Рішення № 75007765, 29.05.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/709/18

Провадження № 2/185/1401/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в подальшому уточнивши позовні вимоги, в якій просила суд визнати виконавчий напис, вчинений 05.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 7144 про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року за період з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року в розмірі 41 594,04 грн., витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 800,00 грн., таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що 05.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з неї на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року за період з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року в розмірі 41 594,04 грн., стягнуто витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 800,00 грн. Вважає, що виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягаю виконанню, так як він вчинений з порушенням закону, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимог ст. ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не може вважатися доказом безспірної заборгованості боржника перед стягувачем та поза межами строків позовної давності, так як строк, за який проводиться стягнення на підставі виконавчого напису складає 2 478 днів, а саме, за період з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив справу розглядати за його відсутності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, так як позивач помилково дійшов висновку про те, що заборгованість за укладеним кредитним договором є спірною. Крім того, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, з урахуванням положень переліку, якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Також позивач не вказав у чому полягає спірність заборгованості по кредитному договору, а лише за власними міркуваннями дійшов необґрунтованого висновку про наявність спору.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 05 липня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим № 7144 було вчинено виконавчий напис, яким стягнуто зі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року в розмірі 41 594,04 грн., з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 875,35 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 29 761,83 грн.; заборгованості з пені та комісії у розмірі 2 500,00 грн.; заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 1 956,86 грн. Витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису складають 1 800,00 грн. Строк за який провадиться стягнення – 2 478 днів, а саме з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року.

На підставі вищевказаного виконавчого напису державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_3 17.11.2017 року винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 7144, виданого 05.07.2017 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості в розмірі 43 394,04 грн.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік).

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Крім того, в п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Отже, суд має встановити, що банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі №6-158цс15 від 20 травня 2015 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ПАТ КБ «Приватбанк» було направлено позивачу лист з вимогою про усунення порушення стосовно зобов’язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов’язань, також відсутні будь-які відомості на підтвердження того, що вказаний лист з вимогою про усунення порушень за кредитним договором ОСОБА_1 отримувала, у зв’язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред’явленої до стягнення.

Також, нотаріус не з’ясував чи не пропущено банком строк позовної давності, не встановив, коли було здійснено останню оплату по кредиту. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року, тобто більше ніж три роки.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами по кожному окремому щомісячному платежу, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.284 Інструкції та п.1 Переліку.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно судових витрат, пов’язаних з наданням професійної правничої допомоги слід зазначити наступне.

Частинами 2 – 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 47 та 48 постанови Пленуму «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі III Закону України «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. ст. 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини 3 статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 3 ст. 30 Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах», розмір компенсаційних витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановлених законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду квитанцію № 03/18 від 15.03.2018 року адвоката ОСОБА_4 про сплату 1 000,00 грн. за послуги професійної правничої допомоги.

Проте, на підтвердження сплати зазначених сум доказів суду не надано (журнал реєстрації прибуткових і видаткових ордерів, оформлений належним чином, касову книгу, яка застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, у відповідності з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, вбачається, що позивачем не доведено належним чином витрати на правову допомогу.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.07.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 7144, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором б/н від 18.08.2010 року за період з 18.08.2010 року по 31.05.2017 року в розмірі 41 594 (сорок одна тисяча п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 04 коп., витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису в розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., що разом складає 43 394 (сорок три тисячі триста дев’яносто чотири) грн. 04 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко