Постанова № 75007082, 21.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8951/15 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2018 року адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Державного управління справами, Національного комплексу «Експоцентр України» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Голосіївському районі») звернулась до суду з позовом про стягнення з Державного управління справами, як органу управління Національного комплексу «Експоцентр України», 16 030 847 грн. 72 коп. податкового боргу.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за Національним комплексом «Експоцентр України» обліковується податковий борг, однак вжиті заходи не призвели до його погашення.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2018 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник посилається на те, що Національний комплекс «Експоцентр України» віднесено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. У такому випадку погашення заборгованості має здійснюватись в особливому порядку, а саме шляхом стягнення коштів з органу управління боржника.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Національний комплекс «Експоцентр України» створено Указом Президента України № 1253/99 від 30 вересня 1999 р. «Про вдосконалення виставкової діяльності» на базі Національного виставкового центру України та Палацу мистецтв «Український дім» при Кабінеті Міністрів України.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р. № 847-XIV Національний виставковий центр України віднесено до об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Відповідно до Статуту Національний комплекс «Експоцентр України» є державною установою, заснованою на державній власності, та належить до сфери управління Державного управління справами.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що станом на момент звернення позивача до суду з позовом за Національним комплексом «Експоцентр України» обліковувався податковий борг із плати земельного податку, податку на прибуток та податку на додану вартість у загальному розмірі 16 030 847 грн. 72 коп.

03.12.2014 р. позивач звернувся до Державного управління справами із поданням № 611/9/26-50-23-02 у якому просив розглянути питання про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Зазначене подання було отримане Державним управлінням справами 12.12.2014 р., однак відповіді на нього останнє не надало.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо погашення податкового боргу, передбачених Податковим кодексом України (надалі за текстом - «ПК України»), зокрема, не вчинялись дії щодо продажу внесеного в податкову заставу майна боржника та не було встановлено факту відсутності в останнього власного майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно пункту 96.3 названої статті ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Водночас, пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості державних підприємств, які не підлягають приватизації, перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.

Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу до сфери управління якого належить такий платник податків, для погашення податкового боргу останнього.

Оскільки ДПІ у Голосіївському районі не підтверджено вчинення дій, які передують зверненню до Державного управління справами в порядку, встановленому статтею 96 Податкового кодексу України, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 р. у справі № 813/2851/17.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.П.Мельничук