Постанова № 74990791, 27.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/4020/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», профспілкового комітету Державного підприємства «Бродівський лісгосп» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інженер з охорони і захисту лісу Державного підприємства «Бродівський лісгосп» ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року (суддя першої інстанції Бунда А.О., м. Броди),

В С Т А Н О В И В :

16 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Яворівського районного суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», профспілкового комітету Державного підприємства «Бродівський лісгосп» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інженер з охорони і захисту лісу Державного підприємства «Бродівський лісгосп» ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 29 січня 2018 року.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Бродівський лісгосп» 1000 грн сплачених судових витрат по оплаті правничої допомоги.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним дослідженням доказів, встановленням обставин у справі та застосуванням норм права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове – про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова складена неіснуючим органом, оскільки таких юридичних осіб як ДП «Бродівський лісгосп», Бродівське лісництво, ОУЛМГ ДП «Бродівський лісгосп» немає в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Вважає, що лише з копії Статуту підприємства немає можливості встановити, що інші назви є правомірними. Крім того, заперечує щодо стягнення коштів за правову допомогу на користь ДП «Бродівський лісгосп», оскільки в рішенні суду не вказано його ЄДРПОУ, місця знаходження.

У судове засідання сторони не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Відповідач повторно подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебування представника у паломницькій поїздці. Слід зазначити, що Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки 22 червня 2018 року о 15 годині 26 хвилин. Попереднє судове засідання було відкладено за клопотанням саме відповідача від 19 червня 2018 року для надання йому достатнього терміну для підготовки відзиву. Отже останній повинен був добросовісно користуватися наданими йому законом правами та забезпечити явку в наступне судове засідання представника в разі, якщо вважав за необхідне таку участь. Отже, враховуючи скорочені строки розгляду даної категорії справ, а також той факт що відповідачем є суб’єкт владних повноважень, який володіє достатніми ресурсами для забезпечення участі представника, судом було ухвалено про розгляд справи за відсутності осіб, що не з’явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу №2/1 про адміністративне правопорушення від 28 січня 2018 року складеного лісничим Бродівського лісництва ОСОБА_3, ОСОБА_1 о 09:30 год 28 січня 2018 року в кварталі 43 Бродівського лісництва незаконно зрізав два вивержені дерева породи сосна звичайна 32 см діаметр в пні та дуб звичайний діаметром в пні 50 см, що є порушенням ст. 65 КУпАП (а.с.13).

На підставі протоколу, інженером охорони і захисту лісу ДП «Бродівський лісгосп» ОСОБА_4 прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №1 від 29 січня 2018 року, згідно якої ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 65 КУпАП, тим, що незаконно зрубав два дерева (вітровальні), сухостійні, породи сосна 32 см – діаметр в пні, та дуб звичайний діаметром в пні 50 см. У результаті цього порушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 8211,23 грн. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 65 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Дана постанова складалася в присутності позивача та її копію ним отримано особисто, що підтверджується його підписом у відповідному полі постанови (а.с. 2).

Вважаючи зазначену постанову незаконною, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено вину позивача у вчиненні незаконної порубки дерев.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 65 Кодексу України про адміністративні правопрушення незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення,- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що оскаржена постанова складена неіснуючим органом, з урахуванням наступного.

Статтею 241 Кодексу України про адміністративні правопрушення передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 цього Кодексу.

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, його заступники, головні лісничі, старші інженери та інженери, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

На підтвердження правомірності дій лісничого відповідач надав суду першої інстанції посадову інструкцію лісничого, згідно якої лісничий вправі складати протоколи про всі лісопорушення і передавати в установленому порядку відповідні матеріали в держлісгосп (а.с. 15-21), а також наказ №66-к від 06.09.1999 про призначення на посаду лісничого Бродівського лісництва ОСОБА_3 (а.с. 26-28).

Крім того, як вірно враховано судом першої інстанції, відповідно до статті 1 Статуту Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» (далі – Статут) - Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» (надалі – Підприємство) створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 №133 «Про організаційну структуру управління лісовим господарством», зареєстровано розпорядженням голови Бродівської районної державної адміністрації від 05.05.1998 №209, засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Статтею 2 зазначеного Статуту передбачено, що найменування Підприємства - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «БРОДІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» (повне), ДП «БРОДІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» (скорочене) (а.с. 31-39).

Згідно пояснення ОСОБА_1 від 28.01.2018, позивач визнає факт вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення (а.с. 14).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, оскільки факт незаконної порубки дерев позивачем доведено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Бродівський лісгосп» 1000 грн сплачених судових витрат по оплаті правничої допомоги з урахуванням наступного.

Вимогами ч. 4 ст. 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Верховний Суд України у постановах від 13 грудня 2016 року у справі №21- 1410а 16) та від 31 січня 2017 року у справі № 298/1232/15-а висловив правовий висновок щодо застосування положень законодавства, які регулюють відносини, пов'язані зі сплатою судового збору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Зокрема Верховний Суд України зазначив, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288, КУпАП. статей 2-4 ОСОБА_5 України «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи і неї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287, 288 КУпАП, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. ОСОБА_5 України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених ОСОБА_5 України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

ОСОБА_5 України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 ОСОБА_5 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, Суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Європейський Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

Вказана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 22.05.2018 року (справа № 826/8107/16), що враховується у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката/

Частиною 5 статті 139 КАС України передбачено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, оскільки відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважнь, відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України його витрати на правничу допомогу за наслідками вирішення справи розполіду не підлягають.

Слід зазначити, що такі мають компенсуватися за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, як прямо встановлено частиною 5 статті 139 КАС України.

Отже, враховуючи те, що долученими до матеріалів справи документами обґрунтованість стягнення витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу, а тому відповідне рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року у справі № 439/181/18 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Бродівський лісгосп» 1000 грн сплачених судових витрат по оплаті правничої допомоги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8