Рішення № 74996324, 27.06.2018, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1001/16-ц

Провадження № 2/485/38/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Кобзаря Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання - Шеремет Ю.Є.,

за участі прокурора - Саченко А.П.,

відповідача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача ПОСП «Куйбишевське» - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 РДА – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Снігурівка цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишевське», з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – фермерське господарство «Куйбишевське», про визнання незаконним і скасування розпоряджень про затвердження проекту відведення земельної ділянки, надання у довгострокову оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі, зобов’язання повернути державі земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Баштанська місцева прокуратура в інтересах держави звернулась до суду з вищевказаним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що на підставі розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області №544-р від «26» жовтня 2012 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району, Миколаївської області.

Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області №706-р від «25» грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та передано відповідачу в довгострокову оренду терміном на 25 років земельні ділянки загальною площею 439,6032 га, у тому числі 333,075 га ріллі (з них 238,8675 га невитребувані паї) та 105,5282 га пасовищ.

На підставі вищезазначеного розпорядження «27» грудня 2012 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки та «29» грудня 2012 року відповідачем передано 84 (вісімдесят чотири) земельні ділянки, які входять до складу орендованої, в суборенду строком на 25 років приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Куйбишевське» (далі – ПОСП «Куйбишевське»).

«29» грудня 2015 року до договору оренди внесено зміни, відповідно до яких виключено з об’єкту оренди земельні ділянки (невитребувані паї) загальною площею 10,0968 га.

Прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, витребувати у ПОСП «Куйбишевське» на користь держави спірні земельні ділянки, посилаючись на те, що земельна ділянка надана в оренду з порушенням вимог закону, а саме відповідач не створив фермерське господарство, не було перевірено дійсність його намірів та матеріальних можливостей щодо використання земель шляхом здійснення фермерської діяльності, що призвело до порушення вимог закону стосовно проведення процедури публічних торгів, а також, що земля виділена не єдиним масивом та без проведення державної експертизи землевпорядної документації, чим порушені права держави.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від «12» жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від «08» лютого 2017 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 26.10.2012 року за №544-р «Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради». Визнано незаконним та скасовано розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації від 25.12.2012 року за №706-р «Про надання земельної ділянки громадянину України ОСОБА_1 в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради». Визнано недійсним договір оренди землі від 27.12.2012 року, укладений між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області та громадянином ОСОБА_1, зареєстрований 29.12.2012 року у відділі Держкомзему у ОСОБА_4 районі за №482578004007081-7164. Зобов’язано ПОСП «Куйбишевське» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 200,7357 га з нормативною грошовою оцінкою 3257085,42 грн., розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Зобов’язано ПОСП «Куйбишевське» повернути державі в розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації земельні ділянки сільськогосподарського призначення (невитребувані паї) загальною площею 227,43 га нормативною грошовою оцінкою 7936559,67 грн., розташованих в межах території Куйбишевської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1, ПОСП «Куйбишевське» на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір в сумі по 57346,23 грн. з кожного.

«05» липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від «12» жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від «08» лютого 2017 року скасовано, з підстав невідповідності вищезазначених судових рішень вимог ст. ст. 213,214 ЦПК України та з урахуванням вимог ст. 338 ЦПК України справу направлено на новий розгляд до Снігурівського районного суду Миколаївської області.

08.08.2017 року ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області цивільна справа за зазначеною позовною заявою прийнята до провадження після скасування касаційною інстанцією судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, справа за вищевказаним позовом передана на розгляд судді Кобзарю Ю.Ю.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, просив про їх задоволення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З’ясовано, що 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 486,28 га. із земель державної власності в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради. До заяви додав погодження Куйбишевського сільського голови на оренду землі, копію паспорту, диплому та свідоцтва про освіту, здобуду у Луганському сільськогосподарському інституті за спеціальністю «механізація сільського господарства», ідентифікаційного податного номеру, посвідчення тракториста-машиніста. На підставі поданих матеріалів розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від «26» жовтня 2012 року №544-р «Про надання громадянину України ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для створення та ведення фермерського господарства в межах території Куйбишевської сільської ради» відповідачу надано такий дозвіл щодо земельних ділянок орієнтовною площею 343,48 га ріллі (із них 149,23 га невитребувані паї) та 142,8 га пасовищ із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Розпорядженням ОСОБА_4 районної державної адміністрації від «25» грудня 2012 року №706-р затверджений проект землеустрою та передано відповідачу земельну ділянку загальною площею 334,075 га ріллі (із них-238,8675 га не витребувані паї) та 105,5282 га пасовищ в оренду строком на 25 років. На виконання зазначених розпоряджень «27» грудня 2012 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Миколаївської області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який «29» грудня 2012 року зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За актом приймання передачі від «29» грудня 2012 року ОСОБА_1 отримав вказані земельні ділянки, які того ж дня передав в суборенду ПОСП «Куйбишевське» строком на 25 років, уклавши з останнім договір суборенди.

29 грудня 2016 року до договору оренди землі від «27» грудня 2015 року внесено зміни, відповідно до яких виключено з об'єкта оренди земельні ділянки загальною площею 10,0968 га. Нормативна грошова оцінка вказаних земельних ділянок складає 11193645 гривень 09 копійок.

Звертаючись до суду з позовом у серпні 2016 року, прокурор зазначив, що про порушення вимог законодавства у зв'язку з прийняттям оскаржуваних розпоряджень, Баштанська місцева прокуратура дізналася у грудні 2015 року-січні 2016 року при проведенні перевірки на виконання доручення прокуратури області, а тому вважав, що строк позовної давності нею не пропущений.

Так, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача подано до суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.3 - 4, т.2).

Положеннями ст. 268 ЦК України передбачені винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначені вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, у п. 4 ч. 1 цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі – ОСОБА_6), п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України виключено. ОСОБА_6 набрав чинності «15» січня 2012 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом утратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який утратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави. Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Таким чином, за змістом ст. 261 ЦК України, визначення початку перебігу строку позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Результат аналізу зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені Законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 57 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України, органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення Закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від «29» жовтня 2014 року (справа № 6-152цс14) та від «01» липня 2015 року (справа № 6-178цс15), яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для виконання всіма суб'єктами владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2013 року прокуратурі Снігурівського району заступником голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації надіслані копії розпоряджень за жовтень, листопад, грудень 2012 року.

19.03.2013 року на виконання вимог прокурора Снігурівського району щодо додержання органами виконавчої влади вимог земельного законодавства при використанні, вилученні, наданні у власність і користування, продажу земель сільськогосподарського призначення за 2012-2013 роки ОСОБА_4 районною державною адміністрацією надано перелік розпоряджень (в тому числі від 25 грудня 2012 року № 706-р).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Протягом судового розгляду стороною відповідача було надано заяву про застосування строків позовної давності.

Враховуючи викладене, у зв’язку з тим, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав та інтересів сплив, доказів поважності його пропуску або доказів того, що за домовленістю сторін строк позовної давності було збільшено, стороною позивача не надано, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 48, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 256-261, 267 Цивільного кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Куйбишевське», з залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – фермерське господарство «Куйбишевське», про визнання незаконним і скасування розпоряджень про затвердження проекту відведення земельної ділянки, надання у довгострокову оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі, зобов’язання повернути державі земельні ділянки – залишити без задоволення.

Судове рішення може бути оскаржене відповідно до ст. ст. 354, 355 ЦПК України безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_7