Постанова № 74988872, 26.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. Справа№ 927/126/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

представника відповідача - Радченка О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 02.05.2018 (повний текст складено 14.05.2018, суддя Фетисова І.А.)

у справі 927/126/18

за позовом компанії Анімаккорд Лтд

до фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни

про стягнення 111690 грн. компенсації

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення компенсації в сумі 111690,00 грн. у зв'язку з розповсюдженням контрафактних примірників творів шляхом пропонування до продажу товару з нанесеними на нього графічних зображень персонажів «Маша», «Медведь» та «Заяц», авторські права на які належать компанії Анімаккорд Лтд (далі - Компанія).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни на користь компанії Анімаккорд Лтд 37230 грн. компенсації, 587,33 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу, стягнуто з Анімаккорд Лтд на користь фізичної особи - підприємця Портянко Ніни Михайлівни 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково та тягнути з відповідача на користь позивача 16000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/126/18, розгляд справи призначено на 26.06.2018.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, скаргу - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 колегією суддів у складі: Сотніков С.В. (головуючий, доповідач), Остапенко О.М., Пантелієнко В.О., яка визначена протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2018.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю адвокатів в інших судових засіданнях, неможливістю забезпечити явку іншого представника в судове засідання, призначене на 26.06.2018.

Вказане клопотання залишене судом без задоволення, оскільки доводи позивача не визнані колегією суддів поважними, а наявні матеріали справи достатні для розгляду справи в апеляційному порядку та без участі представника позивача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення.

Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Слід зазначити, що з огляду на приписи статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав відповідачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 позивач (набувач) та ТОВ "Маша и Медведь" (правовласник) уклали договір №ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки") (далі - Договір №ММ-2), за умовами якого:

- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право в повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену Договором №ММ-2 винагороду (пункт 1.1 Договору №ММ-2);

- правовласник передає і відчужує набувачу виключне право на серії в повному обсязі з дати підписання відповідних актів передачі прав (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Договору №ММ-2);

- одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу в повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи і об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, керівництво за стилем, робочі матеріали, назву(и) анімаційних серіалів "Маша и Медведь" і "Машины сказки", графічне зображення, персонажі, музику і фонограми, незалежно від того, названі зазначені елементи і об'єкти безпосередньо в додатках до Договору №ММ-2 (пункт 4.1 Договору №ММ-2);

- Договір №ММ-2 набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього строку дії авторського права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації строку дії авторського права із застосованого права (пункт 7.1 Договору №ММ-2).

Позивачем і ТОВ "Маша и Медведь" було підписано до Договору №ММ-2 акти приймання-передачі, а саме: від 01.01.2015 №1, від 30.04.2015 №3 і від 01.07.2015 №4, згідно з якими позивач прийняв права на серії анімаційних серіалів "Маша и Медведь" і "Машины сказки".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Отже, на підставі договору Договору №ММ-2, позивач набув майнові авторські права на аудіовізуальні твори - мультиплікаційні серіали "Маша и Медведь" і "Машины сказки" та їх складові частини, зокрема графічні зображення персонажів "Маша", "Медведь", "Заяц", які можуть використовуватися самостійно та підлягають охороні як окремі твори.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.01.2018 у магазині "Продукти", що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138, було виявлено реалізацію контрафактної продукції, а саме: "Олівець", "Шоколадна фігурка", "Драже", "Желе", "Чупа-чупс" з малюнками, на яких відтворено зображення персонажів "Маша", "Медведь" та "Заяц" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

Фактичні обставини розповсюдження відповідачем товару із зображеннями персонажів аудіовізуального твору серіалу "Маша и Медведь" підтверджується відеофіксацією (відеозаписом), товарним чеком, виданим фізичною особою-підприємцем Портянко Н.М. та чеком від 16.01.2018 №№9074, платіжним терміналом Приватбанку L1CN26UQ, зареєстрованого за фізичною особою-підприємцем Портянко Н.М. та встановленого у магазині "Продукти" за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 138.

Фактичні обставини реалізації продукції із зображеннями персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" не заперечується відповідачем.

Таким чином, вказаними вище доказами беззаперечно підтверджується факт використання об'єктів авторського права шляхом їх розповсюдження в роздрібній мережі, майнові авторські права на які належать позивачу.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження правомірного використання аудіовізуального твору (зображення персонажів мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь") відповідач суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з місцевим господарським судом, дійшла висновку, що відповідач неправомірно використовував об'єкти авторського права, виключні майнові права на які належать позивачу, шляхом продажу товару із зображенням персонажів з мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь".

Так, у пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Пунктом "г" частини другої вказаної статті передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Тобто, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Позивач визначив компенсацію в розмірі 10 мінімальних заробітних плат на день подання позову (3723 грн.) за використання трьох об'єктів авторського права на загальну суму 111690,00 грн., тобто у мінімальному розмірі, передбаченому пунктом "г" частини другої статті 52 Закону.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації в сумі 37230,00 грн., місцевий господарський суд хоч і зазначив у мотивувальній частині рішення про необхідність застосування приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII (установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.), втім помилково застосував при обрахунку компенсації розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 в сумі 3723,00 грн.

Разом із тим, суд першої інстанції правомірно вказав, що у визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У пункті 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач реалізував примірники контрафактного товару загальною вартістю 48,25 грн.

Докази, які б підтверджували реалізацію контрафактного товару в значних обсягах, суду не надано. З пояснень відповідача вбачається припинення продажу контрафактного товару, а відтак і припинення порушення авторських прав позивача.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин принципу розумності та справедливості, необхідності дотримання справедливого балансу використання та виконання сторонами своїх прав та обов'язків, відсутність обтяжуючих факторів , приймаючи до уваги, що порушення відповідача носить одноразовий характер, вартість проданого товару не є значним (48,25 грн.) припинення продажу товару, що свідчить про припинення порушення прав позивача, враховує малозначність допущеного відповідачем порушення прав позивача, відсутність доведення намірів позивача зашкодити правам позивача.

А відтак і застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення компенсації в мінімальному розмірі 16000,00 грн., що становить 10 розмірів заробітної плати із застосуванням розрахункової величини у розмірі 1600,00 грн. відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII буде відповідати принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), а тому підлягає зміні в частині стягнення розміру компенсації.

Відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати в сумі 1762,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, а витрати в суді апеляційної інстанції в сумі 2643,00 грн. підлягають стягненню з позивача на користь відповідача у зв'язку з задоволенням вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 4 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 у справі № 927/126/18 змінити.

3. Викласти пункт другий резолютивної частини рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 у справі № 927/126/18 в наступній редакції:

"Стягнути з фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь компанії Анімаккорд Лтд (Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр /адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11 реєстраційний номер НЕ 244451) 16000 (шістнадцять тисяч) грн. компенсації, 252 (двісті п'ятдесят дві) грн. 42 коп. судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу".

4. Викласти пункт четвертий резолютивної частини рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 у справі № 927/126/18 в наступній редакції:

"В решті позовних вимог в частині стягнення 95690,00 грн. компенсації відмовити".

5. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2018 у справі № 927/126/18 залишити без змін.

6. Стягнути з компанії Анімаккорд Лтд (Гріва Дігені, 82, Стефані Пауз, 2 поверх, квартира/офіс 202, Лімасол, 3101, Республіка Кіпр /адреса для листування: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 56, офіс 11 реєстраційний номер НЕ 244451) на користь фізичної особи-підприємця Портянко Ніни Михайлівни (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко