Постанова № 75007157, 22.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2569/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Мінаєвої О.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі № 820/2569/18, суддя І інстанції: Панов М.М.,

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у не нарахувати і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 протиправною та такою яка порушує права ОСОБА_1 як людини;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008 розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про неповне з’ясування обставин справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягає частковому задоволенню, а позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про відмову у задоволення позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, а також подання позову у межах строку, встановленого ст.122 КАС України.

Колегія суддів не погоджується із висновкам суду першої інстанції щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом із наступних підстав.

Положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, протягом якого особа, яка вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права чи інтереси, може звернутися до суду за захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії» (рішення від 22.10.1996 року), «Девеер проти Бельгії» (рішення від 27.02.1980 року).

Колегією суддів встановлено, що згідно позовної заяви та матеріалів справи відповідач своєчасно не здійснив перерахунок розміру пенсії позивачу у зв'язку із отриманням ОСОБА_1 права на перерахунок пенсії у зв’язку із збільшенням посадових окладів відповідним категоріям військовослужбовців на підставі наказу Міноборони 28.07.2008 №377 “Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 за №761/15452) з 01.09.2008 року.

Позивачем було оскаржено до суду вказані, на його думку, протиправні, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.04.2011 по справі №2029/2-а-3455/11 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням посадового окладу у розмірі 1460 грн. за період з 01.09.2008 по 25.04.2011 та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення суду від 18.07.2011р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснило перерахунок розміру пенсії позивачу з 01.09.2008 по 25.04.2011. Відповідно до Розрахунку на доплату пенсії за пенсійною справою №ФХ-111615 від 18.07.2011 сума доплати складає 18132,11 грн. Зазначені грошові кошти виплачені позивачу у вересні 2011 року (а.с.15-16).

Проте, позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії прочинаючи з 01.01.2008 року.

В обґрунтування строків звернення до суду позивач зазначає, що оскільки бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу компенсації втрати частини доходу у зв’язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за вислугу років триває, тобто є триваючою ситуацією, то не можна вважати що позивачем пропущено строк звернення до суду. Також вказує, що сама по собі бездіяльність – це триваюча пасивна поведінка суб’єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов’язаний був і міг вчинити яка не має чітких часових меж.

Щодо вказаних доводів колегія суддів зазначає, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.

Між тим, встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду з позовом не містить виключень щодо допущеної суб'єктом владних повноважень бездіяльності.

Відтак початок перебігу строків звернення до суду з позовом щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у зв'язку з невчиненням відповідем певних дій або неприйняттям рішення, які відповідач повинен був вчинити у відповідності до вимог закону.

Позивач вважає порушеними свої права на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії з 01.09.2008 року. Доплата до пенсії відповідно до рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25.04.2011 по справі №2029/2-а-3455/11, за словами позивача, виплачені йому у вересні 2011 року.

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Такі ж строки нарахування компенсації втрати частини доходів закріплені у п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року за № 159.

Виплату відповідачем заборгованості з пенсії та отримання її позивачем у 2011 році представником позивача в судовому засіданні не заперечувалося. Представником позивача був долучений до матеріалів справи лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 23 серпня 2011 року, яким позивач у відповідь на його звернення повідомлявся про виплату заборгованості з пенсій у 2011 році (а.с. 16).

Таким чином, позивач отримавши у вересні 2011 році виплату заборгованості з пенсії та не отримавши у вересні 2011 року компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії, був обізнаний про бездіяльність відповідача та порушення відповідачем своїх прав на отримання компенсації та не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про захист порушеного права.

В судовому засідання в суді апеляційної скарги представником позивача вказано, що про порушення своїх прав позивач дізнався саме в 2011 році.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний позов був пред'явлений до суду лише 06.04.2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Позивачем та його представником не наведено та не надано доказів наявності поважних причин, які перешкоджали своєчасно позивачу звернутись до суду. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником позивача пояснено, що будь яких мотивів поважності пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом ніж наведені у позовній заяві він навести не може.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем з поважних причин пропущений строк на звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлений процесуальним законом строк.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції представником позивача не надано будь-яких належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У свою чергу згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року та залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

Оскільки адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, колегія суддів не надає оцінки іншим доводам сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї щодо суті спору.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі №820/2569/18 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов’язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 27.06.2018.