Рішення № 75017775, 14.06.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Черкаси справа № 925/231/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Обідного С.В. за довіреністю; відповідача - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична - інвестиційна компанія» про стягнення 28 981 грн. 32 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична - інвестиційна компанія» про стягнення 22390 грн. 35 коп. основного боргу, 724 грн. 25 коп. пені, 1075 грн. 58 коп. 3% річних, 4791 грн. 14 інфляційних втрат, що разом становить 28981 грн. 32 коп. та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих йому позивачем послуг за Договором № 338 на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 10.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 16.03.2018 року позовну заяву прийнято до свого провадження суддею Грачовим В.М., по ній відкрито провадження у справі № 925/231/18, справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти позову не заперечував, явку свого представника в засідання суду не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі, адресована відповідачу у визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку, направлена на адресу відповідача, зазначену в ЄДРПОУ, відділенням Укрпошти повернена суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду про відкладення підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті отримані відповідачем, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення.

Таким чином, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин не з'явився, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року підготовче провадження у даній справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.06.2018 року.

В засідання суду 14.06.2018 року сторони явку свої представників не забезпечили, в попередніх судових засіданнях позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

10.12.2012 року між позивачем - Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення управління МНС України у Черкаській області, як аварійно-рятувальною службою, з однієї сторони, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Енергетично - інвестиційна Компанія», як замовником, з іншої сторони, був укладений договір № 338 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно - рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі - Договір, а. с. 11-13), у п. 1 якого зазначено, що предметом договору є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування Мокрокалигірського буровугільного розрізу (далі по тексту договору - об'єкт), що знаходиться за адресою: с. Лисича Балка, Катеринопільський район, Черкаська область, з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Сторони погодили усі істотні умови даного договору, зокрема, домовилися про таке:

п. п. 2.2. - аварійно-рятувальна служба зобов'язана забезпечувати функціонування у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення згідно з нормативом виїзду на об'єкт, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій);

п. п. 3.12. - замовник зобов'язаний оплачувати, відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове обслуговування аварійно-рятувальною службою об'єкта, в тому числі відшкодовувати витрати, що пов'язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

п. п. 4.1. - вартість функціонування аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості однієї оперативної одиниці (далі - функціонування у режимі постійної готовності) складає 8131 грн. 82 коп. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами затверджений спільним наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.12.2003 року № 495/369;

п. п. 4.3. - розрахунковим періодом є календарний квартал;

п. п. 4.4. - плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється замовником щоквартально згідно наданого рахунку у семиденний строк з дня його отримання;

п. п. 4.5. - вартість функціонування у режимі постійної готовності за період, вказаний у рахунку, вираховується за формою: річна вартість у функціонування у режимі постійної готовності / кількість днів року*кількість днів періоду, вказаного в рахунку;

п. п. 4.6. - замовник протягом п'яти днів з дня отримання від аварійно-рятувальної служби актів виконаних робіт, за умови відсутності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, підписує надані акти і направляє один примірник аварійно-рятувальній службі;

п. п. 4.8. - оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджуючих документів (актів, відомостей обліку робочого часу, тощо);

п. п. 5.1. - за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором аварійно-рятувальна служба та замовник несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України;

п. п. 5.3. - за порушення терміну оплати замовник сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону виконання обов'язків за договором.

Договір вступає в силу з моменту отримання аварійно-рятувальною службою від замовника належним чином погодженого примірника договору (п. п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. п. 6.2., 6.3. Договору, договір укладається на рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення цього договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, за наявності підстав, вказаних в пункті 6.5. Договору, договір автоматичного продовжується на той самий термін на тих самих умовах.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. п. 6.4. Договору).

Дія договору може бути припинена в разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (п. п. 6.5. Договору).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Також, сторонами погоджена калькуляція вартості постійного та обов'язкового обслуговування аварійно-рятувального обслуговування аварійно-рятувальною службою Мокрокалигірського буровугільного розрізу за адресою: с. Лисича Балка, Катеринопільський район, Черкаської область (а. с. 13 зворот - 14).

Відповідно до п. п. 8.1. Договору, розрахунок (калькуляція) вартості обслуговування є невід'ємною частиною Договору.

17.10.2013 року Аварійно-рятувальний загін змінив найменування на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.

30.06.2015 року сторони підписали акт № 338 виконання умов договору на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, згідно з яким сторони погодили, що аварійно-рятувальною службою здійснювалося функціонування у режимі постійної готовності до виконання комплексу аварійно-рятувальних робіт, організовувалося технічне обслуговування аварійно-рятувальних засобів, підтримувалися у відповідному стані матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року на загальну суму 2027 грн. 39 коп. з ПДВ (а. с. 16).

