання банківських послуг погашення кредиту має відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).

Тому суд визнає безпідставними посилання відповідача на недоведеність укладення між сторонами кредитного договору, оскільки згідно до вимог ст..634 ЦК України, відповідач шляхом підписання Анкети-заяви приєднався до запропонованого позивачем договору про надання банківських послуг.

Щодо отримання відповідачем кредитних коштів та виконанням ним умов договору судом встановлено наступне.

Відповідно до наданої позивачем ОСОБА_4 по особовому рахунку відповідача по основній карті № 5577 **** **** 1987 за період з 10.05.2011 року по 31.01.2018 року видно, що відповідач в період часу з 11.05.2011 року по 21.09.2011 року активно користувався кредитною картою та знімав з неї готівкові кошти та проводив оплату товару, всього на суму 5429,10 грн. П’ять разів відповідач вносив готівкові кошти на вказану карту, а саме – 02.06.2011 року на суму 52,00 грн., 18.07.2011 року на суму 110,00 грн., 21.07.2011 року на суму 200,00 грн., 27.07.2011 року на суму 1500,00 грн. Після останнього зняття готівки з карти 21.09.2011 року сума заборгованості становила 3497,23 грн.

Надалі відповідачу нараховувалися лише відсотки та штрафні санкції, а 31.07.2015 року відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти 26**86 в розмірі 69,85 грн.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

ОСОБА_4 з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом певного періоду, та є підтвердженням виконаних операцій.

Отже, позивачем надані належні докази отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення виконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів в році.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачений обов’язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов’язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В пункті 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що при порушенні клієнтом строків платежів по кожному із грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами банку.

Пунктом 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначений в пам’ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, вказана в заяві.

У пункті 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно.

У зв’язку із порушенням відповідачем умов договору, станом на 31.01.2018 року у відповідача перед банком виникла заборгованість у загальному розмірі 29595,41 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 3494,99 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 20725,57 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3489,35 грн., штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) в розмірі 1385,50 грн., що підтверджено відповідним розрахунком.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, суд зазначає наступне.

У пункті 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно.

Відповідно до п.2.1.1.4.6 Умов, у випадку порушення клієнтом обов’язків по погашенню заборгованості перед банком на протязі 90 днів з моменту виникнення таких порушень, банк має право змінити умови кредиту, встановивши строк повернення кредиту 91-й день з моменту порушення зобов’язань клієнта по погашенню кредиту і вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і процентів за його використання, виконання інших зобов’язань по кредиту в повному обсязі. При цьому, згідно ст.ст. 212, 611, 651 ЦК України по зобов’язанням, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав на 91-й день з моменту настання порушення зобов’язань клієнта по погашенню заборгованості по кредиту. На цю дату клієнт зобов’язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і проценти за фактичний строк його використання, в повному обсязі виконати інші зобов’язання за договором.

Пунктом 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що строки і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним картам з встановленим мінімальним обов’язковим платежем, а також овердрафту, який виникає по таким картам, приведений в Пам’ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід’ємною частиною Договору, а також встановлюються даним пунктом. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості по кредиту. Згідно ст..212 ЦК України, у разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) – строком повернення кредиту (овердрафту) в повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості.

З довідки про умови кредитування вбачається, що за умовами і правилами надання банківських послуг погашення кредиту має відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).

Останній платіж з погашення заборгованості по кредиту відповідач здійснив 21.09.2011 року на суму 10,00 грн.

Наступний щомісячний платіж на погашення кредиту відповідач повинен був сплатити до 25.10.2011 року, однак з цього часу він перестав погашати заборгованість за наданим кредитом.

Згідно до умов договору (п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг), строком повернення кредиту є 211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості по кредиту, тобто, 211-й день з останнього дня для внесення щомісячного платежу (25.10.2011 року).

Таким чином, кінцевим строком повернення кредиту, згідно до умов кредитного договору, є 23.05.2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Переривання перебігу позовної давності визначається ст.264 ЦК України.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Таким чином, Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено визначення строку повернення кредиту наявністю простроченої заборгованості за кредитом, тобто даною умовою договору змінений строк виконання зобов'язання, що зумовлює перебіг позовної давності.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця, а п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг визначає строк повернення кредиту як 211-й день з моменту виникнення простроченої заборгованості по кредиту, тобто 211-й день з останнього дня для внесення щомісячного платежу по кредиту (25.10.2011 року), то початок позовної давності для стягнення заборгованості по кредиту в даному випадку необхідно обчислювати з останнього дня визначеного строку для повернення кредиту, визначеного згідно до п.2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг, в даному випадку з 23.05.2012 року.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що 31.07.2015 року було здійснено автоматичне погашення заборгованості.

Однак самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання ним свого боргу, не свідчать про те, що відповідач свідомо вчиняв дії, направлені на погашення кредитної заборгованості та відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, банк наполягав на тому, що за згодою з відповідачем, між ними була збільшена позовна давність до 50 років.

Проте, визначений в Умовах та Правилах надання банківських послуг збільшений строк позовної давності не може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин, оскільки відсутня письмова згода позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до положення частини першої статті 259 ЦК України. Заява позичальника від 10.05.2011 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності не містить.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.

Вказане підтверджується позицією ОСОБА_5 Верховного Суду, висловленої у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у березні 2018 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, тому суд приходить до висновку про відмову в позові за пропуском строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15, 16, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 509, 526, 610, 611, 626, 629, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 4, 81, 89, 258-259, 263, 264, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 02.07.2018 року.

Суддя О.П. Гуцал