Ухвала суду № 74993718, 12.06.2018, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/183/18

№ провадження 2/453/237/18

УХВАЛА

12 червня 2018 року м. Сколе

Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді – Курницької В.Я.,

за участі секретаря судового засідання – Трембач М.М.

прокурора – Гарбарук В.А.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову заступника військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням,-

в с т а н о в и в :

Заступник військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_4 14.02.2018 року звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 16.02.2018 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 16.04.2018 року представником відповідача – адвокатом ОСОБА_2 подано клопотання про залишення позову без розгляду, розгляд якого відкладався для надання стороні позивача можливості подати письмове заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у збройних силах України», наголошуючи, що Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» створене на підставі Наказу Міністра оборони від 20.05.1993 № 104 та є складовою частиною Збройних сил України. Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.12.2017 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України за закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито, а цивільний позов залишено без розгляду. Крім того, наголошує, що суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює захист інтересів держави, оскільки по даний час відповідний позов про стягнення з ОСОБА_3 шкоди у порядку цивільного судочинства не заявлено.

В клопотанні про залишення позову без розгляду представник відповідача посилається, зокрема, на те, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» одного факту порушення інтересів держави недостатньо для здійснення представництва в суді, таке право, у тому числі подавати позов, прокурор має лише якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, в той час як неналежність здійснення позивачем, який є юридичною особою із процесуальною дієздатністю, має печатку, самостійний баланс, рахунки, таких повноважень прокурором не доведена. Посилається представник відповідача також на непідтвердженість обставин, наведених прокурором, щодо неможливості самостійного звернення державного підприємства до суду за захистом відповідних прав, свобод чи інтересів. При цьому, представник відповідача наголосив на встановленій у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» забороні здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Позивач - Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» - в запереченні на клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду зазначає, що про подання такого позову в інтересах Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» останнього було повідомлено в телефонному режимі прокурором, жодних заперечень щодо подання такого позову саме прокурором позивач не має. При цьому позивач наголошує на скрутному матеріальному становищі підприємства. Крім того, зазначає про безпідставність посилань представника відповідача на законодавчу заборону щодо здійснення представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки на даний час у жодному законодавчому акті не визначено ознаки юридичної особи, які можна трактувати як такі, що ідентифікують її як «державну компанію».

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали доводи, викладені у позовній заяві та запереченні на клопотання про залишення позову без розгляду. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи про не обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва та необхідності його участі у справі.

Заслухавши думку учасників процесу, їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Звертаючись в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» із позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, Заступник військового прокурора Західного регіону України зазначав про те, що підприємство-позивач створене на підставі Наказу Міністра оборони від 20.05.1993 № 104, є складовою частиною Збройних сил України та не здійснює захист інтересів держави, оскільки по даний час відповідний позов про стягнення з ОСОБА_3 шкоди у порядку цивільного судочинства не заявлено. Крім того, обґрунтовував порушення інтересів держави тим фактом, що діючим законодавством (ст.. 3 Закону України «Про збройні сили України» та Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 406/2011) на Міністерство оборони покладено державою функції щодо забезпечення збройних сил України необхідними матеріальними ресурсами.

Судом при розгляді справи встановлено, що прокурором, в порушення норм ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не зазначено причин неможливості позивачем, який є самостійною юридичною особами з відповідною процесуальною дієздатністю, самостійно здійснювати захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку. Більше того, суд наголошує і на тому, що жодних доказів вжиття щодо позивача будь-яких заходів реагування на нездійснення останнім захисту інтересів держави у зв’язку із не зверненням з відповідним позовом прокурором не представлено. Звертає суд увагу і на те, що ухвала Сколівського районного суду Львівської області від 06.12.2017 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності набрала законної сили 14.12.2017 року, а позов у даній справі прокурором датовано 09.02.2018 року, тобто звернувся останній із таким позовом менш ніж через два місяці після набрання ухвалою законної сили. Вказаний факт, з огляду на зазначений часовий проміжок, на думку суду, спростовує посилання прокурора на необхідність здійснення ним захисту інтересів держави у зв’язку із нездійснення такого позивачем самостійно. Все вищевикладене свідчить про відсутність станом на час звернення прокурора із даним позовом обов’язкової вимоги для такого звернення, передбаченої ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме належним чином підтвердженого факту нездійснення або неналежного здійснення органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. При цьому суд наголошує, що визначений прокурором позивач не є ані органом державної влади, ані органом місцевого самоврядування, ані іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Суд також звертає увагу на те, що подання даного позову в інтересах Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» із повідомленням останнього про таке подання в телефонному режимі, не може вважатися виконанням прокурором вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено обов’язок прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. Будь-яких належних та допустимих доказів наявності такого звернення ні прокурором, ні позивачем на вимогу суду не представлено, що також свідчить про не підтвердження наявності підстав для представництва.

Крім того, на думку суду, звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» прокурором фактично порушено ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою встановлено заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів державних особі державних компаній. Щодо посилань позивача, викладених у запереченні на клопотання про залишення позову без розгляду, на невизначеність ознак юридичної особи, які можна трактувати як такі, що ідентифікують її як «державну компанію», то на думку суду, передбачена ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, з огляду на закіплений у ст. 13 Конституції України принцип рівності усіх суб’єктів права власності перед законом, має на меті саме недопущення порушення внаслідок такого звернення зазначеного принципу рівності.

Відповідно ст. 6 ЦПК України суд зобов’язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Росії", пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мартіні проти Франції").

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору.

Суд вважає за необхідне зазначити про безпідставність посилань позивача на скрутне матеріальне становище підприємства, як на обґрунтування необхідності звернення прокурора із позовом. Так, у рішеннях по справі Бурдов проти Росії (заява №59498/00), по справі Кечко проти України (заява №63134/00) Європейським судом з прав людини сформовано чітку правову позицію, відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Беручи до уваги те, що позивач не є органом державної влади, відсутність у нього, як у самостійного суб’єкта господарювання, коштів для звернення до суду як підстава для звернення в його інтересах прокурора, в будь-якому випадку, порушує принцип рівності сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права, у зв’язку з чим вищезазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

На підставі викладеного, зважаючи на те, що вищевказані обставини встановлено судом після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про необхідність залишення без розгляду позову заступника військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, оскільки прокурором не наведено передбачених ст.131-1 Конституції України виключних випадків для судового захисту інтересів держави, а також порушено встановлені ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов’язкові умови звернення прокурора з позовом в інтересах держави.

При вирішенні даної справи, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує аналогічні висновки щодо застосування вищевказаних норм права, викладені у Постанові Верховного суду від 12.03.2018 року у справі № 927/880/17.

Крім того, суд вважає за доцільне роз’яснити позивачу, що наявність ухвали про залишення позову прокурора без розгляду не позбавляє Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» звернутися до суду за захистом порушеного права з відповідним позовом, заявивши клопотанняпро відстрочення чи розстрочення сплати судового збору за наявності для цього передбачених ч. 1 ст. 136 ЦПК України підстав.

Керуючись ст.ст. 257, 258-261, 263, 273, 353 ЦПК України, суд, -,

у х в а л ив:

Клопотання представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову заступника військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням – задоволити.

Позов заступника військового прокурора Західного регіону України ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до ОСОБА_3 про стягнення збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому наявної ухвали суду.

Суддя В.Я. Курницька