Ухвала суду № 75006838, 21.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2227/18

У Х В А Л А

21 червня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву про залишення позовної заяви без розгляду за позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Пішонівське-2009” до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні відповідача – Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування окремих положень рішення ОМР від 27.08.2014 року № 5286-VI, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Пішонівське-2009” до Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорту на стороні відповідача – Департамент муніципальної безпеки Одеської міської ради, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати положення пункту 71 по Суворовському району Додатку № 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції», яким передбачено спеціальна відведена стоянка за адресою: м. Одеса, вул. Ядова 16в, площею 1237,5 кв.м. та кількістю місць для паркування – 90.

Ухвалою від 14.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

08.06.2018 року (вх. № 16269/18) представником відповідача – Одеської міської ради до канцелярії суду подано заяву про залишення позову без розгляду у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Вказане клопотання обґрунтоване серед іншого тим, що предметом адміністративного позову ОСББ «Пішонівське-2009», поданого у травні 2018 року, є рішення Одеської міської ради, прийняте 27.08.2014 року. Поряд з цим, Одеською міською радою належним чином доведено до відома громадян зміст оскаржуваного рішення у встановлений законодавством спосіб. Відповідачем було оприлюднено на офіційному веб-сайті Одеської міської ради 05.09.2014 року та у випуску газети «Думська площа» від 12.09.2014 року № 34-35 (додаток до газети Одеської міської ради «Одесский вестник». У вказаному випуску газети «Думська площа» зазначено, що додаток № 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI буде опубліковано у наступному випуску газети. Так, додаток № 2 до рішення Одеської міської ради від 27.08.2014 року № 5286-VI, у якому у пункті 71 Суворовського району зазначена спірна земельна ділянка, опубліковано у випуску газети «Думська площа» від 19.09.2014 року № 36-37. За таких обставин, на думку відповідача, позивач мав дізнатися про змміст оскаржуваного рішення та можливий його вплив на свої права, свободи та інтереси ще у вересні 2014 року. При цьому, шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом у такому випадку сплинув у вересні 2015 року.

11.06.2018 року (вх. № 16399/18) представником позивача подано письмові заперечення проти заяви про залишення позову без розгляду у зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду в обґрунтування яких зазначено, що позивач дізнався про порушення своїх прав 03.04.2018 року, коли розпочалося фактичне облаштування автостоянки. До того ж, відповідачем не надано доказів того, що позивач дізнався про порушення своїх прав раніше квітня 2018 року, або що автостоянка була облаштована раніше, а лише висловив припущення, про наявність можливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням у вересні 2014 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстави для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, з правової конструкції частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що, зокрема, необхідним є встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду після відкриття провадження в адміністративній справі, що є підставою для залишення судом позовної заяви без розгляду.

Станом на момент звернення позивачем до суду, оскаржуване ним рішення є чинним.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами ст. 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6§ 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з норм Конституції України, а також з норм Міжнародного права, з урахуванням подання ОСББ “Пішонівське-2009” позову в період дії оскаржуваного ним рішення, зважаючи на викладені відповідачем підстави для залишення позову без розгляду та обставини викладені позивачем в запереченнях на заяву про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про передчасність заяви Одеської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 240, 248, 250, 256 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача – Одеської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому положеннями ст.256 КАС України

Ухвала може бути оскаржена у порядку та в строк відповідно положень ст.ст.294, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.06.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина