Постанова № 75007217, 22.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/6105/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Гореницька Сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати незаконними дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо надання ТОВ «Парфюм Гарант» Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий № НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, та ОСОБА_2 - Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га, кадастровий № НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази;

- скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, наданий ТОВ «Парфюм Гарант»;

- скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, наданий ОСОБА_2

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірні дії та акти порушують його права, оскільки на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,8687 розташовані об'єкти нерухомості, що належать йому на праві власності на підставі майнових сертифікатів. Це право посвідчено Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17261282 від 29.12.2007 р., рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради № 3/9 від 31.08.2007 р. та майновими сертифікатами.

Позивач стверджував, що Державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, серії НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий № НОМЕР_2 та рішення про їх реєстрацію не відповідають чинному законодавству, оскільки:

- Гореницькою сільською радою ця ділянка ТОВ «Парфюм Гарант» та ОСОБА_2 не надавалась;

- договір № 40 від 21.11.2000 р. не був посвідчений нотаріально та укладений з порушенням законодавства;

- державний акт серії НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий № НОМЕР_2 не має обов'язкових реквізитів;

- ліквідаційна комісія КСП ім. Т.Шевченка не мала повноважень на відчуження земельної ділянки.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано незаконними дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо надання Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, виданий ТОВ «Парфюм Гарант» та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, виданий ОСОБА_2 Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, виданий ТОВ «Парфюм Гарант». Скасовно Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази, виданий ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що вона не була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

ОСОБА_2 також зазначає, що судовими рішеннями встановлено відсутність у позивача права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

На думку скаржника, суд без належного обґрунтування дійшов висновку про те, зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради № 3/9 від 31.08.2007 за ОСОБА_3 визнано право приватної власності на майно в АДРЕСА_1, №№ 205, 208, 246, яке належить йому згідно майнових сертифікатів: вагова № 1 літ. «А» площею 49,8 м2; консервний цех літ. «Б» площею 853,3 м2; склад склотари літ. «В» площею 563,2 м2; склад готової продукції літ. «В1», площею 438,3 м2; зварювальна дільниця літ. «ГЗ», площею 48,9 м2; соковий цех літ. «Д» площею 315,1 м2; спиртосховище літ. «Є» площею 84,6 м2; лабораторний комплекс літ. «Ж» площею 191,8 м2; котельна літ. «З» площею 128,2 м2; ? частина вагової № 2 літ. «М» площею 16,05 м2; склад літ. «Н» площею 817,4 м2; 1/2 частина контори літ. «Р» площею 180,5 м2; 1/2 частина архіву літ. «С» площею 10,9 м2; магазин літ. «О» площею 65,4 м2; зерносховище літ. «У» площею 878,4 м2; «П» зерносховище площею 613,2 м2; «Е» склад, кузню та підсобні приміщення площею 277,9 м2; «З» склад ПМН (1/2 частина) площею 23,55 м2; «Л» газоелектрозварювальний цех площею 670,8 м2; «М» прохідну площею 10,0 м2.

На підставі договору купівлі-продажу № 40 від 21.11.2000 р. Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області 28 вересня 2008 р. ТОВ «Парфюм Гарант» видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 1,8687 га, в с. Гореничі, кадастровий № НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази.

04 березня 2009 р. Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2009 р. видало ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 площею 1,8687 га в с. Гореничі, кадастровий № НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для обслуговування виробничої бази.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, однак з таким висновком не можливо погодитись виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття судами рішення) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017 р.) під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт шостий частини першої статті 3 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017 р.) містить положення, згідно з яким адміністративний позов це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017 р.) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України (у редакції чинній до 15.12.2017 р.) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З набранням сили Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 р. № 2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства України, викладено в новій редакції, компетенція адміністративних судів не змінилась.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 179 Цивільного кодексу України визначає, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) віднесено земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України установлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі зокрема на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У цій справі позивач, порушуючи питання про визнання незаконними дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області щодо видачі Державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування цих актів, обґрунтовує свої вимоги тим, що порушено його права як власника нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці.

Тобто, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття ТОВ «Парфюм Гарант» та ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Отже, фактично предметом спору є не стільки дії Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, скільки законність набуття права власності на нерухому річ, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині правил юрисдикції адміністративних судів, шляхом визначення підсудності даної справи адміністративним судам, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до частини 1 ст. 319 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3 його право на звернення до суду за захистом своїх прав у порядку цивільного судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 22 червня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя Ю.А.Ісаєнко