Ухвала суду № 7499842, 26.11.2009, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2009 року місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.

з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення і визнання добросовісним набувачем та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 у своїх інтересах та в інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення та визнання добросовісним набувачем за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3, заявлений ними у своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_8 і ОСОБА_9, до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 задоволено. Посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_10 і зареєстрований в реєстрі за № 5807 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 11 серпня 2006 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та ОСОБА_1, визнано недійсним.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що їй не було відомо про те, що після відчуження 4 березня 2000 року спірної однокімнатної квартири на користь ОСОБА_11 шляхом міни, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у 2005 році недобросовісно отримали дублікати правовстановлюючих документів на це саме житлове приміщення та в серпні 2006 року продали їй його за 23 тисячі доларів США. Про претензії ОСОБА_2 на спірну квартиру вона дізналася лише після придбання квартири. Вважаючи себе добросовісним набувачем спірного помешкання, ОСОБА_1, посилаючись також на невідповідність висновків суду обставинам справи та на невиконання вимог ст. 216 ЦК України, просила апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і зявилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно загублене власником, було викрадене у власника або вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що спірна однокімнатна квартира вибула з власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ще 4 березня 2000 року в результаті договору міни, добровільно укладеного ними в установленому законом порядку зі своєю тіткою ОСОБА_11, бабою ОСОБА_2 Від неї взамін спірної однокімнатної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 набули у власність трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яку в подальшому 22 квітня 2004 року вони продали ОСОБА_12 (а. с. 3, 8).

Рішенням Рівненського міського суду від 12 липня 2005 року встановлено факт прийняття ОСОБА_13, матірю ОСОБА_2, спадщини у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті її матері ОСОБА_11 (а. с. 42).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_13, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у спірній квартирі залишився проживати її син ОСОБА_2 із сімєю. Від спадщини своєї матері він не відмовлявся. А тому відповідно до правил ч. 3 ст. 1268 ЦК України такий факт свідчить про прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_13

Відчужуючи 11 серпня 2006 року спірну однокімнатну квартиру ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 видали себе перед покупцем за її власників та використали при цьому дублікати правовстановлюючих документів на це житлове приміщення, які вони отримали взамін «утрачених», що свідчить про те, що в угоді з ОСОБА_1 вони діяли недобросовісно (а. с. 60, 62).

Сама ОСОБА_1 не надала суду достовірних і переконливих доказів про те, що на час придбання спірної квартири вона не знала про претензії на це житлове приміщення з боку ОСОБА_2

Таким чином, місцевий суд на підставі встановлених обставин справи та вимог закону прийшов до цілком правильного висновку про те, що вибуття майна (в даному випадку спірної однокімнатної квартири) з володіння ОСОБА_2 мало місце поза його волею та було придбано ОСОБА_1 в осіб, які не мали права його відчужувати. Згідно із законом це є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння навіть від добросовісного набувача та підставою для визнання укладених стосовно цього майна угод у судовому порядку недійсними.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується.

Як убачається з матеріалів справи, місцевий суд не застосував правових наслідків недійсності правочину, що передбачені ст. 216 ЦК України, у звязку з відсутністю відповідних вимог про це у позовних заявах обох сторін.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених місцевим судом висновків також не спростовують.

У звязку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно зясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2009 року залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету міста Рівного, ЄДРПОУ 22586331, банк одержувача ГУДКУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р № 31414537700002, код платежу 22090100, судовий збір у розмірі 4,25 грн., недоплаченого нею при поданні апеляційної скарги.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: