Ухвала суду № 75007848, 29.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4537/15-к

Провадження №1-кп/359/15/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурора Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх захисника – адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника – адвоката ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_8,

під час судового розгляду в кримінальному провадженні №42014100000001238, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2014 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, щодо вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_9, ОСОБА_4, щодо вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України, -

розглянувши клопотання прокурора Горбаня Віталія Володимировича про долучення до матеріалів кримінального провадження письмових доказів та клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання очевидно недопустимими доказами поданих прокурором додаткових доказів, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться вищезазначене кримінальне провадження.

Під час розгляду даного кримінального провадження у судовому засіданні 29.05.2018 р. прокурором було заявлено клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження письмових доказів, які надійшли до Бориспільської місцевої прокуратури з прокуратури міста Києва, а саме матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, які були розсекречені (знято гриф "таємно") у встановленому законом порядку. Так, з метою забезпечення повного та неупередженого судового розгляду, прокурор просив долучити до матеріалів судового провадження та дослідити у судовому засіданні наступні письмові докази та документи: клопотання від 29.10.2014 року на адресу слідчого судді Апеляційного суду м. Києва №17/1-2254т, №17/1-2255т, №17/1-2256т, №17/1-2257т; супровідний лист Апеляційного суду м. Києва від 02.11.2017 року щодо ухвал слідчих суддів (два примірники); ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2014 року з вхідними номерами №01-8039, №01-8041, №01-8041, №01-8042; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ч.6 ст. 246 КПК України від 30.10.2014 року; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.10.2014 року №17/1-2593т; клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.11.201 року №06/1-2739т; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.11.2014 року №06/1-2752т; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 24.11.2014 року №06/1-2808т; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.11.2014 року №06/1-2809т.

У судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 заявила письмове клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами, в якому просить визнати недопустимими, подані стороною обвинувачення додаткові докази, які просить долучити до матеріалів справи прокурор Горбань В.В. у своєму клопотанні. Клопотання обґрунтовує тим, що по-перше, відповідні клопотання, доручення та ухвали апеляційного суду щодо оформлення та проведення НСРД проведено з порушенням положень глави 21 КПК України, зокрема ст. ст. 251, 263, 271, розділу V "Порядок засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій" Інструкції "Про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні"; по-друге не відкриття у 2014 році всіх матеріалів вказаного кримінального провадження, одержаних протягом стадії досудового розслідування, оскільки вони не були належним чином розсекречені, свідчать про втрату права використання відомостей, що містяться у цих матеріалах як доказ по даному кримінальному провадженню, оскільки за правилом ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Крім того, зазначила, що факт ознайомлення з матеріалами НСРД після закінчення досудового розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні, оскільки воно перешкодило належним чином забезпечити права та законні інтереси обвинувачених як підозрюваних осіб іще на стадії досудового розслідування. Ці обставини в сукупності є істотним порушенням кримінального процесуального закону, у зв’язку з чим матеріали оформлення та проведення НСРД в даному кримінальному провадженні мають бути визнаними очевидно недопустимими доказами. У зв’язку з чим з приводу заявленого клопотання прокурором Горбанем В.В. заперечувала.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтримали позицію свого захисника.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_2, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_7, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6, клопотання, подане адвокатом ОСОБА_5, про визнання очевидно недопустимими доказами підтримали в повному обсязі, висловили аналогічну позицію, просили його задовольнити, а у задоволенні клопотання прокурора Горбаня В.В. – відмовити.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтримали позиції своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_8 з приводу клопотання, поданого прокурором Горбанем В.В. заперечував, а клопотання, подане адвокатом ОСОБА_5, про визнання очевидно недопустимими доказами підтримав та просив задовольнити.

Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_10, не вбачаючи очевидної недопустимості зазначених захисником доказів, оскільки НСРД під час досудового слідства було проведено у відповідності до вимог КПК України, а матеріали за їх результатами розсекречені у встановленому законом порядку. Також зазначив, відповідні клопотання, доручення та ухвали апеляційного суду щодо оформлення та проведення НСРД мають важливе значення для даного кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, та ознайомившись з наявними матеріалами кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

За змістом ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора.

У частині 1 ст. 93 КПК України закріплено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 26 КПК України визначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд, керуючись загальними засадами здійснення кримінального провадження, перед безпосереднім дослідженням доказів має забезпечити змагальність, рівність сторін, свободу в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, здійснення ними інших процесуальних прав.

Так, на даний момент триває судовий розгляд справи на стадіїї доповнень та клопотань.

В той же час завершити судовий розгляд суд не мав можливості, зважаючи на необхідність поданням стороною обвинувачення додаткових доказів, які підлягали розкриттю в порядку, передбаченому ч. 9, ч. 11 ст. 290 КПК України, про наявність яких було заявлено прокурором на стадії доповнень та клопотань, а також запропоновано включити їх до порядку дослідження.

У судовому засіданні прокурор в обґрунтування свого клопотання пояснив, що він просить долучити до матеріалів кримінального провадження письмові докази, а саме розсекречені (знято гриф "таємно") матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, на підставі яких Апеляційним судом міста Києва прийнято рішення про надання дозволу на їх проведення, а також розсекречені (знято гриф "таємно") ухвали Апеляційного суду міста Києва, якими надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в рамках даного кримінального провадження, оскільки відомості, які в них містяться мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, та для доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу. Можливості подати до суду дані докази раніше він не мав, оскільки йому був необхідний час для зняття грифу секретності з матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що прокурор як сторона кримінального провадження вправі користуватися своїми диспозитивними правами на свій розсуд.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи, а також для встановлення правових підстав і порядку застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права і свободи обвинувачених, та з метою перевірки допустимості доказів, одержаних за результатом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В частині, що стосується клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про визнання очевидно недопустимими доказами поданих прокурором додаткових доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. Згідно із ч. 2, 3 даної статті у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В ч. 1 ст. 87 КПК України закріплено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Категорія "очевидна недопустимість доказів" є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Як зазначалося вище, на час розгляду даного клопотання, судовий розгляд кримінального провадження триває. При цьому, очевидної недопустимості доказів, про які зазначає у своєму клопотанні, адвокат ОСОБА_5 на цій стадії судового провадження, суд не вбачає, і вважає за необхідне дослідити додатково подані стороною обвинувачення докази в ході судового розгляду.

Згідно ст. 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, заявлені в клопотанні докази, що просить визнати недопустимими адвокат ОСОБА_5, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

Оскільки судом не встановлено очевидності недопустимості доказів на цій стадії судового провадження, то у суду відсутні підстави визнавати недопустимими та виключити з переліку доказів у кримінальному провадженні вищеперераховані докази, на які вказує адвокат ОСОБА_5 у своєму клопотанні.

За таких обставин, суд вважає вищевказане клопотання таким, що заявлено передчасно, тому на даній стадії судового розгляду клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 89, 350, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5, яка діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, про визнання очевидно недопустимими доказами поданих прокурором додаткових доказів, - відмовити.

Клопотання прокурора Горбаня Віталія Володимировича задовольнити.

Долучити та дослідити в ході судового розгляду додатково подані стороною обвинувачення докази (клопотання від 29.10.2014 року на адресу слідчого судді Апеляційного суду м. Києва №17/1-2254т, №17/1-2255т, №17/1-2256т, №17/1-2257т; супровідний лист Апеляційного суду м. Києва від 02.11.2017 року щодо ухвал слідчих суддів (два примірники); ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2014 року з вхідними номерами №01-8039, №01-8041, №01-8041, №01-8042; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ч.6 ст. 246 КПК України від 30.10.2014 року; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 30.10.2014 року; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 30.10.2014 року №17/1-2593т; клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.11.201 року №06/1-2739т; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14.11.2014 року №06/1-2752т; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 24.11.2014 року №06/1-2808т; доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.11.2014 року №06/1-2809т).

Вирішити питання недопустимості вказаних доказів в порядку, визначеному ч.1 ст. 89 КПК України, з рахуванням всіх досліджених судом доказів.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду оголошено 31.05.2018 року.

Суддя С.М.Вознюк