Рішення № 75006559, 20.06.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/237/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Супердар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Бренд Студіо"

про стягнення 5376,00 грн.

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області.

В судовому засіданні 12.06.2018 оголошувалась перерва до 20.06.2018 о 15:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5376,00 грн. передньої оплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем отримано попередню оплату, але не передано замовлений товар. Тому посилаючись на норми ч. 2 ст .693 ЦК України вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Копія ухвали господарського суду від 24.05.2018 повернулася до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання. Хоча ухвали 17.04.2018 та 10.05.2018 відповідачем отримані, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення адресату поштового відправлення.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно з матеріалами справи місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Бренд Студіо" є м. Житомир, вул. Київська, 79 поверх 1, прим. 1, індекс 10001.

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Супердар" (позивач) замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю "РК "Бренд Студіо" (відповідач) короби ПВХ (власного виробництва) (товар) в кількості 32 шт. за ціною 240,00 грн. за штуку з ПДВ.

Сума замовлення повинна становити 7680,00 грн. з ПДВ.

Також позивач наполягає на тому, що термін виготовлення товару усно був обумовлений до 7 робочих днів.

Відповідач в свою чергу виставив до оплати рахунок-фактуру №СФ-0000004 від 10.10.2017 (а.с. 9).

Позивач вніс попередню оплату за товар в сумі 5376,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №326 від 20.10.2017 (а.с. 10).

Водночас, позивач зазначає, що відповідач не передав позивачу замовлений товар.

За таких обставин ТОВ "Супердар" відповідачу направлено претензію №1 від 17.11.2017 щодо повернення коштів з проханням повернути перераховані грошові кошти за товар, що не був поставлений.

ТОВ "Рекламна компанія "Бренд Студіо" в свою чергу повідомило, що ним направлено рахунок-фактуру для оплати вартості товару, але позивач оплатив товар частково. Крім цього, відповідач повідомив, що товар виготовлений і позивача повідомлено про готовність відвантаження продукції. За таких обставин, ТОВ "Рекламна компанія "Бренд Студіо" запропоновано позивачу перерахувати недоплачену вартість товару.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли договірні відносини, що водночас містить ознаки договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив рахунок-фактуру для оплати №СФ-0000004 від 10.10.2017 на суму 7680,00 грн.

Разом з тим, позивачем згідно платіжного доручення №326 від 20.10.2017 оплачено лише 5376,00 грн.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що будь-яких доказів на підтвердження узгодження між сторонами меншої суми попередньої оплати товару матеріали справи не містять, як і доказів встановлення певного строку поставки товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не в повному обсязі було оплачено обумовлені обсяги продукції.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не в повному обсязі було оплачено продукцію порівняно з сумою виставлено в рахунку-фактурі від 10.10.2017, тобто не належним чином виконане покладене на нього зобов'язання.

Разом з тим, доказів прострочення відповідачем поставки товару позивачем не доведено, доказів узгодження такого суду не надано.

Як зазначалося раніше, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на положення ч. 2 ст. 693 ГПК України, якою визначено наступне: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин, суд вважає неможливим застосування п. 2 ст. 693 ЦК України в даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не подано суду достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.06.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)