Постанова № 74989334, 26.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2018 року справа № 431/3305/17 провадження 2-а/335/43/2018

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 лютого 2018 року (суддя Геєць Ю.В.) по справі №431/3305/17 (провадження 2-а/335/43/2018) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

поновити процесуальний строк звернення до суду встановлений законом, оскільки його пропущено з поважних причин і незалежних від заявника причин;

визнати рішення Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про припинення оформлення допомоги незаконним;

зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу державну соціальну допомогу при народженні дитини - дочки ОСОБА_2, 15.09.2014р., у розмірі та порядку встановленому законом на час звернення.

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що з 26.08.2014 року вона проживала у м.Запоріжжя і була зареєстрована, як тимчасово переміщена особа з території не підконтрольній владі України. 15.09.2014 року у м. Запоріжжі вона народила доньку ОСОБА_2. 23.09.2014 року зареєструвала факт народження дитини в Вознесенівському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану м.Запоріжжя і отримала свідоцтво про народження. В той же день вона звернулася до відповідача за призначенням допомоги батьками при народженні дитини. При зверненні надала всі документи передбачені ст. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затвердженого постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року із змінами, а саме: заяву встановленого зразку, довідку переміщеної особи, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про народження старшої дитини, заяву про відкриття рахунку в банку, особистий паспорт, картку фізичної особи платника податку. Більше року позивач разом з дітьми проживала в м. Запоріжжя, але ніяких відомостей про призначення або відмову у призначенні допомоги при народженні дитини вона не отримувала. У березні 2016 року, у зв’язку з сімейними обставинами, вона разом з дітьми переїхала до м. Старобільськ Луганської області, що також знаходиться на підконтрольній Україні території. За місцем проживання 30.03.2016 року вона звернулася до УПСЗН за виплатою компенсації переміщеній особі та поновленням виплати допомоги при народженні дитини, у звязку з чим був направлений запит на

отримання її справи з м.Запоріжжя. Проте коли була отримана її справа з м. Запоріжжя, їй було повідомлено, що допомоги при народженні дитини в м. Запоріжжя їй не призначалося, а за теперішнім місцем проживання вона не має права на призначення допомоги у зв’язку з порушенням строку на звернення за призначенням цього виду допомоги 12 місяців, встановленого ч. 6 ст. 11 Закону України „Про державну допомогу сімям з дітьми. У липні 2016 року, після ознайомлення з матеріалами її справи одержувача допомоги, яка надійшла з м. Запоріжжя до Старобільського УПСЗН 29.06.2016 року, їй стало відомо, про порушення її право на отримання допомоги при народженні дитини. Підставою для відмови у призначенні допомоги стала долучена до справи службова записка завідувача сектору державних соціальних інспекторів про те, що в телефіоному режимі 30.09.2014 року встановлено, що позивач виїхала на місце свого постійного проживання у Луганськ, а тому скласти акт обстеження матеріально-побутових умов сімї не має можливості, та на цій службовій стоїть резолюція припинити оформлення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 лютого 2018 року позов задоволено частково, а саме:

поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду встановлений законом, оскільки його пропущено з поважних причин.

зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (код ЄДРПОУ 37573822, місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, 14) призначити та виплати ОСОБА_1 державну допомогу при народження дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі, що відповідаєст. 12 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції, що діяла на момент звернення позивачки за допомогою та її призначення у 2014 році).

Рішення суду фактично мотивовано наявністю у позивача права на отримання допомоги при народження дитини і таке право не може залежати від фактичного місця проживання особи, яка є громадянином України та якій Держава Україна гарантує визначені Конституцією України та законами соціальні гарантії та пільги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що при вирішення спірних правовідносин суд першої інстанції не врахував вимоги Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 (в редакції від 30.08.2014р.), пунктом 11 якого визначено, що у разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені залишити місце проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї. Посилаючись на вказані положення Порядку, відповідач зазначає те, що у зв’язку з неможливістю провести обстеження матеріально-побутових умов з огляду на відсутність позивача за місцем проживання, було припинено оформлення допомоги при народженні дитини.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з території не підконтрольній Українській владі.

З 28.08.2014р. ОСОБА_1 прийнята на облік та зареєстрована як внутрішньо переміщена особа з місцем проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

15.09.2014 року у м. Запоріжжі ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_2.

23.09.2014 року зареєструвала факт народження дитини в Орджонікідзевському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції і отримала свідоцтво про народження серії І - ЖС №268458.

В той же день ОСОБА_1 звернулася до відповідача за призначенням допомоги при народженні дитини.

При зверненні ОСОБА_1 надала всі документи передбачені ст.11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми, затвердженого постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року із змінами, а саме: заяву встановленого зразку, довідку переміщеної особи, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про народження старшої дитини, заяву про відкриття рахунку в банку, особистий паспорт, картку фізичної особи платника податку.

Під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини, відповідачем було прийнято рішення про припинення оформлення такої допомоги з огляду на неможливість обстежити матеріально-побутові умови проживання сім’ї, у зв’язку з відсутністю ОСОБА_1 та членів її сім’ї за зареєстрованим місцем проживання.

Не погодившись з таким рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, встановленні обставини справи свідчать про те, що фактично підставою для припинення оформлення ОСОБА_1. допомоги при народженні дитини стала неможливість відповідачем обстежити матеріально-побутові умови проживання сім’ї, у зв’язку з відсутністю ОСОБА_1 та членів її сім’ї за зареєстрованим місцем проживання.

В обґрунтування такої позиції відповідач посилається на положення Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751 (в редакції від 30.08.2014р.), пунктом 11 якого визначено, що у разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені залишити місце проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право на допомогу при народженні дитини визначено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

При цьому, вказаний Закон не визначає того, що таке право виникає за певних матеріально-побутових умов сім’ї, в якій народилася дитина, що має бути підтверджено відповідним актом, який складено органами соціального захисту населення.

Отже, сам факт народження дитини є підставою для отримання батьками державної допомоги при народження дитини.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (в редакцій чинній на час подання позивачем документів для призначення допомоги) для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред’явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина. Заява складається у довільній формі із зазначенням даних для реєстрації місця проживання дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що позивачем надано усі необхідні документи для призначення допомоги, які визначені Законом.

Враховуючи позицію відповідача у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що відсутність складеного акту про дослідження матеріально-побутових умов сім’ї, не може бути підставою для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, оскільки наявність такого акту не визначається Законом як підстава для виникнення права на призначення такої допомоги.

Крім цього, навіть враховуючи позицію відповідача, яка обґрунтована посиланням на п.11 Порядку №1751, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача не існувало підстав для відмови у призначенні допомоги при народженні дитини з огляду на неможливість обстеження матеріально-побутових умов сім’ї позивача.

Так, відповідно до п.11 Порядку №1751 у разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано, осіб, які вимушені залишити місце проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймає орган соціального захисту населення на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї.

Отже, з огляду на положення п.11 Порядку №1751, рішення про призначення допомоги при народженні дитини приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного за місцем фактичного проживання сім’ї, у таких випадках:

- у разі звернення осіб, місце проживання яких не зареєстровано;

- у разі звернення осіб, які вимушені залишити місце проживання з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та не мають можливості зареєструвати новонароджену дитину.

У спірному випадку позивач мала зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, а народження її дитини було зареєстровано у встановленому порядку (свідоцтво про народження серії І - ЖС №268458).

Таким чином, визначені у п.11 Порядку №1751 умови для призначення допомоги при народженні дитини, у спірному випадку, не існували.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 14 лютого 2018 року по справі №431/3305/17 (провадження 2-а/335/43/2018) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст постанови складено 26.06.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк