Рішення № 75019323, 06.06.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/773/17

провадження № 2/179/174/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 38 212,71 доларів США та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 16.10.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 198/03-8.

Загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміни типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».

Позивач надав відповідачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 22 718,00 доларів США.

Позивач посилається на те, що відповідно до листа № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповіді пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії. Отже Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 27.04.2017 року має прострочену заборгованість, а саме:

-сума заборгованості за кредитом - 21 097,66 доларів США;

-сума заборгованості за відсотками - 17 815,05 доларів США.

У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту відповідно до норм чинного законодавства та кредитного договору йому була нарахована неустойка.

Відповідно до умов договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

На виконання умов договору позичальнику було направлено повідомлення-вимога про усунення порушення, але на дату подання позовної заяви повідомлення-вимога не виконана.

Позивач зазначає, що на даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена, тому змушений звертатися до суду та вимагає від відповідача сплатити заборгованість по кредитному договору.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше до суду відповідачем було надано письмове заперечення, в якому він зазначав, що позов з тих же підстав того ж предмету, тими ж сторонами розглянутий і прийнято відповідне рішення, яке набрало законної сили, у зв’язку із чим прохав відмовити у задоволенні позовних вимог. 05 червня 2018 року до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він прохає перенести судове засідання на двомісячний термін, оскільки перебуває за межами України. Доказів перебування відповідача за межами України до суду не надано.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.10.2008 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (змінено на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 198/03-8 (а. с. 3а-9). Згідно умов, якого позивач надав відповідачеві у тимчасове користування грошові кошти в сумі 22 718,00 доларів США (а. с.12).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 198/03-8 станом на 27.04.2017 року заборгованість становить 38 912,71 доларів США, що складається з:

-сума заборгованості за кредитом - 21 097,66 доларів США;

-сума заборгованості за відсотками - 17 815,05 доларів США (а. с. 17-19).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі – НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов’язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-1680 цс15.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем в судовому засіданні заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті. Позивач у позовній заяві посилається про те, що мав законні підстави для кредитування в іноземній валюті, однак суду не надано доказів (індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України), які б свідчили про його право на використання іноземної валюти, при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями.

З огляду на предмет позову та обставини справи, враховуючи норми права, якими регулюються вказані правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті необґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук