Рішення № 75006567, 19.06.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/322/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.12.2017,

від відповідача: ОСОБА_2С, довіреність № 65 від 09.01.2018.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району

про стягнення 236176,69 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 82625,91 грн. пені, 128989,20 грн. штрафу, 7426,09 грн. 3% річних, 17135,49 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення 128989,20 грн. штрафу за перевищення обсягу постачання газу не визнав, а також просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від остаточно заявленої суми.

В обґрунтування заперечень зазначив, що всупереч вимогам пункту 3 розділу 6 Правил постачання природного газу позивач не звертався до відповідача з жодними актами-претензіями, що виключає можливість пред'явлення такої вимоги. Крім цього, позивач звертав увагу на те, що відповідач в найкоротші строки здійснив оплату 1557771,49 грн. заборгованості за поставлений природний газ, тому позивач не поніс значні збитки через несвоєчасну сплату коштів.

Також в обґрунтування клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90% відповідач зазначив, що Новоград-Волинська КЕЧ не ухилялась від взятих на себе зобов'язань, а також являється державною установою і фінансується з Державного бюджету України, тому кошти на оплату штрафних санкцій у відповідача відсутні і не бюджетом не передбачені. Разом з цим, відповідач вважає, що зменшення штрафних санкцій не несе значного негативного наслідку для фінансового становища позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз збут» (постачальник/позивач) та Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району (споживач/відповідач) укладено договір №114107L447EB018/41EBZhz1019-7 (а.с. 17-20) на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договору).

За змістом п. 4.2 договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Також сторонами було погоджено, що розрахунки за поставлений газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість за 1000 куб. м. становить 10335,36грн. (з ПДВ).

Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 договору визначено обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2018 року до 31 січня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

04.01.2018 між сторонами у справі укладено додаткову угоду №ДУ1 /114107L447EB018/41EBZhz1019-17 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якої сторони погодили викласти з 01.01.18 перше речення п.3.2 договору в наступній редакції "Ціна газу становить 9290,3000грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ-1858,0600грн, всього з ПДВ 111148,3600грн".

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ у січні 2018 pоці, позивача звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення 1557771,49 грн. заборгованості за отриманий природний газ.

Рішенням від 13.03.2018 Господарського суду Житомирської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" задоволено, стягнуто з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на користь позивача: 1557771,49 грн. основного боргу та 11683,29 грн. судового збору (а.с. 23-24).

На виконання рішення господарського суду у справі №906/99/18 відповідач сплатив на користь позивача 1557771,49 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2018 № 3 (а.с. 25).

Зазначеним вище рішення встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1 557 771,49 грн., а також те, що факт отримання відповідачем природного газу в об'ємі 39,731 тис.куб.м. загальною вартістю 1557771,49 грн. підтверджується актом №ЖТ300001320 приймання-передачі природного газу від 31.01.18, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач несвоєчасно оплатив поставлений в січні 2018 року природний газ.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В послідуючому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 82625,91 грн. пені, 128989,20 грн. штрафу, 7426,09 грн. 3% річних, 17135,49 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 Договір від 03.01.2018 передбачено, що в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем (а.с. 4-5) вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Щодо вимоги про стягнення 128989,20 грн. штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 Договору від 03.01.2018 якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому Споживачем), Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:

B = (Vф-Vn) *Ц*К де:

\/ф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором:

Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;

Ц - вартість газу за договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристрої на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).

Окрім того, вищевикладені умови, також закріплені в пп. 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (Правила постачання природного газу).

Зі змісту пп. 5.4.5 п. 5.4 договору від 23.01.2017, споживач зобов'язується: самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з Постачальником.

Матеріали справи не містять, а відповідач не наполягає на тому, що робились пропозиції щодо узгодження збільшення місячного обсягу природного газу на січень 2018 року.

Разом з тим, відповідачем перевищено планові (підтверджені) обсяги газу на 121,792 тис. куб. м, а за урахуванням п.п. 2.4. договору (121,792 - 5%) цей показник становить 115,702 тис.куб.м.

Згідно з п. 4 глави І розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ) термін "підтверджений обсяг природного газу" вживається в наступному значенні, а саме: об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу. Аналогічного змісту пункт містить і договір від 03.01.2018 (п. 2.4).

Перевіривши розрахунок штрафу, що міститься в тесті позовної заяві (а.с. 6), суд вважає останній вірним.

Як зазначалося раніше, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 7426,09 грн. та 17135,49 грн. відповідно (а.с. 6).

Водночас, розглядаючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% від остаточно заявленої суми, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд при вирішенні клопотання відповідача приймає до уваги розмір заборгованості, а також значне перевищення планових (підтверджених) обсягів природного газу, що призвело до нарахування штрафу в сумі 128989,20 грн.

Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає клопотання відповідача про зменшення пені необґрунтованим та відмовляє в його задоволенні.

Заперечення відповідача щодо того, що всупереч вимогам пункту 3 розділу 6 Правил постачання природного газу позивач не звертався до відповідача з жодними актами-претензіями, що виключає можливість пред'явлення такої вимоги спростовується наступним.

Статтею 627 ЦК України передбачено. що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, в даному випадку сторони в п.п. 6.2.3. договору визначили, що у випадку перевищення підтвердженого обсягу газу за певний період споживач сплачує постачальнику саме штраф.

Таким чином сторони визначили правову природу нарахованих 128989,20 грн.

За таких обставин, суд вважає недоцільним застосування порядку, визначеного п. 3 розділу VI Правил постачання природного газу, оскільки останній стосується саме відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району (11700, Житомирська область м. Новоград-Волинський, вул. Волі, буд. 39, ід. код 07760151)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ід. код 39577504) 82625,91 грн. пені, 128989,20 грн. штрафу, 7426,09 грн. 3% річних, 17135,49 грн. інфляційних втрат, а також 3542,65 витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.06.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)