Вирок № 74988712, 27.06.2018, Черкаський районний суд Черкаської області

№707/2598/17

1-кп/707/134/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року

м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Березюк Л.С.

з участю прокурора Ткач Я.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12017250270000742 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, одруженого, працюючого, раніше судимого Черкаським районним судом Черкаської області 01.09.2016 року за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 22.06.2017 року, близько 06 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою вул. Лесі Українки, 116 в с. Вергуни Черкаського району Черкаської області, під час конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер власних дій, тримаючи в руці металеве відро, наніс останнім два удари ОСОБА_3 в ділянку голови, яку потерпіла прикривала руками. Від отриманих ударів ОСОБА_3 втрачаючи свідомість стала падати на землю, а обвинувачений продовжував наносити удари останній ногами в ділянку спини, внаслідок чого потерпіла повністю втратила свідомість, а коли опритомніла і перебувала в положенні сидячи, ОСОБА_1 знову наніс їй два удари кулаком правової руки в ділянку спини та три удари правою ногою в ділянку спини, внаслідок чого ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, згідно висновку експерта № 02-01/1757 від 13.01.2017 року.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування та прокурором кваліфіковані за ч.2 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою не визнав та пояснив, що вчинити даний злочин він не міг, оскільки 22 червня 2017 року близько 6-ї години ранку він попрощавшись зі своєю дружиною ОСОБА_4 вийшов з дому та пішов на автобусну зупинку в с. Вергуни Черкаського району і о 6-00 год. виїхав на автобусі з зупинки «Харківка» с. Вергуни Черкаського району, о 6-40 год. перебував вже в м. Черкаси в районі Хімселища, а о 7-20 год. сів на автобус на новому автовокзалі м. Черкаси та поїхав в м. Тальне Черкаської області з метою купівлі велосипеда. На автовокзалі в м. Черкаси він зустрів ОСОБА_5, який може це підтвердити, увечері він приїхав додому і дізнався, що ОСОБА_3 обвинувачує його в тому, що він її побив. На наступний день 23.06.2017 року він зателефонував до ОСОБА_5 та попросив його запам’ятати дату і час коли він його бачив на автовокзалі.

Крім того зазначив, що потерпілою ОСОБА_3, у нього довготривалі неприязні стосунки, ОСОБА_3 постійно вчиняє конфлікти, погрожує, за що неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності тому обмовила його у вчиненні даного злочину, оскільки вже був такий випадок, за її заявою на нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому був закритий судом в зв’язку з не підтвердженням його вини.

Також обвинувачений ОСОБА_1 в суді пояснив, що у нього був конфлікт із співмешканцем потерпілої ОСОБА_3, який є свідком по даному кримінальному провадженню - ОСОБА_6, з приводу паркану між домоволодіннями, в ході якого він завдав останньому травму руки за що був притягнутий до кримінальної відповідальності і на тому судовому засіданні ОСОБА_3 пообіцяла «посадити» його. Тому вважає, що свідок ОСОБА_6 є упередженим відносно нього і буде давати неправдиві свідчення.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, сторона обвинувачення посилається на наступні докази:

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що 22.06.2017 року вона перебувала у своєму домоволодінні за адресою: вул. Лесі Українки, 116 в с. Вергуни Черкаського району Черкаської області. О 06:00 годині вона прокинулася, вийшла і побачила там ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які йшли до неї та зажали її у кутку, а ОСОБА_1 наніс їй декілька ударів металевим відром по голові та ногами по тулубу, вона почала кричати, вибігли сусіди, які це все чули і бачили. ОСОБА_1 почав кричати на неї, що він її попереджав та бив її ногами по спині і вона втратила свідомість. Коли вона прийшла у свідомість то побачила обвинуваченого і його дружину, які схилилися до неї, а ОСОБА_1 продовжував її бити. Потім до неї вибіг ОСОБА_6, а ОСОБА_1 і ОСОБА_4 втекли. Вказані події відбувалася з 6:00 години до 6 години 30 хвилин. В подальшому потерпіла свої покази змінила і пояснила, що вказані події крім ОСОБА_6 ніхто більше не бачив.

За фактом подій які відбулися 22.06.2017 року, окрім показань потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченням суду надані наступні докази.

Свідок ОСОБА_6, який є чоловіком потерпілої, в суді пояснив, що у нього є ворожнеча з ОСОБА_1 після конфлікту, в ході якого ОСОБА_1 пошкодив йому руку.

Про події 22.06.2017 року свідок показав, що в цей день він перебував у домоволодінні за адресою: вул. Лесі Українки, 116 в с. Вергуни Черкаського району Черкаської області. О 06:00 годині він та ОСОБА_3 прокинулися, ОСОБА_3 вийшла з будинку подвір’я, через деякий час він почув крик, вийшов з будинку і побачив там ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 бив його дружину кулаком, він побіг до них, але ОСОБА_1 і ОСОБА_4 втекли. Він підбіг до ОСОБА_3 допоміг їй, потім викликав поліцію, швидку медичну допомогу та батьків потерпілої. Вказані події відбувалася з 6:00 години до 6 години 30 хвилин.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 повідомила, що її побив ОСОБА_1 (а.с. 50).

Відповідно до довідки Черкаської ЦРЛ (а.с. 51), епікризу з історії хвороби № 3691 (а.с. 52), виписки з медичної карти (а.с. 53) ОСОБА_3 22.06.2017 року була на прийомі у лікаря травматолога у зв’язку з травмою голови і пальця правої руки та перебувала на лікуванні в період з 24.06.2017 року по 02.07.2017 року.

З довідки наданої КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги» № 598 від 11.07.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 обслуговувалася бригадою ШМД 22.06.2017 року о 6 годині 43 хвилини (а.с. 54).

Згідно акту судово-медичного дослідження №02-01/1203 у ОСОБА_3 мали місце наступні тілесні ушкодження: травма голови зі струсом головного мозку, забитою раною тімяно-потиличної ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та забій з набряком м’яких тканин грудної клітки які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.56-57).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.09.2017 року ОСОБА_3 показала, що 22.06.2017 року о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_1 наніс їй тілесні ушкодження завдавши ударів відром, руками та ногами (а.с.58-64).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.09.2017 року ОСОБА_6 показав, як 22.06.2017 року о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3 завдавши ударів руками та ногами (а.с.58-64).

З висновку експерта №02-01/1757 від 21.09.2017 року вбачається, що виявлені у ОСОБА_3 ушкодження могли виникнути в час та при обставинах вказаних в протоколах слідчих експериментів проведених з ОСОБА_3 та ОСОБА_6

В обґрунтування невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, сторона захисту посилається на наступні докази:

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1, між її родиною та потерпілою і її чоловіком вже досить тривалий час відбувалися конфлікти, ОСОБА_3, постійно вчиняє сварки, погрожує.

Свідок повідомила, що 22 червня 2017 року близько 06:00 години ранку ОСОБА_1 вийшов з дому та пішов на автобусну зупинку в с. Вергуни Черкаського району та поїхав в м. Черкаси звідки поїхав в м. Тальне Черкаської області з метою купівлі велосипеда. Вона о 07:00 годині ранку бачила на подвір’ї ОСОБА_3 її батьків та поліцію

Крім того зазначила, що на її думку, ОСОБА_3 побив її чоловік ОСОБА_6, оскільки в березні 2018 року він також її бив і про це всі знають.

Свідок ОСОБА_5 в суді пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1 декілька років, колись вони працювали на одному підприємстві та іноді телефонували один одному з приводу роботи, проте близько не товаришують. 22 червня 2017 року він зустрів ОСОБА_1 на платформі нового автовокзала в м.Черкаси близько 7 годи 20 хвилин. Вони привіталися і ОСОБА_1 повідомив, що їде до м.Тальне. На наступний день 23.06.2017 року ОСОБА_1 йому зателефонував і попрохав запам’ятати дату і час коли він його бачив на вокзалі, оскільки його обвинувачують, що він в той час когось побив.

Крім показів свідків захистом надані та були досліджені в суді наступні докази:

Оригінал квитка - в якому зазначено, що він був придбаний 22.06.2017 року на А/С Черкаси-1 о 07 годині 18 хвилин, на автобус маршрутом Черкаси-Тальне, час відправлення 07 година 20 хвилин (а.с. 100).

Розклад руху автобусів за маршрутом № 158 Черкаси АС-2 – ОСОБА_7, з якого вбачається, що даний автобус о 6 годині 00 хвилин відправляється з зупинки «Харківка» , о 6 годині 31 хвилини відправляється з кінцевої зупинки с.Вергунів, а о 06 годині 48 хвилин автобус вже відправляється із зупинки ВАТ «АЗОТ» (а.с. 101).

Постанова Черкаського районного суду від 17.11.2016 року згідно якої ОСОБА_3 15.08.2016 року образливо висловлювалася в бік ОСОБА_1 і в її діях вбачається склад адміністративного прав рушення передбаченого ст. 173 КУПАП (а.с. 105).

Постанова Черкаського районного суду від 16.05.2016 року згідно якої ОСОБА_3 22.04.2016 року образливо висловлювалася нецензурною лайкою в бік ОСОБА_4 і в її діях вбачається склад адміністративного прав рушення передбаченого ст. 173 КУПАП (а.с. 109).

Постанова Черкаського районного суду від 16.05.2016 року згідно якої ОСОБА_3 обвинувачувала ОСОБА_1 в хуліганських діях відносно неї, проте в судовому засіданні встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а покази ОСОБА_3, ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в суді та були спростовані матеріалами справи (а.с. 107).

Рапорт чергового Черкаського ВДП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 з якого вбачається, що о 06 годині 42 хвили надійшло повідомлення від ОСОБА_7, що невідома особа побила його доньку ОСОБА_3

Фактичні обставини кримінального правопорушення та обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, були перевірені судом шляхом дослідження наданих сторонами обвинувачення та захисту доказів.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об'єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, не знайшла свого підтвердження здобутими та дослідженими у ході розгляду справи доказами, а тому є недоведеною виходячи з наступного.

Згідно статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Стаття 84 КПК України передбачає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, суд не може визнати доказом вини обвинуваченого показання потерпілої ОСОБА_3, та свідка ОСОБА_6, що саме ОСОБА_1 22.06.2017 року в період з 6 години 00 хвилин до 6 години 30 хвилин наніс тілесні ушкодження ОСОБА_3

Вказані показання суд вважає такими, що не відповідають дійсності оскільки спростовуються показаннями свідка ОСОБА_5, який в суді пояснив, що він бачив ОСОБА_1 на платформі нового автовокзалу в м. Черкаси близько 7 годи 20 хвилин.

Вказані покази свідка ОСОБА_5, які фактично створюють алібі обвинуваченому, державним обвинуваченням не спростовані. Додатковим підтвердження цього є надані обвинуваченим в судовому засіданні оригінал квитка в якому зазначено, що він був придбаний 22.06.2017 року на А/С Черкаси-1 о 07 годині 18 хвилин, на автобус маршрутом Черкаси-Тальне, час відправлення 07 година 20 хвилин (а.с. 100) та розклад руху автобусів за маршрутом № 158 Черкаси АС-2 – ОСОБА_7, з якого вбачається, що даний автобус о 6 годині 00 хвилин відправляється з зупинки «Харківка», о 06 годині 31 хвилини відправляється з кінцевої зупинки с. Вергунів, а о 06 годині 48 хвилин автобус вже відправляється із зупинки ВАТ «АЗОТ» (а.с. 101).

Тобто ОСОБА_1 не міг 22.06.2017 року в період часу з 06 години 00 хвилин до 06 години 30 хвилин нанести тілесні ушкодження ОСОБА_3, оскільки перебував в даний час в автобусі, який о 6 годині 00 хвилин відправився з зупинки «Харківка» в с.Вергуни до м.Черкаси. Вказані обставини обвинуваченням не спростовані.

Заяву прокурора оголошену ним в судових дебатах, що покази свідка ОСОБА_5 є неналежним доказами оскільки не були відкриті прокурору на досудовому слідстві суд до уваги не приймає, оскільки згідно ст..85 КПК України - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Відповідно до ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Свідок ОСОБА_5 був допитаний безпосередньо в суді, сторона обвинувачення мала змогу ставити йому запитання в ході його допиту. Крім того, після заяви стороною захисту клопотання про допит даного свідка, судом був наданий час для відкриття даного свідка стороні обвинувачення та надана можливість прокурору провести бесіду зі свідком до початку його допиту в суді.

Досліджені в судовому засіданні протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 50), довідка Черкаської ЦРЛ (а.с. 51), епікриз з історії хвороби № 3691 (а.с. 52), виписка з медичної карти (а.с. 53), довідки КУ «Обласний центр екстренної медичної допомоги» № 598 від 11.07.2017 року, акт судово-медичного дослідження №02-01/1203, протокол проведення слідчого експерименту від 13.09.2017 року з ОСОБА_3 (а.с.58-64) та ОСОБА_6 (а.с.58-64), висновок експерта №02-01/1757 від 21.09.2017, не підтверджують причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому діяння, а лише документально фіксують факт проведення оглядів ОСОБА_3, наявності у неї тілесних ушкоджень.

Покази потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, щодо вчинення злочину саме ОСОБА_1 суд оцінює критично, оскільки в суді достовірно встановлено, що існує довготриваючий конфлікт між обвинуваченим, потерпілою, а свідок ОСОБА_6 в суді прямо заявив, що у нього ворожнеча з ОСОБА_1

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вже намагалися обмовити ОСОБА_1 з метою притягнення його до кримінальної відповідальності, що підтверджується постановою Черкаського районного суду від 16.05.2016 року згідно якої ОСОБА_3 обвинувачувала ОСОБА_1 в хуліганських діях відносно неї, проте в судовому засіданні встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а покази ОСОБА_3, ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження в суді та були спростовані матеріалами справи (а.с. 107).

Також суд бере до уваги неодноразові випадки вчинення хуліганських дій ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що підтверджується постановами Черкаського районного суду Черкаського області.

Крім того, згідно рапорту чергового Черкаського ВДП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 з якого вбачається, що 06 годині 42 хвили надійшло повідомлення від ОСОБА_7, що невідома особа побила його доньку ОСОБА_3 хоча свідок ОСОБА_6 в суді заявив, що він повідомив батьків ОСОБА_3, що саме ОСОБА_1 її побив.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло. Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 129 п. 4 Конституції України однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано в ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції України ніхто не зобов’язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також положення п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачають, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»- кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається не винуватим доти доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе проти Іспанії» встановлено, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього, для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, врешті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до висновку щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та вважає, що обвинуваченого необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним інкримінованого злочину.

Цивільний позов Черкаської місцевої прокуратури суд залишає без розгляду.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 377 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та виправдати його за цим обвинуваченням за недоведеністю вчинення саме ним даного злочину.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді особистого зобов’язання - скасувати.

Цивільний позов Черкаської місцевої прокуратури залишити без розгляду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Черкаської області через Черкаський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя: ОСОБА_9