Постанова № 74990634, 26.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3916/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Обрізка І.М., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1, Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, ухвалене суддею Дерех Н.В., 11:29:39, м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 10 квітня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

07.02.2018 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просить: визнати протиправною відмову відповідача перерахувати йому пенсію з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості (с. Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні – як один місяць служби за два місяці, оформлену листом від 02.01.2018р. №495/П-11; зобов’язати відповідача провести йому перерахунок пенсії починаючи з 13.10.2017р., з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості (с. Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні – як один місяць служби за два місяці.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року позов задоволено частково. Визнано відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у формі листа №495/П-11 від 02.01.2018р. про не зарахування у страховий стаж ОСОБА_1 проходження ним військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні протиправною. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року за вх. №1153/П-11, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ьдо стажу роботи зараховується військова служба, незалежно від місця проходження служби. При цьому, як слідує з контексту ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Однак, період проходження позивачем військової служби з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року відповідачем зараховано у календарному розмірі, і не зазначено як страховий стаж, що здобутий на Крайній Півночі, що суперечить вимогам чинного законодавства України в частині зарахування трудового стажу військової служби в віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутської АРСР) в період з 02 березня 1988 року по 04 вересня 1991 року на пільгових умовах зазначено довідці Тернопільського обласного військового комісаріату №10/2/8300.Отже, відповідач при вирішенні питання проведення перерахунку пенсії позивачу повинен враховувати пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості на Крайній Півночі (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) Відтак, позовна вимога щодо визнання відмови відповідача у формі листа №495/П-11 від 02.01.2018р. про не зарахування у страховий стаж позивача проходження ним військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988 року по 04.09.1991р. підлягає до задоволення.

Також суд першої інстанції зазначає, що у відповідності до Рекомендацій № (80) 2 Комітету ОСОБА_2 Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р., під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів. Проведення перерахунку пенсії суд вважає виключною компетенцією Пенсійного Фонду, а тому у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року за вх.№1153/П-11 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт – Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зазначає, що питання обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, було врегульовано Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_2 ОСОБА_2 СРСР від 03.08.1972р. № 590, указами Президії Верховної ОСОБА_2 СРСР від 01.08.1945р. «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі»; від 10.02.1960р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»; від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». Пільгове обчислення стажу проводиться на підставі письмового трудового договору або трудової книжки або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі при умові, що ці працівники уклали трудові договори про роботу в цих районах. Отже, чинне законодавство не передбачає пільгового зарахування періоду військової служби до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком.

Крім того, апелянт вказує на те, що у довідці Тернопільського обласного військового комісаріату №10/2/8300 від 01.12.2017 року зазначається, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Позивачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно п.1 статті 114 даного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_2 України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Таким чином, апелянт вважає, що військова служба в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі зараховується до стажу роботи для призначення і обчислення пенсії за віком з розрахунку один рік служби за один рік стажу.

Також, ОСОБА_1, не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його ухваленим в частині з порушенням норм процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, оскаржив його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року, а саме пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), починаючи з 13.10.2017 року, з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року у кратному пільговому обчисленні – як один місяць служби за два місяці».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт – ОСОБА_1 посилається на те, що в повідомленні Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 10.11.2017р. за №18322/05 відображено спірний період, який позивач просить врахувати у страховий стаж на пільгових умовах. Таким чином, провівши переведення пенсії з одного виду на інший, відповідач врахував страховий стаж, проте протиправно не застосував кратне пільгове обчислення – як один місяць служби за два місяці. Крім того, направляючи заяву від 18.12.2017 року за вх. №1153/П-11, позивач намагався вирішити спір у позасудовому порядку, звернувши увагу відповідача на його помилку при розрахунку страхового стажу і зробивши відповідні посилання на нормативно-правові акти. Врахувати період проходження військової служби на пільгових умовах відповідач повинен був при переведенні пенсії, а саме з 13.10.2017 року.

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про виключну компетенцію відповідача вирішувати питання щодо другої позовної вимоги, є помилковим. Навпаки, такий спосіб захисту прав не суперечить закону і забезпечує ефективний захист такого права. Суд помилково не застосував п.4 ч.2, абз.1 ч.4 ст.245 КАС України та не врахував положення ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також вимоги Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого ОСОБА_3 Правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1, неповно дослідив доказ – повідомлення Тернопільського обласного управління Пенсійного фонду України від 10.11.2017 року за №18322/05.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягаєють до задоволення з таких підстав.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачу – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена пенсія за вислугу строків служби (за вислугу років), що підтверджується посвідченням серії П №138469 Тернопільського обласного військового комісаріату (пенсійна справа №ХЕ-9487).

З 13.10.2017 року, за заявою позивача, останньому було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому, виходячи із розрахунку наданого відповідачем, стаж позивача становить 34 роки 7 місяців 20 днів. Обставини щодо призначення пенсії позивачу з 13 жовтня 2017 року зазначені також у листі Тернопільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №490/П-11 від 27.12.2017 року.

18.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області із заявою про перерахунок і виплату пенсії, починаючи з 13 жовтня 2017 року, з урахування пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АССР) за період з 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні – як один місяць служби за два місяці.

Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільській області листом від №1159/П-11 від 29 грудня 2017 року, повідомлено ОСОБА_1, на його заяву про перерахунок пенсії, про відмову у здійсненні такого виду перерахунку пенсії та зазначено, що пільгове обчислення стажу проводиться на підставі письмового трудового договору або трудової книжки, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувалися на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники уклали трудові договори про роботу в цих районах. Таким чином, зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду військової служби в районах Крайньої Півночі при призначенні пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не проводиться.

Тернопільським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області у листі №495/П-11 від 02.01.2018 року, на заяву позивача, зазначено, що пільги щодо обчислення стажу надавались працівникам, що переводились, направлялись чи запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, при умові, що ці працівники укладали трудові договори про роботу в цих районів. Таким чином, при призначенні пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періоду військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі нормами чинного законодавства не передбачено.

Згідно з п.5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної ОСОБА_3 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», ОСОБА_3 ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз.3 п.5 розділу XVПрикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до пп.«б» п.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм права випливає, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.

Відповідно до п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як слідує із матеріалів справи, позивач в період з 02.03.1988р. по 04.09.1991р. проходив військову службу на посаді начальника медичного пункту в віддаленій місцевості, с. Юрюнг-Хая, Якутська АРСР, що підтверджується військовим квитком ГС №183987 позивача та довідкою Тернопільського обласного військового комісаріату №10/2/8300. З відомостей вказаної довідки також вбачається, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах – один місяць за два місяці.

Відповідно до постанови ОСОБА_2 ОСОБА_2 СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Якутська АРСР відноситься до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачає, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до п.3 ОСОБА_3 ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної ОСОБА_2 Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Таким чином, враховуючи відомості матеріалів справи, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районі Крайньої Півночі, є достатні підстави для зарахування йому до пільгового трудового стажу період роботи 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні – як один місяць служби за два місяці.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання врахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі (колишнього СРСР, а потім Російської Федерації) після 1 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та Російською Федерацією.

Відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Згідно з ч.2 ст. 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз.2,3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що апелянт звертався до підприємства, де працював позивач, чи до самого позивача з вимогою про дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряв умови праці ОСОБА_1 та інші відомості, передбачені законодавством, для визначення права позивача на пенсію, хоча такі повноваження надані Тернопільському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Тернопільської області ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п. 38,43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у формі листа №495/П-11 від 02.01.2018р. про не зарахування у страховий стаж ОСОБА_1 проходження ним військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988р. по 04.09.1991р. у кратному пільговому обчисленні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок дій територіальних органів ПФУ при розгляді та вирішенні заяв фізичних осіб громадян з приводу призначення/перерахунку пенсії визначений ст.82 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та конкретизований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1; далі за текстом Порядок №22-1), у силу яких рішення за матеріалами звернення має бути прийнято протягом 10 днів з дня надходження документів у формі протоколу.

Так, відповідно до п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Однак, як встановлено судом, у спірних правовідносинах владний суб'єкт замість вчинення волевиявлення за передбаченими законом формою та процедурою вдався до реалізації управлінської функції у самотужки та на власний розсуд визначеним порядком, позаяк рішення у формі протоколу не приймав, а натомість надав відповідь листом.

Оскільки такого порядку управлінських дій для тероргану ПФУ законом не передбачено, то суд вважає, що у спірних правовідносинах владним суб'єктом допущену протиправну бездіяльність, у звязку з чим звернення громадянина з приводу перерахунку пенсії до теперішнього часу належно не вирішено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Однак, колегія суддів також зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завданням адміністративного судочинства, у відповідності до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному спорі суд повинен обрати такий спосіб захисту, який би не був втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та надав би можливість захистити права позивача.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії зокрема, зобов'язання Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року за вх. №1153/П-11, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Апелянтами не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційних скарг.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянтів на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року у справі №819/225/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 26.06.2018р.