Рішення № 75012780, 26.06.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/4524/18

Провадження №2-о/204/73/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 червня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Книш А.В.,

при секретарі Подвижній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження дитини, зазначивши, що він є батьком ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області. Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції заявнику відмовлено у реєстрації народження дитини, оскільки для підтвердження факту народження дитини ним було пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту народження дитини заявнику потрібно для отримання свідоцтва про народження дитини за межами тимчасово окупованої території. На підставі викладеного заявник змушений звернутися до суду із зазначеною заявою, в якій просить встановити факт народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у місті Макіївка Донецької області, Україна, мати - ОСОБА_2, громадянка України, батько - ОСОБА_1, громадянин України.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2018 року провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи та залучено в якості заінтересованої особи ОСОБА_2, яку заявник просить вказати в якості матері дитини.

У судове засідання заявник не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про задоволення заявленої вимоги та розгляд справи за її відсутності.

Представник заінтересованої особи Чечелівського районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областів судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_2 перебувають у шлюбі (а.с.8).

19 червня 2018 року Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській областівідмовив заявнику у проведенні державної реєстрації народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки заявником не пред'явлено документ для підтвердження факту народження дитини (а.с.7).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. У даному випадку заяву подано батьком новонародженої дитини.

На підтвердження факту народження дитини заявник подав копію медичного свідоцтва про народження №200 від ІНФОРМАЦІЯ_1, видане медичною установою, що розташована на окупованій території, згідно якого у заінтересованої особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився хлопчик, де також міститься відмітка, що батьки дитини перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.28).

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви в частині встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області у ОСОБА_2та ОСОБА_1дитини чоловічої статі.

Частиною 2 ст. 319 ЦПК України передбачено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Також пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно ч.3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Отже, питання щодо надання дитині прізвища, власного імені та по батькові при розгляді справ даної категорії до компетенції суду не входить, а відноситься до повноважень органів реєстрації актів цивільного стану при виконанні судового рішення, тому суд вважає за необхідне в даній частині вимог заяви відмовити.

Згідно ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 317, 319, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), заінтересовані особи Чечелівський районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Пушкіна, 67, код ЄДРПОУ 33339831), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3, місце проживання: АДРЕСА_1) про встановлення факту народження дитини- задовольнити частково.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області дитини чоловічої статі у матері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, та батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: