
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________
П О С Т А Н О В А
іменем України
25 червня 2018 року
м. Харків
справа № 643/7764/16-ц
провадження № 22ц/790/2741/18
Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого – Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Коваленко І.П.,
імена (найменування сторін):
позивач – ОСОБА_1,
відповідач – Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року в складі судді Поліщук Т.В,
у с т а н о в и в:
В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (далі – ТДВ СК «Альфа-Гарант»), за участю третіх осіб ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України, про відшкодування шкоди у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що 29 липня 2015 року о 14 год. 05 хв. на перехресті вулиць Харківської та Овєрченко в м. Богодухів Харківської області відбулося зіткнення належного йому на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 707478 автомобіля Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача. Факт дорожньо-транспортної пригоди оформлено шляхом складання повідомлення ЦВ (потерпілий-майно).
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, які згідно з Рахунком-фактурою № ТЦ-0002169, складеного 26 листопада 2015 року Товариством з обмеженою відповідальності «Технік Центр» (далі – ТОВ «Технік Центр»), складають суму в розмірі 31 831 грн. 00 коп.
Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди згідно з Полісом № АЕ/3032350 від 23 червня 2015 року була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке 19 листопада 2015 року на його банківську картку перерахувало суму в розмірі 4 620 грн. 88 коп. В листі від 20 листопада 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомляло, що «Європротокол» було складено з порушеннями, а саме наявні порушення складання типових схем дорожньо-транспортної пригоди, некоректне заповнення усіх пунктів повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що не дає можливості встановити повну картину дорожньо-транспортної пригоди, зокрема встановити причину, з якої сталося дорожньо-транспортна пригода; підставою для розрахунку страхового відшкодування був Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертум АВЕ» про незалежну експертну оцінку вартості матеріального збитку № 13634 від 20 серпня 2015 року, згідно з яким вартість відновлюваного ремонту складає суму в розмірі 13 262 грн. 33 коп. (без ПДВ), коефіцієнт фізичного зносу деталей становить 31,30%. Оскільки вартість відновлюваного ремонту з врахуванням зносу становить 11 193 грн. 80 коп. (без ПДВ), ступінь вини водіїв не встановлена, йому було сплачено ? частину страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи в розмірі 1 000 грн. 00 коп.
ОСОБА_1 вважав, що відповідач не у повному обсязі виплатив йому страхове відшкодування. Тому просив задовольнити позов та стягнути на його користь з ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальну шкоду у зв’язку з дорожньо-танспортною пригодою в розмірі 19 213 грн. 18 коп. (з урахуванням сплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 4 620 грн. 88 коп.), пеню за кожен день прострочення за період з 05 листопада 2015 року по 10 квітня 2016 року в розмірі 9 647 грн. 62 коп., три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 826 грн. 34 коп., 35 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 671 грн. 21 коп. судового збору, у тому числі поштових витрат.
В березня 2017 року ОСОБА_3 - представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» подала заперечення на позов.
Заперечення мотивовані тим, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» належним чином та в повному обсязі виконало свої зобов’язання за Полісом № АЕ/3032350 від 23 червня 2015 року, обґрунтувань щодо строків та порядку виплати страхового відшкодування позовна заява не містить.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони не скористались правом заявити клопотання про призначення експертизи для оцінки вартості збитків, що завдані автомобілю Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, яке було їм роз’яснено в судовому засіданні. Оскільки страхове відшкодування сплачено позивачу 19 листопада 2015 року в розмірі 4 596 грн. 90 коп., вимоги щодо стягнення з відповідача пені за кожен день прострочення також задоволенню не підлягають. Враховуючи, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, суд першої інстанції вважав, що підстав для стягнення судових витрат немає.
22 березня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з’ясування обставинам, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав жодних пояснень стосовно того, які саме порушення було допущено при складанні повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 29 липня 2015 року. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог до позовної заяви було додано квитанції, рахунки-фактури та акти виконаних робіт по ремонту автомобіля Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, що судом першої інстанції не було взято до уваги; право на призначення експертизи в судовому засіданні йому роз’яснено не було; справа не розглянута протягом розумного строку.
14 травня 2008 року ОСОБА_4 – представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» подала відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивовано тим, що суд ухвалив законне і обгрунтоване рішення на підставі належним чином оцінених доказів.
Треті особи рішення суду першої інстанції не оскаржии, правом на відзив на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України – в межах доводів і вимог апеляційної скарги - суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать, що 29 липня 2015 року о 14 год. 05 хв. на перехресті вулиць Харківської та Овєрченко в м. Богодухів Харківської області відбулося зіткнення належного ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 707478 автомобіля Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Факт дорожньо-транспортної пригоди оформлено шляхом складання повідомлення ЦВ (потерпілий-майно). Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди згідно з Полісом № АЕ/3032350 від 23 червня 2015 року була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. Згідно з Рахунком-фактурою № ТЦ-0002169, складеним 26 листопада 2015 року ТОВ «Технік Центр», вартість робіт та запчастин на автомобіль Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, які замовлені ОСОБА_1, складають суму в розмірі 31 831 грн. 00 коп. Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «СЕЛТИМ» (далі – ТОВ «ПК «СЕЛТИМ»), який замовлено ТДВ СК «Альфа-Гарант», матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 13 432 грн. 56 коп. з урахуванням ПДВ.
Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 29 липня 2015 року на перехресті вулиць Харківської та Овєрченко в м. Богодухів Харківської області, є страховим випадком, у зв`язку з чим 19 листопада 2015 року на банківську картку позивача було перераховано страхове відшкодування в розмірі 4 620 грн. 88 коп.
Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної осоюи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право вдасності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підствах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відровідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі – Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного траснпортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.
Судом установлено, що 19 листопада 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант», яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача, сплатила потерпілому страхове відшкодування, а саме – перерахувало на банківську картку ОСОБА_1 суму в розмірі 4 620 грн. 88 коп.
Разом з тим, усановлено, що матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Х-Тrail, реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням ПДВ, встановлений звітом ТОВ «ПК «СЕЛТИМ», який замовлено ТДВ СК «Альфа-Гарант», становить 13 432 грн. 56 коп.
Сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особим унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов’язання не виколючають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на васний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадку, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищевикладене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд, обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України прідстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов’язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов’язками страховика як сторони договору обов’язкового страхування цивільно-правовї відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов’язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов’язку згідно зі статтею 1194 ЦК України – відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов’язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов’язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, сумою страхового відшкодування, яка виплачена страховою компанією в розмірі 4 620 грн. 88 коп., позивачу не було відшкодовано в повному обсязі завдану шкоду, встановлену Звітом ТОВ «ПК «СЕЛТИМ» в розмірі 13 432 грн. 56 коп.
У зв’язку із зазначеним, деліктне зобов’язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов’язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика в розмірі 4 620 грн. 88 коп., що встановлено вимогами статті 1194 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактичний розмір завданої потерпілому шкоди визначений Рахунком-фактурою № ТЦ-0002169, складеним 26 листопада 2015 року ТОВ «Технік Центр», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такий Рахунок-фактура не є належним підтвердженням шкоди, яка завдана позивачу, так як не вважається оціненою шкодою у розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Доказів підтвердження іншого розміру завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ніж та, що встановлена Звітом ТОВ «ПК «СЕЛТИМ», від 22 жовтян 2015 року, суду першої інстацніцї не надано. Посилання на те, що право на призначення експертизи в судовому засіданні не було роз’яснено позивачу, спростовується журналом судового засідання від 02 листопада 2017 року, із якого вбачається, що таке право ОСОБА_1 було роз’яснено.
Доводи апеляційної скарги про розгляд справи з порушенням розумного строку не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
ОСОБА_5
Судове рішення № 74990462, Апеляційний суд Харківської області було прийнято 27.06.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 643/7764/16-ц. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: