Постанова № 74989330, 07.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 червня 2018 рокусправа № 804/2474/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумак С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТіСТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.03.2017 року за № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 769713,00 грн., з яких за податковим зобов’язанням 513142,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 256571,00 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.03.2017 року за № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів - штрафні (фінансові) санкції на суму 128285 (сто двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят п'ять грн.) 50 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що у період з 23.01.2017 року по 16.02.2017 року посадовими особами Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “Нікопольський завод сталевих труб “ЮТІСТ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.09.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 1970/04-36-14-03/37837198 від 13.03.2017 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п.188.1 ст.188, п.192,1 ст.192, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого занижено суми ПДВ на суму 513142 грн., в тому числі за: січень 2015 року 5646 грн.; лютий 2015 року 13305 грн.; травень 2015 року 30541 грн.; січень 2016 року 114688 грн.; лютий 2016 року - 348962 грн.;

- згідно абз.11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, підприємством несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, в результаті чого застосовуються штрафні санкції у сумі 23775,96 грн;

- пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, в результаті несвоєчасного перерахування податку на доходи з фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 93634,40 грн. у тому числі: за січень 2016 року 42936,45 грн., за лютий 2016 року -50697,95 грн.;

- п.2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15,12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) неоприбуткування (несвоєчасне) готівки в касі підприємства у сумі 2796,56 грн.;

- п.3.5, п.3.7 гр.3, п.5.1, п. 5.8 гл. 5 “Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” із змінами та доповненнями” перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства у сумі 6700,00 гривень.

На підставі висновків акта перевірки 30 березня 2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 769713,00 грн.: за основним платежем 513142 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 256571,00 гривень.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності прийнятого податкового повідомлення-рішеннявід 30.03.2017 року № НОМЕР_1 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків, оскільки не встановлено повторність вчиненого правопорушення, а тому розрахунок штрафних (фінансових) санкцій необхідно провести на підставі абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, а саме в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів - штрафні (фінансові) санкції на суму 128285,50 гривень. В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та погодився з висновком акту.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю:

Згідно з пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачанням товарів також вважаються:

а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства;

в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів ( крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів ( крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів /послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Відповідно з пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Приписмаи п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Як вбачається з матеріалів справи, що ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” в перевіряємому періоді здійснювало реалізацію готової трубної продукції по цінам, нижче собівартості їх реалізації.

При цьому, протягом 2015 року підприємством самостійно здійснено нарахування податкових зобов'язань при реалізації продукції власного виробництва за ціною собівартість на загальну суму ПДВ 341 639,25 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку дана операція відображена ТОВ “НЗСТ “ЮТіС” бухгалтерською проводкою Дт 949 “Інші операційні витрати” Кт 6415 “Податок на додану вартість”.

Крім того, під час перевірки встановлено, що позивачем у деяких місяцях 2015 року не в повній мірі здійснено коригування податкових зобов'язань на суму ПДВ з вартості трубної продукції (за окремими шифрами готової продукції), реалізованої за ціною нижче за собівартість в загальній сумі 85 834,10 грн.

Також, в ході перевірки встановлено реалізація ТОВ “НЗСТ ЮТіСТ” власних послуг, зокрема, послуги лабораторії, послуги переробки трубної продукції іншим суб'єктам господарювання за ціною, нижчою за їх собівартість на загальну суму 94927,84 грн.

При цьому, позивачем не нараховано ПДВ на факт реалізації послуг по Україні по цінам, нижче собівартості в загальній сумі 18985,56 грн.

На вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем було надано наказ № 1 від 05.01.2015 року, яким урегульовано питання облікової політики підприємства. Відповідно до п. 10 Наказу № 1 від 05.01.2015 року визначено, виробництво та реалізація продукції на підприємстві визначаються по шифрам продукції, тобто кожному шифру відповідає певна марка сталі, нормативна документація, спосіб виробництва.

Собівартість реалізованих товарів визначається з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, зокрема оцінка вибуття ТМЦ розраховується по середньозваженому методу. При розрахунку відхилень реалізації готової продукції нижче собівартості підприємством визначається середньо-реалізаційна ціна по кожному шифру реалізованої продукції, як відношення виручки від реалізації відповідного виду продукції до обсягу її реалізації за звітний період.

Проте, відповідно до висновків акту перевірки та наданих представником відповідача додаткових пояснень, податковим органом було застосовано методику, при якій враховано помісячно реалізацію готової продукції та послуг з їх собівартістю (за окремими шифрами готової продукції) по щомісячним відомостям обліку та руху готової продукції з первинними документами, в яких реалізація була нижче собівартості.

Отже, використаний контролюючим органом метод співставлення на час здійснення продажу трубної продукції є таким, що не узгоджується з приписам облікової політики підприємства. Відтак, доводи податкового органу в цій частині порушення колегія суддів вважає неспроможними.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” не дотримано п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України протягом перевіряємого періоду та занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 104819,00 гривень.

Також в ході перевірки встановлено, що в період з червня 2015 по лютий 2016 року, ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” здійснило списання та реалізацію активів у вигляді металобрухту.

Списані (як металобрухт) активи 31.12.2012 року були придбані ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” у ЗАТ “НЗСТ “ЮТіСТ” на підставі договору №01-4242.

Інвентаризаційною комісією у період червень 2015- лютий 2016 року складені акти про те, що прокатні інструменти не були використані, в зв'язку із зупиненням виробництва. На підставі актів інвентаризації комісія підприємства прийняла рішення про списання інструментів як пошкоджені цінності та оприбуткувати як металобрухт. Списання стержнів прокатних по бухгалтерському обліку відображено підприємством у липні 2015 проводкою Дт 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей” Кт 221 “Інструменти” на загальну суму 93565,32 гривень. По зведеній відомості металовідходів по цеху “ 73 Цех ТВЦ” за червень 2015 лом прокатного інструменту м/с20ХН5Л оприбутковується у кількості 18,95 тонн за ціною майбутньої реалізації на суму 172824,0 гривень. Дана операція відображена проводкою Дт 2091 “Металовідходи” Кт 716 “Відшкодування раніше списаних активів”.

Всього у періоді з червня 2015 по лютий 2016 ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” було списано активів на загальну балансову вартість 1746553,58 гривень.

При реалізації металобрухт переводився підприємством в категорію товару, що відображено бухгалтерською проводкою Дт281 “Товари” Кт2091 “Металовідходи”.

При цьому списані активи фактично не використовувалися у господарській діяльності через зупинку ТПЦ та частини виробничих підрозділів підприємства з 11.03.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що списані ТМЦ, інструменти мали індивідуальний характер, втратили свою експлуатаційну цінність внаслідок фізичного та морального зносу, а тому не могли бути реалізовані навіть за балансовою вартістю.

Відмовляючи в цій частині позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку не доведено псування списаних та в подальшому реалізованих як металобрухт металевих предметів, а навпаки свідчить про те, що зазначена операція була спрямована на отримання додаткових обігових коштів для вирішення поточних виробничих питань.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, інвентаризаційною комісією у період червень 2015- лютий 2016 року складені акти про те, що у зв'язку із зупиненням виробництва, прокатні інструменти не були використані. На підставі актів інвентаризації комісія підприємства прийняла рішення про списання інструментів як пошкоджені цінності та оприбуткувати як металобрухт. Наведені операції відображено у бухгалтерському обліку підприємства.

Доводи податкового органу щодо раптовості проведення інвентаризації є безпідставними, оскільки Положенням про інвентаризацію активів та зобов’язань, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, не встановлено обмежень, зокрема, щодо строків та підстав проведення інвентаризації.

Отже, податковим органом не заперечується правильність відображення в бухгалтерському обліку зазначеної операції та не встановлено, які саме вимоги законодавства порушено позивачем в даному випадку.

Згідно п.23 підрозділу 2 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо реалізації в даному випадку підприємством товарно-матеріальних цінностей, а не металобрухту, що є порушенням п.188.1 ст.188 ПК України, колегія суддів вважає помилковими.

Також, в ході перевірки податковим органом встановлено завищення задекларованих ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” показників у колонці Б рядку 8 “Коригування податкових зобов'язань” податкової декларації з ПДВ за липень 2015 (вх.№ НОМЕР_2 від 20.08.2015) на загальну суму 49796 грн. Наведене відбулося внаслідок того, що ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” в липні 2015 провело коригування податкових зобов'язань за лютий 2015 по взаємовідносинам з ТОВ “Фірма “ТЕХНОСПЛАВ” у зв'язку з поверненням передплати, яке відображено підприємством у “Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1)” (вх.№9175347808 від 20.08.2015) до податкових накладних від 03.02.2015 року №№ 70, 71,72,73,74.

У липні 2015 року позивачем здійснено повернення передплати на суму 298778,52 грн., яку ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” отримав від ТОВ “Фірма “ТЕХНОСПЛАВ” у лютому 2014 року, що було оформлено податковими накладними від 03.02.2014 року: №№ 70, 71,72,73,74.

При цьому, під час перевірки встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку по бухгалтерським рахункам 361 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, 681 “Розрахунки по авансам отриманим в національній валюті” у лютому 2015 у ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” відсутні взаємовідносини з ТОВ “Фірма “ТЕХНОСПЛАВ”.

Також, з АІС “Архіву Електронної звітності” та АІС “Податковий блок” податковим органом було встановлено, що у липні 2015р. ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” виписало ТОВ “Фірма “ТЕХНОСПЛАВ” розрахунки коригування до податкових накладних за лютий 2015р., в результаті чого виникла розбіжність по податку на додану вартість у сумі 49796,72 гривень.

Отже, на момент повернення передплати ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” в “Розрахунках коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної” не вірно зазначено період виписки податкових накладних №70, №71, №72, №73, №74, зокрема дату виписки зазначено лютий 2015р., замість вірного - лютий 2014р., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2015р. у сумі 49796,72 грн.

При цьому на запит податкового органу № 1 від 03.03.2017 року позивач, листом №189-10 від 06.03.2017 року надав пояснення, в якому зазначив, що у липні 2015 року ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” виписав на адресу свого покупця ТОВ “Фірма Техносплав” розрахунки коригування № 32,33,34,35,36 від 23.07.2015 року до податкових накладних №70, №71, №72, №73, №74 від 03.02.2014 року, та при складанні документів була допущена помилка і зазначено замість 03.02.2014 рік -03.02.2015 рік. Дані коригування було здійснено у зв’язку з поверненням коштів, а тому відбувалося зменшення податкового зобов'язання з ПДВ у продавця, та одночасно зменшення податкового кредиту з ПДВ у покупця.

При цьому згідно АІС “Архів електронної звітності” встановлено, що ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” у лютому 2014 року зареєстровано по контрагенту ТОВ “ФІРМА “ТЕХНОСПЛАВ” податкову накладну № 40 від 03.02.2014 року на загальну суму ПДВ 384,2 тис.грн. в т.ч. ПДВ 76,8 тис.грн., яка зареєстрована 12.02.2014 року № НОМЕР_3.

Таким чином, з вищенаведених обставин ТОВ “ФІРМА “ТЕХНОСПЛАВ” не відкоригувало податковий кредит за лютий 2014 року на суму 49,8 тис.грн. (126,6 тис. грн. 76,8 тис. грн.).

Згідно з п.201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Приписами п.192.1 ст. 192 ПК України передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкових накладних складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 при разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань, з також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов’язаних зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до ст. 192 Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307 визначено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до ст.192 ПК України постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Отже, з урахуванням вищевикладеного вбачається, що податкова накладна є розрахунковим документом, який підтверджує факт придбання товарів (послуг) та є підставою для нарахування податкового кредиту, а у разі здійснення коригування сум ПДВ, відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України, розрахунок коригування до податкової накладної (додаток 2) є невід’ємною частиною такої податкової накладної, виправлення помилок у такому розрахунку коригування (додатку 2) не допускається.

Таким чином, колегія суддів в даному випадку погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ “НЗСТ “ЮТіСТ” не дотримано вимоги п.192.1 ст. 192 ПК України у липні 2015 року внаслідок чого було знижено податкові зобов’язання з ПДВ за рахунок не вірно виписаних та зареєстрованих розрахунків коригування на загальну суму ПДВ 49796,72 гривень.

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи, а тому з урахуванням приписів ч.4 ст. 317 КАС України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в мотивувальній частині та доповненні резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 р по справі № 804/2474/17 – змінити в мотивувальній частині та доповнити резолютивну частину.

Скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 30.03.2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 463346,00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко