
Справа № 266/456/15-ц
Провадженя№ 2/266/20/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2018 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Сараєва І.А.,
за участю секретаря Нетреба О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», служба у справах дітей Волноваської районної державної адміністрації, про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування, поділ спадкового майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_4 про поділ спадкового майна,
ВСТАНОВИВ :
Позивачка ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до відповідачки ОСОБА_3, про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування, поділ спадкового майна, вточнивши позовні вимоги, посилалася на те, що в період з 11 вересня 2007 р. до 18 березня 2010 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5. Від спільного життя у них народився син – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Перебуваючи у шлюбі вони придбали АДРЕСА_1. Так, 17 березня 2008 р. між Публічним Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 6134923, відповідно до умов якого Банк надав йому грошові кошти у розмірі 181800,00 грн., а він зобов’язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути його в порядку та у строки обумовлені зазначеним договором. В забезпечення виконання основного зобов’язання між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки № 6135831,предметом іпотеки згідно договору є зазначена квартира. 20.05.2014 р. ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді: 1/2 квартири АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; нежитлової будівлі (магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; автомобіля «ВАЗ 21114». Оскільки за життя ОСОБА_5 не склав заповіту, то згідно ст. 1261 ЦК України до першої черги спадкоємців за законом входять: син ОСОБА_2, ОСОБА_3 – мати померлого, ОСОБА_6 - батько померлого. У встановлений законом термін вона, в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, звернулася до Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області з приводу оформлення свідоцтва на спадкове майно. Заява про прийняття спадщини державним нотаріусом Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7 була прийнята та заведена спадкова справа. Проте, оформити спадкові права належним чином вона не має змоги, тому що 12.12.2014 р. зазначеним державним нотаріусом їй було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2432\02-31, підставою відмови є відсутність оригіналів документів про реєстрацію нерухомого майна. Оскільки АДРЕСА_5 була придбана у період шлюбу, а тому є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, вона звернулася до зазначеного державного нотаріуса з заявою про отримання свідоцтва на право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя після смерті колишнього чоловіка, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва оскільки на момент відкриття спадщини шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано, про що видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 2329\02-31. Зважаючи на те, що вона в інтересах сина подала заяву про прийняття спадщини, однак у загальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину не виявляється можливим, з метою захисту його прав, вона вимушена звертатися до суду з даною заявою. Батьки померлого ОСОБА_5 до Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області з заявами про прийняття спадщини після смерті сина не зверталися. 26.07.2014 р. ОСОБА_6 помер, але не зважаючи на той факт, що він не звертався з заявою про прийняття спадщини, він фактично прийняв її, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 він проживав і був зареєстрований разом з ним за однією адресою. При житті ОСОБА_6 залишив заповіт, відповідно до умов якого заповідав ОСОБА_3 усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усе те, на що він за законом бути мати право. Таким чином, вважає, що долі відповідачки та неповнолітнього сина за законом складають 2\3 та 1\3 часток. Тобто її син ОСОБА_2 за законом має право на: 1/2 частину АДРЕСА_6; АДРЕСА_3; ОСОБА_8 за законом має право на: АДРЕСА_7; 2/3 частину нежитлової будівлі(магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; 2/3 частини автомобіля «ВАЗ 21114». Просила припинити право власності ОСОБА_3 на 2/6 частину АДРЕСА_6; 2/3 частину АДРЕСА_3. Просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину АДРЕСА_7; 1/3 частину нежитлової будівлі(магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; 1/3 частину автомобіля «ВАЗ 21114». Визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя, залишив за нею боргові зобовязання з повернення кредиту та виконання кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_5
ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл спадкового майна, визнання права власності, посилалась на те, що її син ОСОБА_5 мешкав у шлюбі з відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 однією сім’єю з 11.09.2007р. по 16.11.2008р. 18 березня 2010 року вказаний шлюб рішенням Волноваського районного суду Донецької області розірвано. 17.03.2008р. її син придбав на своє ім’я АДРЕСА_6, гроші на придбання якої у сумі 181800,00грн. він отримав за кредитним договором № 6134923 від 17.03.2008р., укладеним з ЗАТ «Перший український міжнародний банк». Гарантією повернення кредиту є договір іпотеки № 6135831, укладений між банком та ОСОБА_5, предметом іпотеки вищевказана квартира. Мешкаючи сумісно з 17.03.2008 року по 16.11.2008р. подружжя сплачували кредит з сімейного бюджету, надалі син самостійно погашав борг по кредиту, не мешкаючи з позивачкою, а мешкаючи з батьками по день його смерті 20.05.2014р. Фактичне припинення сімейних відносин з 16.11.2008р. підтверджується рішенням суду, що дає можливість визначити сумісну долю у майні – 85292,15грн., згідно квитанцій по сплаті кредиту з процентами. Сума сплачена особисто сином з грудня 2008р. по травень 2014р. самостійно визначає його частку в спірній квартирі. Просила визнати АДРЕСА_6 особистим майном ОСОБА_5, включивши її в спадкову масу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.06.2017 року клопотання представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_9 задоволено, призначено судову інженерно-технічну експертизу у цивільній справі №266/456/15-ц. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
15.08.2017р. від судового експерта ОСОБА_10 надійшов висновок № 11-с судової інженерно-технічної експертизи від 09.08.2017р.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04.09.2017р. провадження у справі відновлено.
Позивачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи до суду не з’явилася.
Представник позивача ОСОБА_9, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позов просила задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Пояснила, що між подружжям існувала домовленість, що квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_9, придбані для їх сина – ОСОБА_2. До зустрічного позову просила застосувати строк позовної давності. Вартість спадкового майна підтверджена висновком експерта. Просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя, залишив за ОСОБА_1 боргові зобов’язання з повернення кредиту та виконання кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_5, оскільки вказана спірна квартира була придбана в період шлюбу, кредит сплачувався сумісно, квартира придбана для дитини. З урахуванням того, що за спірною квартирою існує заборгованість кредитна, а спірний автомобіль перебуває у користуванні ОСОБА_4 на протязі 5 років, а неповнолітній ОСОБА_2, зможе користуватися автівкою лише після досягнення повнолітнього віку, враховуючи інтереси дитини, просила визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину АДРЕСА_6; 1/2 частину АДРЕСА_3; за ОСОБА_8 право власності на: АДРЕСА_7; 2/3 частину нежитлової будівлі(магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; 2/3 частини автомобіля «ВАЗ 21114», припинивши права власності на відповідні частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Просила визнати за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_10 на праві спільної сумісної власності подружжя, залишив за ОСОБА_11 боргові зобовязання з повернення кредиту та виконання кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «ПУМБ» та ОСОБА_5Проти застосування строку позовної давності до первісного позову заперечувала, оскільки між подружжям існувала домовленість щодо майна, яке в майбутньому буде належати їх сину, і тому право позивачки не було порушене при розірванні шлюбу, і в неї не було підстав для звернення до суду, і лише після смерті ОСОБА_5, внаслідок дій ОСОБА_3, спрямованих на позбавлення дитини спадщини позивачка вимушено звернулася до суду.
Відповідачка ОСОБА_12 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи до суду не з’явилася.
Представник відповідачки ОСОБА_13, яка діє на підставі договору про надання юридичної допомоги, у судовому засіданні, підтримала зустрічний позов, надала пояснення аналогічні викладеним в зустрічному позові та просила його задовольнити, заперечували проти задоволення первісного позову, з підстав, викладених у зустрічному позові. Пояснила, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_5 перебував у шлюбі з відповідачкою - ОСОБА_11 з вересня 2007 року. ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_11, за кредитним договором, в інтересах сім’ї, за письмової згодою дружини. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 самостійно сплатив 42646,08грн. заборгованості за кредитним договором. Просила застосувати до первісного позову строк позовної давності. Все майно належало ОСОБА_5, який з позовом про розподіл майна, розірвання кредитного договору до суду не звертався. ОСОБА_5 продовжував сплачувати гроші і після розірвання договору.
Третя особа ОСОБА_14 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 та заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Представники третіх осіб ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», служби у справах дітей Волноваської районної державної адміністрації належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи до суду не з’явилися.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_12 його мати, а позивачка ОСОБА_1 його колишня невістка, колишня дружина його брата. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 жили у шлюбі однією сім’єю до розірвання шлюбу, від якого в них народився син – ОСОБА_14. До цього вони жили у батьків в селі Хлібодаровка. Після розірвання шлюбу він відвіз її в Златоустівку до батьків. Стосовно майна йому не відомо про існування домовленості між подружжям. Дізнався від третіх осіб про існування кредитного договору, але без деталей. Про спадкову масу майна спадкодавця ОСОБА_5 йому невідомо, а спірним спадковим автомобілем він користується з моменту смерті брата, вже чотири роки.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що зі сторонами вона знайома, ОСОБА_3 її свекрів. Вона перебуває з 2002 року у шлюбі з ОСОБА_2М, а ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, після народження їх сина сім’я розпалася. З ОСОБА_1 вона спілкувалася в той час, коли остання перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, після розірвання їх шлюбу вони не спілкуються. Про укладання кредитного договору подружжям вона чула від свекрові ОСОБА_3, а про стягнення аліментів їй нічого не відомо. ОСОБА_5 помер у 2014 році, який спадок залишився після його смерті їй невідомо.
Допитаний в суді свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 її рідна сестра, з ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_1 вона була знайома. Подружжя мешкало у матері, звідки до свекрові в Златоустівку не поверталися. Деталі про кредит та аліменти їй не відомі. Який залишився спадок після смерті ОСОБА_17 їй невідомо. Про наявність декілька квартир їй стало відомо нещодавно.
Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 11.09.2007 року, шлюб між сторонами розірваний 18.03.2010 року на підставі рішення Волноваського районного суду Донецької області № 2-860/10, однією сім’єю мешкали до 16.11.2008р.
Згідно з рішенням Волноваського районного суду Донецької області № 2-1329/10 від 08.06.2010 року з ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_2, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку та доходів, починаючи з 09.04.2010р. та до повноліття дитини.
Відповідно до кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», Банк надав позичальнику кредит у розмірі 181800,00грн. для придбання квартири АДРЕСА_2 том 1. (а.с. 59-62)
Згідно з довідкою відділення ПУМБ «РЦ в м. Маріуполь» від 30.11.2015р. про стан заборгованості за кредитним договором № 6134923 від 17.03.2008 року, непогашена заборгованість складає 86320,68грн. (том 1. а.с. 167-170).
Відповідно до свідоцтва про народження серії ІV-НО № 301065, виданого 07.07.1979р. виконкомом Златоустівської с/ради Волноваського району, Донецької області батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (том 1. а.с. 52).
Відповідно до довідки Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Маріуполя від 06.10.2015р. № 615/2862, станом на 06.10.2015р. за ОСОБА_5, 31.05.1979р.н., зареєстрований автомобіль «ВАЗ -21114», 2005р.в., державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 274611 від 02.04.2005 р. (том 1, а.с. 107).
Згідно з інформаційної довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта № 45471137 від 12.10.2015р., АДРЕСА_3; АДРЕСА_7; АДРЕСА_6; нежитлова будівля-магазин в с. Калініне, вул. Свердлова, 17, Волноваського району, Донецької області, належать на праві власності ОСОБА_5. На АДРЕСА_6 зареєстровано обтяження, на підставі іпотечного договору від 17.03.2018р., заявник ЗАТ «ПУМБ» (том 1, а.с. 118-121).
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії І-НО № 778844, виданим виконавчим комітетом Хлібодарівською сільською радою Волноваського району, ОСОБА_5 помер 20.05.2014р. (том 1, а.с. 12).
З рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25.11.2015р., яке рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09.02.2016р. скасоване та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 Михайловичапро визнання права власності в порядку спадкування відмовлено, вбачається, що на підставі заповіту від 02.07.2014 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Хлібодарівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 18 вбачається, що ОСОБА_6 призначив спадкоємцем всього майна, яке на день смерті виявиться йому належним - ОСОБА_3 (том 1, а.с.174-177).
Відповідно довідки виконкому Хлібодарівської сільської ради Волноваського району Донецької області від 19.06.2014 року, ОСОБА_5, на день смерті 20.05.2014р., був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та мав склад сімї: ОСОБА_6 – батька, ОСОБА_3 - мати (том 1, а.с. 44).
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статтею 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна , що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Після смерті ОСОБА_5 20.05.2014 р. залишилося спадкове майно у вигляді: 1/2 квартири АДРЕСА_12; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; нежитлової будівлі (магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; автомобіля «ВАЗ 21114».
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 237/14, заведеної після смерті ОСОБА_5, до першої черги спадкоємців за законом входять: син ОСОБА_2, ОСОБА_3 – мати померлого, ОСОБА_6 - батько померлого. У встановлений законом термін ОСОБА_1, в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_2, та ОСОБА_3 звернулися до Волноваської державної нотаріальної контори Донецької області з заявами про прийняття спадщини ( том 1, а.с. 35-76).
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.12.2014 року за №2432/02-31 встановлено, що ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не були подані оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно (том 1, а.с. 75).
Відповідно до п. 4.21 порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 296\5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документу вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з’ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя, за наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності.
У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежень у його здійсненні.
Згідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
26.07.2014 р. ОСОБА_6 помер, але не зважаючи на той факт, що він не звертався з заявою про прийняття спадщини, він фактично прийняв її, оскільки на момент смерті ОСОБА_5 він проживав і був зареєстрований разом з ним за однією адресою.
При житті ОСОБА_6 залишив заповіт, відповідно до умов якого заповідав ОСОБА_3 усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, а також усе те, на що він за законом бути мати право. Оскільки спадкодавцем ОСОБА_6 не було проведено державну реєстрацію права власності на нерухомість, він не є власником вищевказаних об'єктів нерухомого майна, що позбавляє можливості, в тому числі, передати її за заповітом своєму спадкоємцеві - дружині ОСОБА_3
Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщини кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Таким чином, суд вважає, що долі відповідачки та неповнолітнього сина за законом складають 2/3 та 1/3 часток.
Тобто ОСОБА_2 за законом має право на: 1/6 частину АДРЕСА_6; 1/3 частину АДРЕСА_3; 1/3 частину АДРЕСА_13; 1/3 частину нежитлової будівлі (магазин) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; 1/3 частину автомобілю марки «ВАЗ 2115».
Відповідачка ОСОБА_8 за законом має право на: 2/6 частину АДРЕСА_6; 2/3 частину на АДРЕСА_3; 2/3 частину на АДРЕСА_7; 2/3 частину нежитлової будівлі(магазину) за адресою : Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17; 2/3 частини автомобіля «ВАЗ 21114».
За п.230 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 р. № 20\5 передбачено, що поділ спадкового майна проводиться за згодою спадкоємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, належних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом. Поділ спадкового майна оформлюється договором спадкоємців, а за відсутності згоди – судовим рішенням, але відповідачка не бажає вирішувати питання спадщини , не подає до нотаріальної контори правовстановлюючі документи на спадкове майно, що унеможливлює отримання нею свідоцтва про право на спадщину.
У відповідності до п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розподілі спадщини між спадкоємцями застосовуються норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.
Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і може бути виділена в натурі, річ є неподільна, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам їх сімей.
Судом приймається до уваги, що спірним автомобілем користується біля 4 років ОСОБА_4, відповідачка користується АДРЕСА_7. Внаслідок складних відносин між позивачкою та відповідачкою спільне володіння і користування спадковим майном є неможливим.
Згідно з висновком судового експерта ОСОБА_10 № 11-с судової інженерно-технічної експертизи від 09.08.2017р. ринкова вартість: АДРЕСА_1 складає 272146,00 грн.; АДРЕСА_3 – 215334,00 грн., АДРЕСА_14 – 99369,00грн., нежитлової будівлі (магазину) – 201826,00 грн. (том 2, а.с. 16-55).
Покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 судом беруться до уваги, втім останні за своїм змістом не можуть бути підставою для відмови у задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову, оскільки свідкам не відомий обсяг спадкової маси, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, обставини укладання кредитного договору.
При цьому суд, з урахуванням зазначеної ринкової вартості майна, встановленою висновком експерта, в інтересах всіх сторін по справі, погоджується з запропонованим позивачкою за первісним позовом варіантом та вважає, що в інтересах неповнолітньої дитини та відповідачки при розподілу спадщини визнати за ОСОБА_2 право власності: на 1/2 частину АДРЕСА_6; АДРЕСА_15. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя, залишив за ОСОБА_1 боргові зобовязання з повернення кредиту та виконання кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_5. Визнати за відповідачкою право власності на: квартиру АДРЕСА_16, нежитлової будівлі (магазин) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17, автомобіль марки «ВАЗ 21114». Припинити право на спільну часткову власність ОСОБА_3 у розмірі 2/6 частин квартири АДРЕСА_17, 2/3 частин квартири АДРЕСА_18. Припинити право на спільну часткову власність ОСОБА_2 у розмірі 1\3 частин: квартири АДРЕСА_19, нежитлової будівлі (магазин) за адресою: Волноваський район, село Калініне, вул. Свердлова. 17, автомобіля «ВАЗ -21114», державний реєстраційний номер АН 1577АК, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 274611 від 02.04.2005 р.
Згідно із ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).
Враховуючи, що позовна давність, про застосування якої просив відповідач, у даному випадку не сплинула, оскільки права позивачки та її сина до смерті ОСОБА_5 20.05.2014р. не були порушені, а з вказаним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду 13.02.2015р., суд приходить до висновку, що заявлене клопотання про застосування судом строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_3, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_3 просила застосувати строк позовної давності та визнати АДРЕСА_6 особистим майном ОСОБА_5, включивши її в спадкову масу.
Обираючи спосіб захисту, позивачка за зустрічним позовом посилалася на ст. ст. 57, 60, 63, 70, 72 СК України, а тому відповідно до правил ст. 81 ЦПК України не надала ніяких доказів на підтвердження приватної власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_17, і з мотивів задоволення первісного позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірної квартири на праві спільної сумісної власності подружжя, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що вимога позивачки ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання АДРЕСА_6 особистим майном ОСОБА_5, включивши її в спадкову масу, є необґрунтованою і відмовляє у задоволенні зустрічного позову, задовольнивши первісний позов у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», служба у справах дітей Волноваської районної державної адміністрації, про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя, визнання права власності в порядку спадкування, поділ спадкового майна – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_8 на праві спільної сумісної власності подружжя, залишив за ОСОБА_1 боргові зобов’язання з повернення кредиту та виконання кредитного договору № 6134923, укладеного 17.03.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та ОСОБА_5.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадщину за законом у вигляді: 1/2 частини квартири АДРЕСА_17, квартири АДРЕСА_20 після померлого 20 травня 2014 року ОСОБА_5.
Припинити право на спільну часткову власність ОСОБА_3 у розмірі 2/6 частин квартири АДРЕСА_17, 2/3 частин квартири АДРЕСА_18.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на спадщину по закону у вигляді: квартири АДРЕСА_21, нежитлової будівлі (магазину) за адресою: Волноваський район, с. Калініне, вул. Свердлова, 17, автомобілю марки «ВАЗ 21114», державний реєстраційний номер АН 1577АК, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 274611 від 02.04.2005, після померлого 20 травня 2014 року ОСОБА_5.
Припинити право на спільну часткову власність ОСОБА_2 у розмірі 1/3 частин: квартири АДРЕСА_19, нежитлової будівлі (магазин) за адресою: Волноваський район, село Калініне, вул. Свердлова. 17, автомобіля «ВАЗ -21114», державний реєстраційний номер АН 1577АК, свідоцтво про реєстрацію ЕІС 274611 від 02.04.2005 р.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, треті особи ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», ОСОБА_4 про поділ спадкового майна – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Маріуполя до Апеляційного суду Донецької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Сараєв І.А.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, яка зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_4
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП НОМЕР_3, яка зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_7
Судове рішення № 75019634, Приморський районний суд м. Маріуполя було прийнято 11.06.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 266/456/15-ц. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: