Постанова № 75000179, 27.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м.Суми

Справа №575/197/18

Провадження № 22-ц/788/925/18

Апеляційний суд Сумської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Біляєвої О.М. (суддя-доповідач),

суддів Кононенко О.Ю., Собини О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області в складі судді Савєльєвої А.І. від 03 квітня 2018 року, ухвалене в смт Велика Писарівка Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402 VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПриватБанк) пред’явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 18 липня 2013 року сторони у справі уклали кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн.

Унаслідок невиконання позичальником своїх зобов’язань за договором станом на 31 грудня 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 51284 грн 03 коп., яка складається із 475 грн 00 коп. заборгованості за кредитом; 42940 грн 74 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 4950 грн заборгованості за пенею та комісією; 500 грн (фіксована частина) і 2418 грн 29 коп. (процентна складова) штрафу.

Заочним рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 03 квітня 2018 року позов задоволений частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 липня 2013 року в сумі 805 грн 29 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд керувався тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, чим порушив законні права позивача на отримання кредиту і процентів за користування ним, які підлягають захисту у судовому порядку шляхом стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України. Підстави для стягнення решти відсотків, пені та комісії; штрафу відсутні, оскільки ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

У квітні 2018 року ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення, скасувавши в частині відмови у стягненні заборгованості решти процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафу і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення рішення суд не урахував факт укладення сторонами договору-приєднання, складовою якого є Умови та правила надання банківських послуг; що відповідач кредитний договір не оспорював, користувався кредитними коштами, виконував його умови, тобто вчиняв дії, що свідчать про визнання своїх зобов’язань за договором і згоду з умовами договору.

ОСОБА_1 у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені, зокрема ОСОБА_1, який відмовився одержати судову повістку, повідомлений відповідно до вимог частини дев'ятої статті 130 ЦПК України

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 18 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банком послуг.

Інших умов договору сторони не підписували.

На підтвердження позовних вимог позивачем наданий розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 грудня 2017 року становить 51284 грн 03 коп. і складається із: 475 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 42940 грн 74 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, 4950 грн 00 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн (фіксована частина) і 2418 грн 29 коп. (процентна складова) штрафу.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд попередньої інстанції дійшов висновку про неналежне виконання позичальником грошових зобов’язань за кредитним договором, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення 805 грн 29 коп. заборгованості, яка складається із 475 грн 00 коп. заборгованості за кредитом і 330 грн 29 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом, розмір яких визначений на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відмовляючи у стягненні решти заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; суд мотивував висновок тим, що Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», на які посилався позивач, не підписані позичальником і не містять умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені та комісії, штрафу; а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами у справі кредитного договору.

У силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За правилами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК).

Так, відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У справі, яка переглядається, суд правильно встановив, що договір був укладений шляхом оформлення і підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банком послуг. Інших умов договору сторони не підписували. Останній платіж позичальник здійснив 11 березня 2014 року.

При цьому, частково задовольняючи позов, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, тому позивач має право на повернення кредиту і процентів за користування кредитом.

Відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами, обрахованої із процентної ставки у розмірі 34,80%, 43,20%, пені та комісії, штрафу (відсоткова складова і фіксована складова); суд правильно зазначив, що ПриватБанк не довів факт укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов і доданий до нього розрахунок.

Згідно з матеріалами справи, позивач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки у розмірі 34,80%, 43,20%, як зазначено у розрахунку заборгованості, а також розміру пені та комісії, штрафу, як зазначено у позовній заяві, не надав; як і не надав доказів, які б містили підпис відповідача, про ознайомлення його про зміну розміру процентної ставки відповідно до вимог частини четвертої статті 1056-1 ЦК України, якою передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил, адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Суд установив, що банк не відправив на адресу боржника листа про зміну умов кредитного договору. Отже, ПриватБанк не довів факт вручення повідомлення про зміну умов кредитного договору адресатові під розписку. Після зміни процентної ставки ОСОБА_1 дій, які б свідчили про прийняття пропозиції кредитора, не вчиняв.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості, випискою про рух коштів, яка є конкретизацією розрахунку заборгованості.

Отже, установивши, що розмір процентів 34,80%, 43,20%, пені та комісії, штрафу не передбачений договором, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, розмір яких визначений на рівні процентної ставки 34,80%, 43,20%; пені та комісії; штрафу (відсоткова складова і фіксована складова), що є предметом апеляційного розгляду, з підстав недоведеності позивачем факту укладення договору саме на тих умовах, на яких побудовано позов та доданий до нього розрахунок.

Відхиляючи довід скарги про те, що в даному випадку договір не вимагає підпису позичальника в Умовах і правилах надання банківських послуг, апеляційний суд виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови і правила були чинними під час укладення договору. Проте матеріали справи належних доказів на підтвердження цих обставин не містять.

Разом з тим, не можна визнати правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь ПриватБанку процентів за користування кредитом у розмірі 330 грн 29 коп., визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України і обрахованому з 18 липня 2013 року, тобто з дати отримання відповідачем кредиту.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний сторонами або стороною.

Зміст правовідносин учасників договору повинен оцінюватись виходячи з дійсних намірів учасників договору та відповідно до всіх документів, підписаних сторонами при укладенні або виконанні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16. Однак, суд першої інстанції, який урахував наведений висновок щодо застосування відповідних норм права, зокрема ст. 1048 ЦК, неправильно тлумачив його зміст, а тому дійшов помилкового висновку про стягнення процентів за користування кредитом з 18 липня 2013 року, розмір яких визначений на рівні облікової ставки НБУ.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 330 грн 29 коп., який визначений з 18 липня 2013 року на рівні облікової ставки Національного банку України, суд першої інстанції повно і всебічно не з'ясував обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідач вчиняв дії (поповнював картковий рахунок), що свідчать про згоду із процентною ставкою 30,00%.

Згідно з матеріалами справи, строк дії картки - вересень 2016 року (ас. 80).

За таких обставин суд апеляційної інстанції визначає розмір заборгованості за процентами за період з 18 липня 2013 року по 30 вересня 2016 року на рівні ставки 30,00%, який становить 413 грн 52 коп. (475 грн х 30% х 1171 днів : 360 = 463 грн 52 коп. – 50 грн (сплачені відповідачем 11.03.2014) = 413 грн 52 коп.).

За період після спливу строку дії картки, тобто з 01 жовтня 2016 року по 31 грудня 2017 року, суд першої інстанції з урахуванням наведених норм вірно визначив розмір заборгованості за процентами за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України - 79 грн 82 коп.:

01.10.2016 - 27.10.2016 (15%) - 475,00 х 15% : 366 х 27 дн. = 5 грн 26 коп.;

28.10.2016 - 31.12.2016 (14%) - 475,00 х 14% : 366 х 65дн. = 11 грн 81 коп.;

01.01.2017 - 13.04.2017 (14%) - 475,00 х 14% : 365 х 103 дн. = 18 грн 77 коп.;

14.04.2017 - 25.05.2017 (13%) - 475,00 х 13% : 365 х 42 дн. = 7 грн 11 коп.;

26.05.2017 - 26.10.2017 (12,5%) - 475,00 х 12,5% : 365 х 154 дн. = 25 грн 05 коп.;

27.10.2017 - 14.12.2017 (13,5%) - 475,00 х 13,5% : 365 х 49 дн. = 8 грн 61 коп.;

15.12.2017 - 31.12.2017 (14,5%) - 475,00 х 14,5% : 365 х 17 дн. = 3 грн 21 коп.

Отже, загальний розмір заборгованості за процентами за спірний період - 493 грн 34 коп. (413 грн 52 коп. + 79 грн 82 коп.).

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, яка стосується факту доведеності укладення кредитного договору, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у даній справі та обставина, що сторони уклали договір кредиту не оспорюється.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального або матеріального права.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України, для зміни оскарженого рішення в частині визначення розміру заборгованості за процентами за користування кредитом. В іншій оскарженій частині рішення залишити без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім того, суд вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (чч. 1, 6 ст. 141, п. «в» ч. 1 ст. 382 ЦПК).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 03 квітня 2018 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 12, буд. 4, вул.. Іванівська, с. Іванівка Великописарівського району Сумської області, 42839; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором 968 (дев’ятсот шістдесят вісім) грн 34 коп., яка складається із 475 грн 00 коп. заборгованості за кредитом, 493 грн 34 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 12, буд. 4, вул. Іванівська, с. Іванівка Великописарівського району Сумської області, 42839; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати 33 грн 30 коп., пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (кв. 12, буд. 4, вул. Іванівська, с. Іванівка Великописарівського району Сумської області, 42839; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (буд. 1Д, вул. М.Грушевського, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) судові витрати 8 грн 46 коп., пов'язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М.Біляєва

Судді: О.Ю.Кононенко

ОСОБА_2