Рішення № 74997984, 19.06.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________ Справа № 520/6906/17

Провадження № 2/520/2272/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради – ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради

до ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача –

ОСОБА_2 міська рада,

про витребування майна у добросовісного набувача

та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 року до Київського районного суду міста ОСОБА_6 надійшла позовна заява ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 міська рада, про витребування майна у добросовісного набувача та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, в якій позивач просить суд:

- витребувати у ОСОБА_4 будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А», та передати зазначені приміщення ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради;

- усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 із будівель та споруд, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А» та передати зазначені приміщення ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А» (вул. Дача Ковалевського, 86), є об’єктом комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_6.

Також представник позивача зазначив, що 27 грудня 2002 року між ТОВ «Вітер змін» та ПП «Модератто» було укладено договір фінансового лізингу, за яким ТОВ передало у власність ПП майно, за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А».

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року за ПП «Модератто» визнано право власності на спірний об'єкт.

У подальшому, як стверджує представник позивача, неодноразово змінювались власники зазначеного майна.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, будинок 2 «А» на теперішній час зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу віл 21.12.2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 р. по справі за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа - Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та виселення та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном позов ОСОБА_4 про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном було задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 824 від 28.07.2009 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлові будівлі та споруди від 20.08.2009 року, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, в задоволенні позову ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та виселення відмовлено повністю.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Разом з цим, як стверджує представник позивача, у Постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року та від 11 лютого 2015 року міститься висновок про те, що статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку з виконанням договору, та в подальшому відчужене поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється з утратою ним цього майна.

Стаття 41 Конституції проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

На підставі викладеного, представник позивача вважає, що спірне майно вибуло з володіння позивача в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, без його волі, оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно, придбане не безпосередньо у власника, а особа, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Як зазначено позивачем, первісне відчуження спірного об'єкту було здійснено шляхом реєстрації права власності на цей об'єкт за ПП «Модератто» на підставі рішення суду, а не шляхом укладенням прямого договору із власником об'єкту, таким чином, наступне відчуження вищезазначених об'єктів було здійснено з порушенням вимог ч. 5 ст. 16, п. 30 ст. 27, ч. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України.

Оскільки ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради відповідно до свого Положення наділений повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста, є самостійною юридичною особою, представник позивача вважає, що вимоги щодо витребування майна у добросовісних набувачів є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14 червня 2017 року відкрито провадження по справі на підставі вказаної позовної заяви та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

03 жовтня 2017 року на адресу суду надійшли від представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 заперечення проти задоволення позовних вимог, в яких представник просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради – відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вказаних заперечень, представник відповідача ОСОБА_4 посилається на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2010 р. по справі за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа - Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування, майна та виселення та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа - Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном позов ОСОБА_4 про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном було задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 824 від 28.07.2009 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлові будівлі та споруди від 20.08.2009 року, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, в задоволенні позову ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7 XIJL, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, про визнання, договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та виселення відмовлено повністю.

У зв’язку з чим представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 міська рада в 2010 році вже зверталася самостійно за захистом своїх прав та витребуванням від ОСОБА_4 належного йому майна та виселення, а Київський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 03.12.2017 року відмовив в задоволенні таких позовних вимог. При цьому ОСОБА_2 міська рада не оскаржувала зазначене рішення і воно набрало законної сили 17 грудня 2010 року.

22 листопада 2017 року ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради надав до суду письмові заперечення проти заперечення представника відповідача проти позову, в яких представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, будучи не згодним з посиланнями представника відповідача викладеними в запереченнях проти позову зазначив, що відповідач – ОСОБА_4 заперечуючи проти задоволення позову посилається на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 міській раді було відмовлено у задоволені позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, у зв'язку з чим, на думку відповідача підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

ОСОБА_1 не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки відповідно до п. 1.2. Положення про ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, затвердженого рішенням ОСОБА_2 міської ради від 19.02.2013 p. № 2752-VI (надалі - Положення) ОСОБА_1 наділяється міською радою повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста та щодо реалізації повноважень ОСОБА_2 міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства. Визначення меж повноважень та умов їх здійснення регулюється зазначеним Положенням.

Згідно п.п. б п. 2.1.1. Положення основним завданням ОСОБА_1 є забезпечення надходження коштів до бюджету міста за рахунок ефективного обліку використання, збереження майна територіальної громади.

Відповідно до п. 2.6. Положення одним із основних завдань ОСОБА_1 є організація претензійно-позовної роботи. У встановленому порядку здійснює захист прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради в усіх судових органах з питань, що віднесені до компетенції ОСОБА_1.

Враховуючи наведені пункти положення, ОСОБА_1 наділений ОСОБА_2 міською радою повноваженнями щодо звернення до суду із позовами з усіх питань, які будуть спрямовані на збереження майна територіальної громади м. Одеси та спрямовані на ефективне надходження коштів до бюджету міста.

Таким чином, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради відповідно до покладених на нього повноважень здійснює заходи щодо захисту комунальної власності територіальної громади м. Одеси та звертаючись з даним позовом ОСОБА_1 у позовній заяві наголошує на тому, що спірні приміщення є власністю територіальної громади, а ні ОСОБА_1 комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦК України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_11 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Враховуючи наведені приписи законодавства, представник позивача вважає, що власником майна є саме територіальна громада, а сільські селищні та міські ради діють на рівні із створеними ними виконавчими органами.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, (ст. ст. 316, 317 ЦК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради є виконавчим органом місцевого самоврядування, слід звернутись до спеціального Закону.

Відповідно до п. п. 1 п. а ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 міська рада є колегіальним органом, органом місцевого самоврядування діє лише через створені нею виконавчі органи місцевого самоврядування, виконавчий комітет, відділ, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виключний перелік вказаних органів міститься в Законі України «Про місцеве самоврядування».

З урахуванням викладеного, та враховуючи, що ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради під час розгляді цивільної справи №2-70/10 за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, третя особа – Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна та виселення, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном, участі як сторона по справі не приймав, є самостійною юридичною особою наділеною повноваженнями щодо захисту комунальної власності, на думку ОСОБА_1 даний позов поданий належною юридичною особою.

Ухвалою Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 13 грудня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 міська рада, про витребування майна у добросовісного набувача та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради – ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити.

Представник відповідач ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4 про витребування майна у добросовісного набувача та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, відмовити, посилаючись пояснення викладені у запереченнях проти позову, вважала позов необґрунтованим та безпідставним.

Представник третьої особи ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 міської ради, про витребування майна у добросовісного набувача та усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, не підлягаючим до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_6 перебувала цивільна справа №2-70/10 за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, третя особа – Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна та виселення, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном.

Під час розгляду вказаної справи, судом встановлено, що 01 листопада 2002 року між ТОВ «Вітер Змін» та ПП «Модератто» було укладено договір про надання маркетингових послуг та результат маркетингових досліджень були передані на магнітному та паперовому носіях, про що свідчить акт приймання-передачі маркетингових послуг від 1.12.2002 року (а.с.162, том№ 1, ц.с.№2-70/10).

27 грудня 2002 року між ТОВ «Вітер Змін» та ПП «Модератто» було укладено договір фінансового лізингу (а.с.163-168 том № 1, ц.с.№2-70/10), за яким ТОВ зобов'язується передати у платне користування ПП набутий ним у власність об'єкт лізингу на визначений строк з послідуючою передачею об'єкту лізингу у власність ПП, а також під об'єктом лізингу в цьому договорі розуміється майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, склад якого вказується у додатку № 1 до вказаного договору (а.с.169 том № 1, ц.с.№2-70/10), та які були передані за актом приймання-передачі об'єкту фінансового лізингу від 28.12.2002 року (а.с.170 том № 1, ц.с.№2-70/10).

03 лютого 2003 року ТОВ «Вітер Змін» повідомили листом ПП «Модератто» про виниклу заборгованість ТОВ перед ПП за договором надання маркетингових послуг, яку ТОВ пропонує погасити шляхом заліку в рахунок погашення заборгованості ПП перед ТОВ за укладеним договором фінансового лізингу (а.с.171 том № 1, ц.с.№2-70/10), у зв'язку з чим 04 лютого 2007 року між ТОВ та ПП було укладено доповнення до договору фінансового лізингу, за яким розрахунки між сторонами по договору можуть бути здійснені шляхом зустрічної поставки товарів (робіт, послуг) ПП ТОВ або шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (а.с.172, том № 1, ц.с.№2-70/10).

Відповідно до вказаних доповнень до договору фінансового лізингу сторонами було здійснено залік заборгованості ТОВ перед ПП, що підтверджується актами заліку взаємних заборгованостей від 28.02.2003 року (а.с.175 том № 1, ц.с.№2-70/10), від 28.06.2003 року (а.с.174 том № 1, ц.с.№2-70/10), 31.12.2003 року (а.с.173 том № 1, ц.с.№2-70/10).

ТОВ «Вітер Змін» 31 грудня 2003 року звернулось з письмовим проханням до ПП «Модератто», по якому просило у зв'язку із закінченням строку дії договору фінансового лізингу дозволити ТОВ тимчасово продовжувати використовувати приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, що раніше використовувалось ТОВ, та яке на теперішній час (31 грудня 2003 року) належить ПП (а.с.178 том № 1, ц.с.№2-70/10).

10 червня 2005 року ПП «Модератто» у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між ТОВ та ПП договору фінансового лізингу від 27 грудня 2002 року вимагало від ТОВ звільнити в строк до 15 червня 2005 року, займане ТОВ приміщення жилої будівлі за вказаною адресою, яке є власністю ПП (а.с.177 том № 1, ц.с.№2-70/10).

З листа від 15 червня 2005 року вбачається, що договір фінансового лізингу між ТОВ та ПП є продовженим до 30 червня 2006 року, а також ТОВ згодне до вказаного часу звільнити займане ним приміщення жилої будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, у разі оплати ПП транспортування майна ТОВ зі вказаного приміщення до місцезнаходження ТОВ (а.с.176 том № 1, ц.с.№2-70/10).

Через те, що ТОВ «Вітер Змін» порушило свої зобов'язання перед ПП «Модератто» за договором фінансового лізингу, ПП «Модератто» 28 грудня 2005 року звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ про визнання права власності на об'єкт договору фінансового лізингу (а.с.156 том № 1, ц.с.№2-70/10).

З протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року вбачається, що представник ТОВ «Вітер Змін» позов ПП «Модератто» не визнав, надавши судові для огляду оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, яке є об'єктом договору фінансового лізингу за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, а саме: свідоцтво про право власності за ТОВ «Вітер Змін» на об'єкт нерухомості від 09 листопада 2002 року, відповідний витяг про реєстрацію, технічний паспорт на будівлі за вказаною адресою від 27.10.2002 року, зобов'язавшись суду завірені копії вказаних документів (а.с. 179 том № 1, ц.с.№2-70/10).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року та ухвалою про виправлення описки від 09 лютого 2006 року позов ПП «Модератто» було задоволено та за ПП «Модератто» визнано право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, зобов'язано ТОВ «Вітер Змін» звільнити вказані приміщення житлової будівлі та не перешкоджати ПП у користуванні, володінні та розпорядженні майном (а.с. 180-182, 183 том №1, ц.с.№2-70/10).

У подальшому, до Господарського суду Одеської області надійшов запит СУ УМВС України в Одеській області від 21 липня 2006 року, по якому СУ запитувало копії правовстановлюючих документів, наданих ТОВ «Вітер Змін», з вказаної цивільної справи, по якій 17 січня 2006 року було ухвалено рішення про визнання права власності за ПП «Модератто» (а.с. 184 том № 1, ц.с.№2-70/10), які були отриманні представником СУ 24 липня 2006 року, про що свідчить письмовий перелік у матеріалах справи отриманих документів, з якого також вбачається отримання зокрема копії свідоцтва ТОВ «Вітер Змін» та ПП «Модератто» (а.с. 185 том № 1, ц.с.№2-70/10).

За таких обставин, судом під час розгляду справи зі СУ УМВС України було витребувано інформацію щодо вказаних правовстановлюючих документів, копії яких були витребувані СУ з матеріалів справи Господарського суду Одеської області, у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи.

25 червня 2010 року СУ ГУМВС України в Одеській області надало відповідь, з якої вбачається, що в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів СУ знаходилась кримінальна справа, в межах якої з Господарського суду Одеської області були витребувані копії правовстановлюючих документів ТОВ та ПП, постанова про порушення якої в жовтні 2006 року була скасована Приморським районним судом м. Одеси, оригінали кримінальної справи були спрямовані на адресу Приморського районного суду м. Одеси та до СУ не повертались (а.с.201 том № 1, ц.с.№2-70/10).

З Приморського районного суду м. Одеси даним судом також витребовувалась інформація стосовно зазначеної кримінальної справи з метою отримання копій правовстановлюючих документів та отримання інформації щодо кримінальної справи, постанова про порушення якої була скасована (а.с.58 том № 2, ц.с.№2-70/10), але відповідь Приморським районним судом м. Одеси так і не була надана.

Зазначені обставини свідчать, що правовстановлюючі документи існували, але отримати їх суду не представилось можливим, а представником ОСОБА_2 міської ради не була пояснена чи спростована дана обставина.

Між іншим, 15 лютого 2006 року ПП «Модератто» на підставі вказаного рішення суду зареєструвало право власності у КП «ОМБТІ і РОН» (а.с.207 том № 1, ц.с.№2-70/10) та за нотаріально посвідченим отвором купівлі-продажу від 24 лютого 2006 року ПП «Модератто» продало будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, ПП «Грін» (а.с.210 том № 1, ц.с.№2-70/10), яке зареєструвало своє право власності 09 березня 2006 року у КП «ОМБТІ і РОН». (а.с.209 том № 1, ц.с.№2-70/10).

17 березня 2006 року ПП «Грін», будучи власником вказаного майна, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продало 1/6 частину вказаних будівель та споруд ОСОБА_7 (а.с.214, том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.213 том 1, ц.с.№2-70/10); 1/6 частину вказаних будівель та споруд продало ОСОБА_16 (а.с.218 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.217 том № 1, ц.с.№2-70/10); 1/6 частину вказаних будівель та споруд продало ОСОБА_17 (а.с.220 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.219 том № 1, ц.с.№2-70/10); 1/6 частину вказаних будівель та споруд продало ОСОБА_6 (а.с.222 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.221 том № 1, ц.с.№2-70/10).

21 березня 2006 року ПП «Грін», будучи власником вказаного майна, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продало 1/6 частину вказаних будівель та споруд ОСОБА_18 (а.с.216 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.215 том № 1, ц.с.№2-70/10); 1/6 частину вказаних будівель та споруд продало ОСОБА_19 (а.с.212 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності в КП «ОМБТІ і РОН» 23 березня 2006 року (а.с.211 том № 1, ц.с.№2-70/10).

25 травня 2006 року ОСОБА_18, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_20 (а.с.234 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.233 том № 1, ц.с.№2-70/10), а ОСОБА_19, у той же день будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продала належну їй 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_18 (а.с.238 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.237 том № 1, ц.с.№2-70/10).

31 травня 2006 року, ОСОБА_16, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_17 (а.с.236 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.235 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_7, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_6 (а.с.240 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.239 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_6, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_7 (а.с.242 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.241 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_17, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продала належну їй 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_16 (а.с.244 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 18 жовтня 2006 року (а.с.243 том № 1, ц.с.№2-70/10).

У подальшому, 24 травня 2007 року ОСОБА_16, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_15 (а.с.224 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 05 червня 2007 року (а.с.223 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_19, будучи власником 1/6 частини вказаних будівель та споруд, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, продав належну їй 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_14 (а.с.226 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 05.06.2007 року (а.с.225 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_6, продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_13 (а.с.228 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 05.06.2007 року (а.с.227 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_18 продав належну йому 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_9 (а.с.230 том № 1, ц.с.№2-70/10), який зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 5.06.2007 року (а.с.229 том № 1, ц.с.№2-70/10); ОСОБА_17, продала належну їй 1/6 частку будівель та споруд ОСОБА_8 (а.с.232 том № 1, ц.с.№2-70/10), яка зареєструвала своє право власності у КП «ОМБТІ і РОН» 05.06.2007 року (а.с.231 том № 1, ц.с.№2-70/10).

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, будучи власниками кожний по 1/6 частини споруд та будівель за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, загальною площею 345,9 кв.м., які складаються в цілому з: літ. «А, В, Г» - жилі будівлі з каміння, загальною житловою площею 178,9 кв.м., літ. «Б, Д» - сараї, літ. «Е, 3» - вбиральні, літ. «И» - душ, літ. «М» - веранда, літ. «Н» - льох, І - мостіння, II - резервуар, № 1-6 - огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 5642 кв.м., за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року, зареєстрованого у реєстрі за № 22089, продали зазначений об'єкт нерухомості ОСОБА_4 (а.с.246 том № 1, ц.с.№2-70/10), який 25 грудня 2007 року зареєстрував своє право власності у КП «ОМБТІ і POH» (a.с.245 том 1, ц.с.№2-70/10).

28 лютого 2008 року ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22090, було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,5642 га, за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-А (а.с.95 том № 1, ц.с.№2-70/10), що також вбачається з відповіді ОРФ ДП «ЦДЗК від 15.12.2009 року (а.с.108 том № 1, ц.с.№2-70/10).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 став законним власником будівель та споруд, та земельної ділянки, площею 2642 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-А.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року було скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 17 січня 2006 року, яким за ПП «Модератто» було визнано право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час розгляду Господарським судом Одеської області позовних вимог ПП «Модератто» про визнання права власності, ОСОБА_2 міська рада звернулась до суду з зустрічним позовом до ПП «Модератто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2009 року у задоволенні первісних позовних вимог ПП «Модератто» було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 міської ради було задоволено, визнано недійсним договір фінансового лізингу від 27 грудня 2002 року, укладений між ТОВ «Вітер змін» та ПП «Модератто», визнано право власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР на приміщення оздоровчого комплексу, без зазначення адреси майна, на яке визнавалось право власності (а.с.130-132 том№1, ц.с.№2-70/10).

В обґрунтування своїх доводів та позовних вимог, представник ОМР надав суду копії документів, які прийнялись судом до уваги.

На підставі реєстраційного посвідчення від 17.10.1996 року, виданого відповідно до розпорядження ОМР від 25.09.1996 року, домоволодіння № 2-а по вул. Саксаганського площею 150 кв.м., зареєстроване за ОСОБА_2 міською радою (а.с.76 том №1, ц.с.№2-70/10).

Рішенням ОСОБА_2 міської ради від 15.10.2002 року, з метою створення міської дитячої бази відпочинку для оздоровлення дітей-сиріт управлінню освіти Виконавчому комітету ОСОБА_2 міської ради було передано в управління дитячий оздоровчий комплекс, загальною площею будівель та споруд 541,9 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 5640 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а (а.с.64 том № 1, ц.с.№2-70/10), яке було передано за актом прийому передачі нежитлових приміщень від 01 грудня 2002 року (а.с.65 том № 1, ц.с.№2-70/10).

З метою всебічного розгляду справи, судом під час розгляду справи ц.с.№2-70/10, в якості третьої особи по справі було залучено Управління освіти Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, якому неодноразово направлялись позови сторін по справі для надання пояснень, заперечень, Управління неодноразово викликалось до суду, але його представник до суду не з’явився, заперечень чи письмових пояснень, які судом також витренувались від Управління, останнім так й не були представлені супу без поважних причин. Таким чином Управління за власним бажанням своїм процесуальним правом не скористалось.

Враховуючи зазначені докази, Господарський суд Одеської області вищевказаним рішенням суду від 08 січня 2009 року визнав договір фінансового лізингу між ТОВ та ПП недійсним та визнав право власності територіальної громади м. Одеси на приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, мотивуючи рішення тим, що на момент укладання договору фінансового лізингу між ПП та ТОВ, спірне нерухоме майно перебувало у власності ОСОБА_2 міської ради.

Вказане рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2009 року стало підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2006 року, за яким ПП «Модератто» продало ПП «Грін» будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, які були задоволенні рішенням Господарського суду Одеської області від 25 травня 2009 року (а.с.133-135 том № 1, ц.с.№2-70/10).

У подальшому, рішення Господарського суду Одеської області від 08 січня 2009 року було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2009 року (а.с. 136-138 том № 1, ц.с.№2-70/10) з підстав незалучення до справи ОСОБА_4, який на момент ухвалення рішення Господарським судом Одеської області став власником нерухомого майна, яке було предметом спору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2009 року провадження по справі за позовом ПП «Модератто» та зустрічним позовом ОСОБА_2 міської ради були закритті, оскільки на момент розгляду справи власником спірного нерухомого майна став ОСОБА_4, який є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому вказаний спір не підлягав розгляду у господарському суді (а.с. 129 том № 1, ц.с.№2-70/10).

Також, судом було встановлено, що рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради від 28 липня 2009 року був затверджений перелік об’єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за ОСОБА_2 міською радою, одним з яких були будівлі, загальною площею 367,4 кв.м. та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86 (а.с.247- 249 том № 1, ц.с.№2-70/10), на підставі якого 20 серпня 2009 року Виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради було видане свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди, за яким вказаний об'єкт нерухомості в цілому дійсно належить територіальній громаді м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради на праві комунальної власності (а.с. 103 том № 1, ц.с.№2-70/10), та яке було зареєстровано у КП «ОМБТІ і РОН» 03 вересня 2009 року (а.с. 104 том № 1, ц.с.№2-70/10).

У судовому засіданні 20 квітня 2010 року представник ОСОБА_2 міської ради суду пояснив, що будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, та будівлі і споруди за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, є одним й тим же об'єктом нерухомого майна, але пояснень, у зв'язку з чим територіальній громаді було необхідно реєструвати за ОСОБА_2 міською радою даний об'єкт нерухомості за іншою адресою, представник ОСОБА_2 міської ради під час розгляду справи, ц.с.№2-70/10 не надав.

З відповіді КП «ОМБТІ і РОН» від 12.02.2010 року судом було встановлено, що технічний паспорт на об'єкт нерухомості, зареєстрований за територіальною громадою за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, не виготовлявся (а.с.118 том №1, ц.с.№2-70/10).

Реєстрація права власності у КП «ОМБТІ і РОН» без попереднього виготовлення технічного паспорту (технічно-інвентаризаційної документації) є неможливою.

У подальшому, представником ОСОБА_2 міською радою суду була надана копія технічного паспорту на нежитлові будівлі та споруди № 86 по вул. Дача Ковалевського у м. Одесі, користувачем яких є територіальна громада м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради, який був виготовлений 10 липня 2009 року (а.с.46-52 том № 2, ц.с.№2-70/10).

Технічним паспортом на будівлі та споруди по вул. Саксаганського, 2-а у м. Одесі, виготовленим КП «ОМБТІ і РОН» 17.12.2007 року, на ім'я попередніх до ОСОБА_4 власників (а.с.59-64 том № 2, ц.с.№2-70/10), підтверджується, що нерухоме майно за вказаною адресою та нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, є тим самим.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 є законним власником будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, а також законним власником земельної ділянки за вказаною адресою, на якій розташовані вказані споруди та будівлі, за державним актом на право власності на землю, який ніким не оскаржений та не скасований.

Судом було встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного нерухомого майна, тому його право власності підлягає захисту відповідно до Конституції України та ЦК України.

Під час розгляду справи, судом приймалась до уваги постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2010 року (а.с.75-77 том № 2, ц.с.№2-70/10), якою було залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2009 року, яким був визнаний недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, укладений між ПП «Модератто» та ПП «Грін».

З висновків Одеського апеляційного господарського суду вбачається, що право власності на вказане майно не визнано та не підтверджено ні в судовому, ні/або будь-якому іншому встановленому чинним законодавством порядку ні за ПП «Модератто», ні за ОСОБА_2 міською радою.

Судом було зроблено висновок, що рішення Господарського суду Одеської області від 25 травня 2009 року, яким був визнаний недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2- а, укладений між ПП «Модератто» та ПП «Грін», ніяким чином не вирішує питань про права та обов'язки ОСОБА_4 та будь-яким чином не порушує його права, обов'язки та законні інтереси як законного власника спірних будівель та споруд, а також земельної ділянки.

Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 міська рада, не довела будь-якими належними доказами того факту, що вона є власником цього майна (рішення суду, яке підтверджувало її право власності скасовано), а будь-які інші належні докази, які б підтвердили наявність в ОСОБА_2 міської ради цього права, в матеріалах справи відсутні.

Позивач ОСОБА_2 міська рада під час звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 став власником вказаного нерухомого майна, який розглядався в рамках цивільної справи, ц.с.№2-70/10, посилається на те, що це майно вибуло з володіння власника – ОСОБА_2 міської ради не з її волі, але жодних належних та допустимих письмових доказів на підтвердження своїх доводів та вимог ОСОБА_2 міською радою суду не надало.

Під час розгляду вимог ОСОБА_2 міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд враховував та приймав до уваги, що ОСОБА_2 міською радою не були доведені факти її права власності та вибуття майна з володіння власника не з її волі.

Суд дійшов також висновку, що зазначений позов ОСОБА_2 міської ради є безпідставним та необґрунтованим, в той час як права та інтереси ОСОБА_4, як законного власника нерухомого майна у вигляді споруд та будівель, і земельної ділянки, підлягають судовому захисту відповідно до вимог чинного законодавства України.

За наслідком розгляду вказаної цивільної справи №2-70/10, 07 грудня 2010 року Київським районним судом міста ОСОБА_6 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном, задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради №824 від 28 липня 2009 року, яким затверджений перелік об’єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за ОСОБА_2 міською радою, одним з яких були будівлі, загальною площею 367,4 кв.м. та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, на підставі якого 20 серпня 2009 року Виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради було видане свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди, за яким вказаний об'єкт нерухомості в цілому дійсно належить територіальній громаді м. Одеси в особі ОСОБА_2 міської ради на праві комунальної власності та яке було зареєстровано у КП «ОМБТІ і РОН» 03 вересня 2009 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлові будівлі та споруди від 20.08.2009 року, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86.

Виселено осіб, які перебувають в житлових будівлях під літ. «А», «В», «Г» та зобов’язано даних осіб звільнити нежитлові споруди та земельну ділянку, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а.

Вселено ОСОБА_4 до житлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а.

У задоволенні позову ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, третя особа Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна та виселення» - відмовлено повністю.

Вказане рішення суду, представником ОСОБА_2 міською ради не оскаржувалось та набрало законної сили, що також визнано у позові представником позивача ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради.

24 квітня 2013 року ОСОБА_2 міська рада звернулась до Київського районного суду міста ОСОБА_6 з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року по цивільній справі № 2-70/10, в якій просила суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року, та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 міської ради у повному обсязі.

У якості нововиявлених обставин ОСОБА_2 міська рада посилалалась на довідку, яка була надана з листом КП «ОМБТІ та РОН» від 01.03.2013 року № 1497-02/16 щодо переходу права власності на об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганского 2-а, згідно якої первинна реєстрація права власності на спірні об'єкти була зареєстрована за ОСОБА_2 міською радою 17.10.1996 року, в той час як перша реєстрація права власності за ТОВ «МОДЕРАТТО» була проведена лише 24.02.2006 року.

Ухвалою Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 21 червня 2013 року заяву ОСОБА_2 міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року по цивільній справі № 2-70/10 – залишено без задоволення, оскільки згідно пояснень представника ОСОБА_2 міської ради у судовому засіданні під час розгляду справи будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-А, та будівлі і споруди за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, є одним і тим же об`єктом нерухомого майна. На останню зазначену ухвалу 12.02.2010 року з КП «ОМБТІ та РОН» судом була отримана відповідь, з якої вбачається, що технічний паспорт на будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. дача Ковалевського, 86, не замовлялась. Вирішуючи питання по суті, суд брав до уваги інформаційні відомості про зміну власників за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-А, надані КП «ОМБТІ та РОН» 29.06.2010 року, що містяться у т.1 на аркушах справи 204-206, які повністю відповідають відомостям, на які на час розгляду заяви представник ОСОБА_2 міської ради посилався як на нововиявлені обставини.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані в заяві обставини не можуть бути визнані судом нововиявленими і такими, що не були і не могли бути відомі заявнику на момент ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим, суд вважав, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року по цивільній справі № 2-70/10 слід відмовити.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 березня 2014 року ухвалу Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 21 червня 2013 року залишено без змін, а відтак набрала законної сили 20 березня 2014 року.

Згідно з ч.1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що вищевказані обставини не спростовувались представником відповідача та відповідачем по справі, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року по цивільній справі № 2-70/10 та ухвала Київського районного суду міста ОСОБА_6 від 21 червня 2013 року набрали законної сили, а відтак додатковому доказуванню не підлягають.

Позивач – ОСОБА_1 комунальної власності звернувся до суду з позовом про витребування у ОСОБА_4 будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А», та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, а також про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 із будівель та споруд, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А» та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради.

В обґрунтування представник позивача посилається лише на те, що 27 грудня 2002 року між ТОВ «Вітер змін» та ПП «Модератто» було укладено договір фінансового лізингу, за яким ТОВ передало у власність ПП майно, за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А».

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року за ПП «Модератто» визнано право власності на спірний об'єкт.

У подальшому, як стверджує представник позивача, неодноразово змінювались власники зазначеного майна.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, будинок 2 «А» на теперішній час зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу віл 21.12.2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 р. по справі за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа - Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та виселення та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном позов ОСОБА_4 про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном було задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради № 824 від 28.07.2009 року, визнано недійсним свідоцтво про право власності територіальної громади м. Одеси на нежитлові будівлі та споруди від 20.08.2009 року, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 86, в задоволенні позову ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, третя особа Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та виселення відмовлено повністю.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Разом з цим, як стверджує представник позивача, у Постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року та від 11 лютого 2015 року міститься висновок про те, що статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до вимог статей 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було передане у зв'язку з виконанням договору, та в подальшому відчужене поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється з утратою ним цього майна.

На підставі викладеного, оскільки первісне відчуження спірного об’єкту було здійснено шляхом реєстрації права власності на цей об’єкт за ПП «Модеррато» на підставі рішення суду, а не шляхом укладення прямого договору із власником об’єкту, представник позивача посилаючись на ст. 388 ЦК України просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, що також кореспондується ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто єдиною підставою для звернення до суду з позовом про витребування майна навіть у добросовісного набувача, є те, що з таким позовом може звернутись лише власник цього майна.

Сторони по справі в судовому засіданні не спростовували, що ОСОБА_4 є добросовісний власник на цей час спірного нерухомого майна - будівель та споруд, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А».

Як вже зазначалось, в провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_6 перебувала цивільна справа №2-70/10 за позовом ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_4, третя особа – Управління освіти та науки Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсними, витребування майна та виселення, та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа – Виконавчий комітет ОСОБА_2 міської ради, про захист права власності та усунення перешкод у користуванні майном.

27 грудня 2002 року між ТОВ «Вітер Змін» та ПП «Модератто» було укладено договір фінансового лізингу (а.с.163-168 том № 1, ц.с.№2-70/10), за яким ТОВ зобов'язується передати у платне користування ПП набутий ним у власність об'єкт лізингу на визначений строк з послідуючою передачею об'єкту лізингу у власність ПП, а також під об'єктом лізингу в цьому договорі розуміється майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, склад якого вказується у додатку № 1 до вказаного договору (а.с.169 том № 1, ц.с.№2-70/10), та які були передані за актом приймання-передачі об'єкту фінансового лізингу від 28.12.2002 року (а.с.170 том № 1, ц.с.№2-70/10).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року та ухвалою про виправлення описки від 09 лютого 2006 року позов ПП «Модератто» було задоволено та за ПП «Модератто» визнано право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, зобов'язано ТОВ «Вітер Змін» звільнити вказані приміщення житлової будівлі та не перешкоджати ПП у користуванні, володінні та розпорядженні майном (а.с. 180-182, 183 том №1, ц.с.№2-70/10).

Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року було скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 17 січня 2006 року, яким за ПП «Модератто» було визнано право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Під час розгляду Господарським судом Одеської області позовних вимог ПП «Модератто» про визнання права власності, ОСОБА_2 міська рада звернулась до суду з зустрічним позовом до ПП «Модератто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2009 року у задоволенні первісних позовних вимог ПП «Модератто» було відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 міської ради було задоволено, визнано недійсним договір фінансового лізингу від 27 грудня 2002 року, укладений між ТОВ «Вітер змін» та ПП «Модератто», визнано право власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР на приміщення оздоровчого комплексу, без зазначення адреси майна, на яке визнавалось право власності (а.с.130-132 том№1, ц.с.№2-70/10).

В обґрунтування своїх доводів та позовних вимог, представник ОМР надав суду копії документів, які прийнялись судом до уваги.

На підставі реєстраційного посвідчення від 17.10.1996 року, виданого відповідно до розпорядження ОМР від 25.09.1996 року, домоволодіння № 2-а по вул. Саксаганського площею 150 кв.м., зареєстроване за ОСОБА_2 міською радою (а.с.76 том №1, ц.с.№2-70/10).

Враховуючи зазначені докази, Господарський суд Одеської області вищевказаним рішенням суду від 08 січня 2009 року визнав договір фінансового лізингу між ТОВ та ПП недійсним та визнав право власності територіальної громади м. Одеси на приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, мотивуючи рішення тим, що на момент укладання договору фінансового лізингу між ПП та ТОВ, спірне нерухоме майно перебувало у власності ОСОБА_2 міської ради.

Вказане рішення Господарського суду Одеської області від 08.01.2009 року стало підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2006 року, за яким ПП «Модератто» продало ПП «Грін» будівлі та споруди за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, які були задоволенні рішенням Господарського суду Одеської області від 25 травня 2009 року (а.с.133-135 том № 1, ц.с.№2-70/10).

У подальшому, рішення Господарського суду Одеської області від 08 січня 2009 року було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2009 року (а.с. 136-138 том № 1, ц.с.№2-70/10) з підстав незалучення до справи ОСОБА_4, який на момент ухвалення рішення Господарським судом Одеської області став власником нерухомого майна, яке було предметом спору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2009 року провадження по справі за позовом ПП «Модератто» та зустрічним позовом ОСОБА_2 міської ради були закритті, оскільки на момент розгляду справи власником спірного нерухомого майна став ОСОБА_4, який є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому вказаний спір не підлягав розгляду у господарському суді (а.с. 129 том № 1, ц.с.№2-70/10).

Під час розгляду справи №2-70/10, судом приймалась до уваги постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04 листопада 2010 року (а.с.75-77 том № 2, ц.с.№2-70/10), якою було залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 25.05.2009 року, яким був визнаний недійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, укладений між ПП «Модератто» та ПП «Грін».

З висновків Одеського апеляційного господарського суду вбачається, що право власності на вказане майно не визнано та не підтверджено ні в судовому, ні/або будь-якому іншому встановленому чинним законодавством порядку ні за ПП «Модератто», ні за ОСОБА_2 міською радою.

Також суд звертає увагу, що під час розгляду Господарським судом ОСОБА_2 справи №7/346-05-11973, в рамках якої 17.01.2006 року було постановлено рішення, яким за ПП «Модератто» було визнано право власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, яке в свою чергу було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 року, за наслідком розгляду якої в подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 22 вересня 2009 року провадження по справі за позовом ПП «Модератто» та зустрічним позовом ОСОБА_2 міської ради були закритті, ПП «Модератто» у первісному позові посилалось на те, що ТОВ «Вітер Змін» порушило свої зобов'язання перед ПП «Модератто» за договором фінансового лізингу, у зв’язку з чим ПП «Модератто» 28 грудня 2005 року звернулось до Господарського суду Одеської області з вказаним позовом.

З протоколу судового засідання Господарського суду Одеської області від 17.01.2006 року в рамках розгляду справи № 7/346-05-11973, вбачається, що представник ТОВ «Вітер Змін» позов ПП «Модератто» не визнав, надавши судові для огляду оригінали правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна, яке є об'єктом договору фінансового лізингу за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2-а, а саме: свідоцтво про право власності за ТОВ «Вітер Змін» на об'єкт нерухомості від 09 листопада 2002 року, відповідний витяг про реєстрацію, технічний паспорт на будівлі за вказаною адресою від 27.10.2002 року, зобов'язавшись суду надати завірені копії вказаних документів (а.с. 179 том № 1, ц.с.№2-70/10).

За таких обставин, судом під час розгляду справи №2-70/10 зі СУ УМВС України було витребувано інформацію щодо вказаних правовстановлюючих документів, копії яких були витребувані СУ з матеріалів справи Господарського суду Одеської області, у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи.

25 червня 2010 року СУ ГУМВС України в Одеській області надало відповідь, з якої вбачається, що в провадженні відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів СУ знаходилась кримінальна справа, в межах якої з Господарського суду Одеської області були витребувані копії правовстановлюючих документів ТОВ та ПП, постанова про порушення якої в жовтні 2006 року була скасована Приморським районним судом м. Одеси, оригінали кримінальної справи були спрямовані на адресу Приморського районного суду м. Одеси та до СУ не повертались (а.с.201 том № 1, ц.с.№2-70/10).

З Приморського районного суду м. Одеси даним судом також витребовувалась інформація стосовно зазначеної кримінальної справи з метою отримання копій правовстановлюючих документів та отримання інформації щодо кримінальної справи, постанова про порушення якої була скасована (а.с.58 том № 2, ц.с.№2-70/10), але відповідь Приморським районним судом м. Одеси так і не була надана.

Зазначені обставини свідчать, що правовстановлюючі документи існували, але отримати їх суду під час розгляду справи №2-70/10 не представилось можливим, а представником ОСОБА_2 міської ради не була пояснена чи спростована дана обставина.

Суд знов зазначає, що згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, що також кореспондується ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради у позові та під час розгляду цієї справи, крім зазначення статей з діючих норм чинного законодавства України, не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що спірний об’єкт нерухомості - будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А», перебували у власності ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради.

Також саме в обґрунтування вимог, представник позивача посилається саме на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема без його волі.

Так частиною 1 статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Однак до суду представником позивача не надано доказів, а саме правовстановлюючих документів, на підставі яких спірне нерухоме майно належало на праві власності ТОВ «Вітер Змін», а саме: свідоцтво про право власності за ТОВ «Вітер Змін» на об'єкт нерухомості від 09 листопада 2002 року, відповідний витяг про реєстрацію, технічний паспорт на будівлі за вказаною адресою від 27.10.2002 року.

У зв’язку з чим, у суду немає підстав та належних доказів для встановлення, що спірне нерухоме майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Отже під час розгляду вимог ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, суд враховує та приймає до уваги, що ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради не були доведені факти її права власності та вибуття майна з володіння власника не з її волі.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, надаючи оцінку кожному доказу окремо та в їх сукупності, дослідивши матеріали цивільної справи №2-70/10, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 міська рада, про витребування у ОСОБА_4 будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А», та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, є необґрунтованими, безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 із будівель та споруд, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А» та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, суд вважає їх також не підлягаючими до задоволення, оскільки вони є похідними від вимог про витребування майна у добросовісного набувача. Які задоволенню не підлягають та ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради не підтверджено, що спірне нерухоме майно є його власністю.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради (місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1) до ОСОБА_4 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – ОСОБА_2 міська рада (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, пл. Думська, 1), про витребування у ОСОБА_4 будівлі та споруди, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А», та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, а також про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення ОСОБА_4 із будівель та споруд, загальною площею 345,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Саксаганського, 2 «А» та передання зазначених приміщень ОСОБА_1 комунальної власності ОСОБА_2 міської ради - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 27 червня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.