Рішення № 75006557, 20.06.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.2018 Справа №905/428/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, м.Київ, ЄДРПОУ 00039019,

до відповідача, Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 00131268,

про розірвання договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р. та стягнення 314551,79 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №02-37/85-289 від 16.02.2018р. до Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі”, м.Краматорськ Донецької області, про розірвання договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго”, стягнення грошових коштів в розмірі 314551,79 грн. на підставі ст.652 Цивільного кодексу України, ст.ст.188, 202 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2018р. прийнято позовну заяву №02-37/85-289 від 16.02.2018р. до розгляду та відкрито провадження у справі 905/428/18; визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.04.2018 року; встановлено строк позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив до 26.04.2018р.; встановлено строк відповідачу надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 16.04.2018р., але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; визнано явку представників сторін на судове засідання обов’язковою.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., визнання останнім наявності кредиторської заборгованості перед позивачем на суму 314551,79 грн., яка не може бути використана як плата за електричну енергію, яку позивач не може спожити, оскільки фактично послугами не користується з 27.05.2014р., адже не має доступу до приміщення відділення за адресою: м.Донецьк, вул.Рози Люксембург, 63, у зв’язку з захопленням його невстановленими озброєними особами, інші об’єкти споживання за договором відключено. Свідчить про неодноразове звернення до відповідача з пропозицією про припинення дії договору про постачання електричної енергії у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин, які тривають до теперішнього часу та унеможливлюють виконання позивачем умов договору.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р. із додатками №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», №5 «Порядок розрахунків», №6 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», додатковою угодою №б/н від 07.07.2015р. до нього; повідомлення про кримінальний злочин №05-35/4-321 від 03.06.2014р., витяг з кримінального провадження №12014050810001590 від 04.06.2014р., листи Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” №04.12-186/67-15625 від 08.10.2014р., №04.12-186/67-3109 від 20.02.2015р., рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, датоване 27.02.2015р., листи Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Донецькобленерго” №53/454 від 22.10.2014р., №47/419 від 19.03.2015р., повідомлення про настання форс-мажорних обставин та припинення дії договору про надання послуг електропостачання №04.12-186/67-0925 від 08.04.2015р., №10.102-186/67-8507 від 29.04.2015р., №10.102-186/67-8500 від 29.04.2015р., сертифікат №3495 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вих.№1048/05-4 від 06.03.2015р., акт звірки заборгованості від 26.11.2014р., документи, що підтверджують правовий статус підприємств позивача та відповідача, акти технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №196628 від 11.08.2015р., №196644 від 11.08.2015р., №196634 від 11.08.2015р., №196629 від 11.08.2015р., №196630 від 11.08.2015р., №196626 від 11.08.2015р., №196627 від 11.08.2015р., акти про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження №123535 від 11.08.2015р., №123507 від 11.08.2015р., №123489 від 11.08.2015р., №123488 від 11.08.2015р., №123536 від 11.08.2015р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.16, 526, 562, 610, 611, 617, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 188, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 4, 74, 76, 77, 86, 164 Господарського процесуального кодексу України.

16.04.2018р. від відповідача через канцелярію суду отримано відзив №51юр-154/18 від 11.04.2018р. на позовну заяву із доказами направлення позивачу, за змістом якого зазначено, що спірний договір є діючим, додатковою угодою від 07.07.2015р. до договору точки обліку, розташовані за адресами: м.Донецьк, пр.-т Дзержинського, 45 та м.Донецьк, бул.Шевченка, 76 виключено з договору та змінено загальний об’єм потужності до 667,7 кВт., в іншому, що не суперечить даній додатковій угоді, постачальник і споживач керуються положеннями договору; вказано, що позивачем не надано доказів остаточного припинення діяльності чи звільнення приміщень, крім того, 11.08.2015р. представниками відповідача у присутності представника позивача складено акти технічної перевірки розрахункових засобів обліку та акти про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження, а отже, позивач мав доступ та здійснював свою діяльність у приміщенні за вказаними у актах адресами та не може заперечувати факту отримання електричної енергії в дані приміщення до серпня 2015р.; звернуто увагу, що відповідач не відмовлявся від постачання електричної енергії та не обмежував позивача в споживанні товару, отже, підстави для розірвання договору відсутні; зауважено, що у відповідності до умов договору відповідач має право кошти, що надійшли від позивача, зарахувати, як передоплату на наступний розрахунковий період, при цьому, ані договором, укладеним між сторонами, ані іншими нормами не встановлений строк повернення такої передоплати споживачу; відповідач не має можливості надати документи, що підтверджують надання послуг з електропостачання та оплату за такі послуги у спірний період, у зв’язку з відсутністю доступу до архіву первинної документації та бухгалтерського обліку, що розташований на тимчасово окупованій території України; відповідач не є боржником, який прострочив зобов’язання, в свою чергу, позивач є прострочившим кредитором, отже, у відповідача не настало прострочення, оскільки зобов’язання з постачання електричної енергії не може бути виконане, внаслідок дій позивача, у зв’язку з чим позивачем не можуть бути стягнуті сплачені грошові кошти.

До відзиву додано, у копіях: правоустановчі документи підприємства відповідача, сертифікат №2123 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5930/05-4 від 10.12.2014р., опис вкладення у цінний лист, датований 14.04.2018р., фіскальний чек ДД ПАТ «Укрпошта» №б/н від 14.04.2018р.

Ухвалою суду від 26.04.2018р. відкладено підготовче засідання на 15.05.2018р.; встановлено строк позивачу для направлення відповідачу відповіді на відзив та надання суду доказів вчинення означеної дії до 15.05.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання заперечень на відповідь на відзив до 15.05.2018р., одночасно надіслати позивачу копію заперечень та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до дати підготовчого засідання; визнано явку представників сторін у судове засідання обов’язковою.

14.05.2018р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання №02.1-01/1036 від 11.05.2018р. про продовження строків на подання відповіді на відзив, відповідь №02.1-01/1037 від 11.05.2018р. на відзив, з додатками, за змістом якої звернуто увагу, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозиціями про розірвання договору про постачання електроенергії у зв’язку з форс-мажорними обставинами, внаслідок настання яких позивач змушений закривати свої банківські відділення, разом з цим, від відповідача отримано відмову у розірванні договору, а тому позивач змушений реалізувати своє право на розірвання договору в судовому порядку; вказано, що розпорядженням в.о. голови правління позивача №214 від 08.08.2014р. призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у відділеннях та АТМ, які знаходяться у районах та містах обласного значення, які не контролюються українською владою, згідно переліку листа Генерального департаменту регулювання грошового обігу НБУ «Про ситуацію на сході України» №11-219/42789 від 07.08.2014р.; зазначено, що 12.01.2015р. відділення у м.Донецьк були закриті, і той факт, що працівники могли зайти в приміщення жодним чином не свідчить про те, що вони продовжували функціонувати як відділення банку, особливо, якщо враховувати, що за адресами, які вказав відповідач, розташовані не тільки відділення, а й банкомати; зауважив на сертифікаті торгово-промислової палати України №2123 від 10.12.2014р., яким підтверджено відповідачу наявність обставин, які мають місце на території Донецької області, що зумовили неможливість дотримання умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, початок дії форс-мажорних обставин – 14.04.2014р.

Просить до матеріалів справи долучити документи: розпорядження ПАТ «Укрсоцбанк» №214 від 08.08.2014р. «Про призупинення здійснення фінансових операцій», довідка про рух коштів по договору №927 від 26.05.2010р., довідка ПАТ «Укрсоцбанк» №03.12-15/85-574 від 25.04.2018р., акт №1 від 10.08.2017р. «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, за 2001-2011рр.», копія приймальної квитанції №1044 від 28.09.2017р., акт №234/0917 до прийомної квитанції №1044 від 28.09.2017р.

Судом задоволено клопотання №02.1-01/1036 від 11.05.2018р. про продовження строків на подання відповіді на відзив, долучено відповідь на відзив до матеріалів справи і враховано її при розгляді справи.

15.05.2018р. оголошено перерву у підготовчому засіданні на підставі ч.5 ст.183 Господарського процесуального кодексу України по 29.05.2018р.

24.05.2018р. відповідачем через канцелярію суду надано заперечення №51юр-210/18 від 23.05.2018р. на відповідь на відзив, за змістом яких зазначено, що позивачем не доведено припинення дії договору, як відповідно до умов договору, так і згідно з п.6.18 ПКЕЕ; вказано, що надана позивачем довідка про рух коштів по договору №927 від 26.05.2010р., а також наявний у матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків від 26.11.2014р., не підтверджують наявність заборгованості відповідача на теперішній час, та не може бути доказами надання послуг або визнання спірної суми відповідачем, оскільки за своєю правовою природою не є первинними документами, що свідчать про здійснення господарських операцій або наявності/відсутності заборгованості та самі по собі не породжують будь-яких прав та обов’язків сторін.

29.05.2018р. позивачем заявлено клопотання про продовження строків підготовчого провадження на 20 днів до 18.06.2018р.

Ухвалою суду від 29.05.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 18.06.2018р. (включно).

29.05.2018р. оголошено перерву у підготовчому засіданні на підставі ч.5 ст.183 Господарського процесуального кодексу України по 14.06.2018р.

14.06.2018р. від сторін отримано письмову заяву №б/н від 14.06.2018р. про надання згоди на перехід до судового розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 14.06.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/428/18; справу №905/428/18 призначено до судового розгляду по суті 14.06.2018р.

14.06.2018р. оголошено перерву у судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України по 20.06.2018р.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2018р. заперечив проти задоволення позовних вимог.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2010р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” (нині - Акціонерне товариство “ДТЕК Донецькі електромережі”) (Постачальник) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (нині - Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”) (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №927, згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 721,9 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання норм статті 275, 276 Господарського кодексу України, ст.712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України, Закону України “Про електроенергетику” (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), а також Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин). В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 654 Цивільного кодексу України регламентує, що зміна або розірвання договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як визначено п.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

При цьому, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Пунктом 9.5 договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., що підписаний та скріплений печатками з обох сторін, останні погодили строк дії правочину до 31.12.2010р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (абз.2 п.9.5 договору).

Перелік точок розрахункового обліку споживача міститься у додатку №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до договору.

Пункт 3 додатку №5 “Порядок розрахунків” до договору №927 від 26.05.2010р. визначає, що споживач до 20 числа поточного розрахункового періоду здійснює попередню оплату за активну електричну енергію, яка буде спожита в наступному розрахунковому періоді, на підставі виставленого Постачальником рахунка. Розмір суми попередньої оплати розраховується Постачальником як сума добутків, визначених на наступний розрахунковий період рівнів тарифів відповідного класу, на обсяг споживання електричної енергії, обумовлений у додатку №8 «Договірні величини споживання електричної енергії» до договору. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період до дня здійснення попередньої оплати, Постачальник розраховує суму платежу за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. Рахунок для здійснення попередньої оплати Постачальник надає Споживачу разом з остаточним рахунком за період, що на 2 місяці передує розрахунковому.

Відповідно до абз.3 п.5 додатку у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду вартість спожитої електроенергії менше, ніж сума оплати, що надійшла за такий календарний місяць, залишок коштів зараховується як попередня оплата Споживача на наступні розрахункові періоди. Зазначений пункт діє виключно за умови відсутності заборгованості Споживача за попередній розрахункові періоди.

За умов п.10 додатку №5 “Порядок розрахунків” до договору остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється Споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки Постачальника електричної енергії у терміни, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищує 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Для проведення остаточного розрахунку Споживач не пізніше наступного дня з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі за місцем надання звіту про обсяги спожитої електроенергії рахунок на оплату електричної енергії та інших платежів, що передбачені Договором. У разі неявки Споживача (уповноваженого представника Споживача) для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом на адресу (юридичну або поштову), що вказана в договорі. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.

За приписами ч.ч.2, 3, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011р. Верховного Суду України по справі №3-47гс11.

Як свідчать матеріали справи, листами №04.12-186/67-0925 від 08.04.2015р., №10.102-186/67-8507 від 29.04.2015р., №10.102-186/67-8500 від 29.04.2015р., позивачем було повідомлено відповідача про те, що Банк послугами електропостачання за спірним договором фактично не користується, повідомляє про настання форс-мажорних обставин та відповідно до п.9.5 договору, у зв’язку з відсутністю необхідності у використанні послуг електропостачання звертається із заявою про припинення дії договору про постачання електроенергії №927 від 26.05.2010р.

Однак, з фактичних обставин справи вбачається, що сторонами так і не було досягнуто згоди стосовно розірвання договору №927 від 26.05.2010р. та припинення спірних правовідносин.

Враховуючи недосягнення контрагентами згоди стосовно припинення договору №927 від 26.05.2010р. шляхом його розірвання, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору на підставі приписів ст.652 Цивільного кодексу України повинно бути доведено факт істотної зміни обставин.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльність з постачання електричної енергії на об’єкти позивача за договором про постачання електроенергії №927 від 26.05.2010р. та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг за станом на теперішній час. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не заперечені, на теперішній час заявник не є споживачем електричної енергії у визначених договором приміщень та не користується означеним майном.

Проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом та не потребує доведенню.

Згідно сертифікату №2123 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5930/05-4 від 10.12.2014р. події на території Донецької області є обставинами форс-мажору (обставинами непереборної сили), які зумовили неможливість дотримання Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №15/1 від 13.06.1996р., ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (ЄДРПОУ 00131268). Початок дії обставин форс-мажору – 14.04.2014р.

При цьому, за висновками суду, при укладанні договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, так як контрагенти не могли передбачити такі зміни та можливість їх настання.

На переконання суду, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

За висновками суду, подальше виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при його укладенні. Крім того, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Наразі, твердження відповідача про те, що позивач є споживачем послуг за договором №927 від 26.05.2010р. суд вважає безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

При цьому, додаткова угода №б/н від 07.07.2015р. та акти технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №196628 від 11.08.2015р., №196644 від 11.08.2015р., №196634 від 11.08.2015р., №196629 від 11.08.2015р., №196630 від 11.08.2015р., №196626 від 11.08.2015р., №196627 від 11.08.2015р., акти про пломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження №123535 від 11.08.2015р., №123507 від 11.08.2015р., №123489 від 11.08.2015р., №123488 від 11.08.2015р., №123536 від 11.08.2015р., вказують на припинення споживання позивачем відповідних послуг відповідача на підставі договору №927 від 26.05.2010р. на об'єктах визначених ними.

Доказів того, що заявник здійснює споживання послуг за адресами, що наведені у додатку №3 до договору, відповідачем до матеріалів справи не представлено.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі вищенаведені обставини у їх сукупності, господарський суд погоджується з твердженнями позивача щодо наявності істотної зміни обставин як підстави для розірвання договору №927 від 26.05.2010р., що вказує на обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору.

Разом з тим стосовно моменту розірвання договору про постачання електроенергії №927 від 26.05.2010р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ст.188 Цивільного кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тобто, у даному випадку договір про постачання електроенергії №927 від 26.05.2010р. буде розірваним з моменту набуття рішенням по справі №905/428/18 законної сили.

В частині вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 314 551,79грн., суд дійшов висновку про таке.

З представленого суду акту звірки заборгованості від 26.11.2014р., підписаного представниками з обох сторін та скріпленого їх печатками, слідує відображення станом на 01.11.2014р. по договору №927 від 26.05.2010р. кредиту постачальника у розмірі 314551,79 грн., що складається з суми за активну електроенергію за 2014р. у розмірі 310320,31 грн. та 4231,48 грн. за перевищення договірної величини за 2012р.

Одночасно матеріали справи містять лист Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” на адресу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» №04.12-186/67-3109 від 20.02.2015р., за змістом якого вказано, що станом на 15.01.2015р. за даними ПАТ «Укрсоцбанк» по договору №927 від 26.05.2010р. залишок коштів на користь ПАТ «Укрсоцбанк» становить 305242,54 грн.

Отже, відбувалось отримання коштів відповідачем у межах та на підставі договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., тобто при наявності достатніх правових підстав.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, правовою підставою перерахування грошових сум є договір про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., яким обумовлена попередня оплата за активну електроенергію, що підпадає під правове регулювання ст.693 Цивільного кодексу України.

При цьому, плата за перевищення договірної величини не обумовлює авансування, у розумінні положень договору та Правил користування електричною енергією.

Доказів поставки електроенергії на суму 310320,31грн., одночасно, як і обгрунтування її виникнення, суду не представлено.

Стаття 693 Цивільного кодексу України “Попередня оплата товару” визначає передумови виникнення такого обов'язку як попередня оплата та строк його виконання, а також підстави, за яких можлива вимога її повернення та правові наслідки невиконання цього.

Так, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлює право вимоги покупця передати оплачений товар або повернути суму попередньої оплати, у разі, якщо такий товар йому не поставлено в строк.

Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми передоплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

При цьому, з наведеної норми матеріального права не вбачається пов'язаність виникнення права вимоги лише з порушенням зобов'язання з поставки товару у строк за винних дій продавця.

Беручи до уваги специфіку встановлених правовідносин, суд розцінює строк передачі товару, у спірному випадку, як такий, що існує на протязі дії договору.

Аналіз приведених положень чинного законодавства, у контексті спірних правовідносин, має наслідком визначити застосування ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи ч.4 ст.653 Цивільного кодексу України, як правову підставу повернення суми невикористаної попередньої оплати у зв'язку з фактичним її невикористанням у строки визначені договором, тобто відсутність потреби у виконанні цього обов'язку у майбутньому, з огляду на певні обставини, внаслідок яких припинились зобов'язання постачальника перед споживачем з постачання електричної енергії.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Як вже було зазначено вище, за приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Однак, доказів припинення або розірвання договору №927 від 26.05.2010р. на дату звернення із позовом не надано, звернення позивачем з вимогою повернення відповідачем спірної суми не встановлено.

Так, на підставі викладеного, вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 314551,79 грн. не підлягають задоволенню, як недоведені.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ЄДРПОУ 00039019) до Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, буд.8, ЄДРПОУ 00131268) про розірвання договору про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., укладеного між ПАТ “Укрсоцбанк” та ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго”, стягнення грошових коштів в розмірі 314551,79 грн., задовольнити частково.

2. Розірвати договір про постачання електричної енергії №927 від 26.05.2010р., укладений між Публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” та Акціонерним товариством “ДТЕК Донецькі електромережі”.

3. Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Донецькі електромережі” (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, буд.8, ЄДРПОУ 00131268, банківські реквізити не вказано) на користь Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (03150, м.Київ, вул.Ковпака, буд.29, ЄДРПОУ 00039019, банківські реквізити не вказано) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 20.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

8. Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2018р.

Суддя О.В. Кротінова