Постанова № 75000168, 26.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Суми

Справа №591/498/18

Номер провадження 22-ц/788/1006/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Шелєхової Г.В. у приміщенні Зарічного районного суду м. Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (далі ПАТ «Сумське НВО»), який уточнив в ході судового розгляду справи і свої вимоги обґрунтовував тим, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 30 974 грн 17 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25354 грн 56 коп. та 500 грн. моральної шкоди. Однак сума заборгованості у розмірі 51787 грн 09 коп. була перерахована позивачу лише 01 листопада 2017 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за 9 днів у сумі 2593 грн. 08 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати у сумі 2756 грн 78 коп.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року на часткове задоволення позову постановлено стягнути з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 несплачену частину середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 2 304 грн 96 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2 756 грн 78 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське НВО», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні цих вимог.

При цьому зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягується по день ухвалення рішення про стягнення заробітної плати, а не по день його повного виконання.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Колегія суддів уважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Так, з матеріалів справи убачається, що заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 жовтня 2017 року стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30 974 грн. 17 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25354 грн. 56 коп. та 500 грн. моральної шкоди (а. с. 7, 8).

Цим же рішенням уставлено, що по 21 лютого 2017 року позивач перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО» та мав середньоденну заробітну плату у розмірі 288 грн. 12 коп.

Згідно з копією платіжного доручення № 25731 від 27 жовтня 2017 року ПАТ «Сумське НВО» було перераховано 280 164 грн. 35 коп. заборгованості по заробітній платі за рішеннями, ухваленими у жовтні 2017 року (а. с. 34).

За довідкою ПАТ «КБ ПриватБанк» ПАТ «Сумське НВО» сума заборгованості в розмірі 51 787 грн. 09 коп. перерахована ОСОБА_1 01 листопада 2017 року двома траншами в сумах 14262 грн. 67 коп. та 37 524 грн. 42 коп. (а. с. 9).

Наказом від 21 березня 2014 року № 75 з 26 травня 2014 року для усіх працівників підприємства встановлено неповний робочий тиждень з наступним режимом роботи: триденний неповний робочий тиждень - робочі дні: понеділок, вівторок, середа, період неповного робочого тижня 24 години. Керівникам самостійних структурних підрозділів ПАТ по узгодженню з функціональними директорами особовими наказами, при наявності згоди працівників, можуть встановлювати робочі дні, відмінні від вказаних в п.1 цього наказу із збереженням тривалого неповного робочого тижня 24 години; п’ятиденний робочий тиждень з неповним робочим днем, із збереженням загального тривалого тижня 24 години. Оплата праці робітникам ПАТ проводити пропорційно відпрацьованому часу (а. с. 33).

Відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі – Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

У даному ж випадку, як зазначено вище, на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, установлений наказом від 26 травня 2014 року № 75. Триденний робочий тиждень діяв у томі числі і для позивача до моменту його звільнення.

Отже, ураховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 288 грн 12 коп., розмір його середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13 жовтня 2018 року по 01 листопада 2018 року, виходячи із 9 робочих днів, становить 2 593 грн 08 коп. (288 грн 12 коп. * 9 днів).

Разом із цим, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно стягнув з відповідача 2304 грн. 50 коп. середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилання заявника на те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку має бути стягнутий по день ухвалення рішення є безпідставними, оскільки в силу положень ст. 117 КЗпП України такі виплати проводяться по день фактичного розрахунку, яким є саме 01 листопада 2018 року – день коли позивач мав реальну можливість користуватися та розпоряджатися коштами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-788цс16 від 14.12.2016 року та № 6-144 цс13 від 29.01.2014 року, відповідно до яких не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2018 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього часу на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : Т. А. Левченко

ОСОБА_2