На виконання умов договору, позивач на адресу відповідача направив рахунки на оплату послуг постійного та обов'язкового обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій за наступні періоди: № 338 від 01.04.2015 року за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року на загальну суму 2027 грн. 39 коп., № 338 від 01.07.2015 року за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп., № 338 від 01.10.2015 року за період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп., № 338 від 01.01.2016 року за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року на загальну суму 2005 грн. 10 коп., № 338 від 01.04.2016 року за період 01.04.2016 року по 30.06.2016 року на загальну суму 2027 грн. 40 коп., № 338 за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп., № 338 за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп., № 338 від 01.01.2017 року за період з 01.01.2017 року по 31.03.2017 року на загальну суму 2005 грн. 10 коп., № 338 від 01.04.2017 року за період з 01.04.2017 року по 30.06.2017 року на загальну суму 2027 грн. 40 коп., № 338 від 01.07.2017 року за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп., № 338 від 01.10.2017 року за період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року на загальну суму 2049 грн. 66 коп. (а. с. 17-38 з доказами направлення відповідачу).

Крім того, на підтвердження наданих відповідачу послуг за Договором № 338 на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 10.12.2012 року позивачем надано Книги служби АРЧ АРЗ СПУ ДНСН України у Черкаській області за відповідні періоди у яких записані наряди на службу, в тому числі, на об'єкт - Мокрокалигірський буровугільний розріз, що знаходиться за адресою: с. Лисича Балка, Катеринопільського району, Черкаської області.

Позивачем направлений відповідачу акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2017 року, який останнім не підписаний (а. с. 39-41).

Для досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу лист за вих. № 15 від 18.01.2018 року із вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 31975 грн. 86 коп. та Претензію за вих. № 122 від 06.03.2018 року з вимогою про сплату заборгованості у розмірі 28981 грн. 22 коп., які залишені відповідачем без відповіді та виконання (а. с. 42-44 з доказами направлення відповідачу).

Відповідач отримані згідно Договору послуги частково оплатив, тому згідно з розрахунку позивача, станом на 28.02.2018 року заборгованість відповідача перед ним становить 22390 грн. 35 коп. основного боргу, в такому розмірі і заявлена позовна вимога (а. с. 45).

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із Договору № 338 на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 10.12.2012 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Кодексу цивільного захисту населення, які з урахуванням предмету спору, є спеціальним нормативним актом.

Відповідно до ч.1 ст. 133 Кодексу цивільного захисту України, суб'єкти господарювання та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій, підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку.

Згідно з ч.2 ст. 133 Кодексу цивільного захисту України, аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання послуг з проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації наслідків аварій, інших послуг відповідно до укладеної угоди.

Відповідно до ч.3 ст. 133 Кодексу цивільного захисту України, суб'єкти господарювання, галузі та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, а також порядок такого обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 26.10.2016 року № 763 «Про затвердження переліку суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі» затверджено Перелік суб'єктів господарювання, галузей та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі.

Відповідно до п. 2 зазначеного Переліку, суб'єкти господарювання, у власності, володінні або користуванні яких перебувають окремі об'єкти, на території яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій державного, регіонального та місцевого рівня (за винятком суб'єктів господарювання, що утворили на професійній основі об'єктові аварійно-рятувальні служби, які пройшли атестацію в установленому порядку), таких галузей, в тому числі, вугільна промисловість (п. п. 2.2.):

Згідно із даними інформаційної довідки із ЄДРПОУ, основним видом діяльності відповідача є добування бурого вугілля.

Враховуючи зазначені норми законодавства, об'єкт - Мокрокалигірський буровугільний розріз, що знаходиться за адресою: с. Лисича Балка, Катеринопільського району, Черкаської області, який належить відповідачу, підлягає постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, що і стало підставою для укладення Договору № 338 на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 10.12.2012 року із позивачем, який є державною установою та надає такі послуги.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором № 338 на постійне обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 10.12.2012 року в повному обсязі, факт надання послуг та їх несплата відповідачем на суму 22390 грн. 35 коп. матеріалами справи підтверджено, відповідачем не спростовано, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути 724 грн. 25 коп. пені, 1075 грн. 58 коп. 3% річних, 4791 грн. 14 інфляційних втрат інфляційних втрат за період прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер цього виду відповідальності. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, заходи відповідальності, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (абзац перший підпункту 1.10 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» із змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. N 6.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З огляду на викладені обставини справи, стягнення 724 грн. 25 коп. пені, 1075 грн. 58 коп. 3% річних, 4791 грн. 14 інфляційних втрат, як і стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позовні вимоги щодо стягнення 22390 грн. 35 коп. основного боргу, 724 грн. 25 коп. пені, 1075 грн. 58 коп. 3% річних, 4791 грн. 14 інфляційних втрат, що разом становить 28981 грн. 32 коп. задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 185, 191, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Інвестиційна компанія», код ЄДРПОУ 37039321, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 28-Б, на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, код ЄДРПОУ 25576385, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, р/р 31254232103802 в УДКСУ в м. Києві, МФО 820172 - 22390 грн. 35 коп. основного боргу, 724 грн. 25 коп. пені, 1075 грн. 58 коп. 3% річних, 4791 грн. 14 інфляційних втрат та 1762 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 27.06.2018 року.

Суддя В.М. Грачов