Постанова № 74990458, 26.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«26» червня 2018 року

м. Харків

справа № 2018/5877/2012

провадження № 22ц/790/3027/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Кружиліної О.А., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Баранкової В.В.,

учасники справи:

заявник - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1,

заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2», ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2017 року в складі судді Шмадченко С.І.,

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2», ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження права виїзду за межі України.

Подання мотивовано тим, що на виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження ВП № 52504358 з виконання виконавчого листа № 2/2018/1986/2012/06, виданого 28 березня 2013 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» заборгованості за кредитним договором № 5205063 від 23 березня 2007 року з додатковими угодами в загальному розмірі 4 836 654,75 грн.

Зазначив, що 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження та 20 жовтня 2016 року направлено до відповідних установ запити щодо перевірки майнового стану боржника.

Вказав, що згідно відповідей на запити, боржник офіційно не має доходів, номери рахунків, відкриті в установах банків у боржника відсутні, пенсію не отримує, інформація щодо праці за трудовими та цивільно-правовими договорами відсутня, а згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 листопада 2016 року за боржником на праві власності об’єкти нерухомості не зареєстровані.

17 листопада 2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 52504358 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника у межах суми стягнення.

Вказав, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області повідомлено про те, що на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за боржником не зареєстровані. Регіональним сервісним центром в Харківській області МВС України повідомлено про відсутність у боржника транспортних засобів, зареєстрованих за ним на праві власності. Управління споживчого ринку Департаменту Адміністративних послуг та споживчого ринку Виконавчого комітету Харківської міської ради повідомлено, що за боржником об’єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані.

05 травня 2017 року Головним центром обробки спеціальної інформації повідомлено про перетинання державного кордону України боржником ОСОБА_3

Вважав, що боржник ухиляється від виконання своїх цивільно-правових зобов’язань за судовим рішенням, заборгованість в добровільному порядку не погашає, дій, спрямованих на досягнення компромісу зі стягувачем, не здійснює.

Просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2017 року подання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_1 – задоволено, обмежено ОСОБА_3 право виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання ним своїх зобов’язань.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважав, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів його ухилення від виконання своїх зобов’язань; що в оскаржуваній ухвалі відсутнє будь-яке обґрунтування того, яким чином він ухиляється від виконання рішення суду, незважаючи на те, що саме ухилення виступає єдиною підставою для встановлення такого обмеження.

11 червня 2018 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2» надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ухвала суду є законною, а апеляційна скарга – необгрунтованою. Вважав, що тривалий час, протягом якого ОСОБА_3 не виконує судове рішення, свідчить про ухилення ОСОБА_3 від виконання боргових зобов’язань.

В судове засідання учасники справи не з’явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції, з висновком якої погоджується судова колегія, мотивована тим, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання боргових зобов’язань.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 ОСОБА_2 пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

При виконанні судових рішень порядок розгляду подання державного (приватного) виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України регулюється статтею 441 ЦПК України.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Із змісту цього пункту вбачається, що ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Проте, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення статті 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

В статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» наведені підстави тимчасової відмови у виїзді за кордон, зокрема, якщо боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до цього Закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов’язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Таким чином, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором № 5305063 від 23 березня 2007 року з додатковими угодами в загальному розмірі 4 836 654,75 грн., що включає заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 4 001 454,51 грн., заборгованість за процентами 629 899,06 грн., пеня 205 301,18 грн., а також стягнуто судові витрати в розмірі 3219,00 грн.

Заочне рішення набрало законної сили 22 липня 2012 року.

На виконання вказаного заочного рішення суду 28 березня 2013 року Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2/2018/1986/2012/06.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04 жовтня 2016 року відкрито виконавче провадження ВП № 52504358 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» заборгованості за кредитним договором № 5305063 від 23 березня 2007 року з додатковими угодами в загальному розмірі 4836654,75 грн.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 17 листопада 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 в межах суми звернення стягнення 4836654,75 грн.

Відповідно до відповіді Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників – фізичних осіб інформація стосовно боржників – фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками – фізичними особами та/або фізичними особами-підприємцями юридичну особу ліквідовано (припинено) / фізичну особу-підприємця припинено.

Як вбачається з відповіді Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які отримують пенсії інформацію не знайдено.

Відповідно до відповіді Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи інформацію не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта за № 73192390 від 17 листопада 2016 року відомості за боржником відсутні.

Як вбачається з відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04 квітня 2017 року за № 30/3100, згідно реєстру реєстрації техніки, станом на 20 квітня 2017 року за ОСОБА_3 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються.

Відповідно до відповіді Управління превентивної діяльності Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 14 квітня 2017 року за № 1142/119-20/03, згідно автоматизованих обліків Національної поліції України та Управління превентивної діяльності ГУ НП в Харківській області розшук рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 не оголошувався.

Згідно відповіді Управління споживчого ринку Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 27 квітня 2017 року за № 10-484, в управлінні за ОСОБА_3 об’єкти торгівлі, ресторанного господарства та сфери побуту не обліковані.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 0.64-14285/0/15-17 від 03 травня 2017 року відповідно до пункту 23 Положення про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 25 червня 2007 року № 472, зареєстрованим у Мін`юсті 05 липня 2007 року за № 765/14032 та згідно наданого витягу з наявної у базі даних інформацією ОСОБА_3 з 29 квітня 2012 року по 26 квітня 2017 року неодноразово перетинав державний кордон України.

В Україні як правовій державі визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1 частина перша статті 8 Конституції України), який передбачає панування права в суспільстві і вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, завданням якого є, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами та доповненнями, зокрема, утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Матеріали справи, зокрема, повідомлення про вручення ОСОБА_3 поштових відправлень свідчать про обізнаність ОСОБА_3про розгляд справи № 2018/5877/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» до нього про стягнення боргу за кредитним договором, а з 11 липня 2012 року - про існування заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2012 року про стягнення з нього заборгованості. Судове рішення є чинним.

Судом першої інстанції встановлено, що з 2012 року заочне рішення не виконується. З жовтня 2016 року на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист на загальну суму 4 836 654,75 грн.

До теперішнього часу ОСОБА_3 суму боргу не погасив.

Порушуючи вимоги, передбачені частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року із змінами та доповненнями ОСОБА_3ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, зокрема, не цікавиться їх виконанням, своєчасно не з’являється на виклик державного виконавця, перешкоджає здійсненню виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 141 раз перетинав кордон, що спростовує доводи його апеляційної скарги щодо відсутності грошових коштів, необхідних для виконання судового рішення.

Виходячи з розміру суми боргу, який є значним, (4 836 654,75 грн.), тривалий час, майже 6 років, невиконання судового рішення, а також того, що державний виконавець здійснив всі необхідні заходи примусового виконання судового рішення, суд першої інстанції правильно вказав, що це в сукупності підтверджує факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх боргових зобов'язань, що є підставою для задоволення подання державного виконавця. Доказів того, що ОСОБА_3 не виконує боргові зобов’язання з поважних причин, матеріали справи не містять і до суду апеляційної інстанції їх не надано.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зведені до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку, тому висновків суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 26 травня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

ОСОБА_4

Судді

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 26 червня 2018 року.