Постанова № 74988494, 27.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. Справа №917/2168/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача – Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц», м.Кременчук, Полтавська область, (вх.№706П/1-40) на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 року по справі №917/2168/17,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц», м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 29495,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» на свою користь 29495,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у накладній відомостей про масу вантажу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 року по справі №917/2168/17 (повний текст складено 27.03.2018 року, суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 29495,00 грн. штрафу та витрати на сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не було надано правової оцінки стосовно невідповідності законодавчим нормам відмітки в розділі «Є» комерційного акту №410006/330 від 13.10.2017 року, а саме відмітка в розділі «Є» не відповідає встановленому у Правилах оформлення перевізних документів змісту – підписано двома особами замість трьох та не засвідчено штемпелем станції призначення.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не надана мотивована оцінка аргументам відповідача, що застосовані сторонами способи визначення маси вантажу не є однаковими та можуть привести до невідповідності результатів зважування. Тобто, співставлення способів отримання результатів маси вантажу на станції відправлення та попутній станції, свідчать, що такі способи не є однаковими, а результати переважування не можна визнати об'єктивними.

Апелянт наполягає на тому, що позивачем не було надано суду доказів зважування та перевірки маси вантажу на станції призначення.

Скаржник зазначає, що суму заявлених до стягнення грошових коштів (штрафу) було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що прямо суперечить ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України).

На думку апелянта, розмір штрафу, який підлягає стягненню з відправника у зв'язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 2200 кг менше виявленої при переважуванні (не враховуючи похибки вагів), за умови оформлення результатів перевірки ваги відповідно до норм чинного в Україні законодавства, становить: 5 * 67,42 = 337,10 (грн.)

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи – за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач – разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв’язку, копію ухвали суду від 19.04.2018 року сторонами отримано наприкінці квітня 2018 року.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Колегія суддів також відмічає, що позивачем відзиву на апеляційну скаргу надано не було.

У ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Публічне акціонерне товариство «Кременчуцьке кар`єроуправління «Кварц» за накладною №44615979 здійснило відправлення зі станції Кременчук Південної залізниці на адресу ТОВ «СК Ескадор» станція призначення – Дачна Одеської залізниці, два вагони з вантажем – відсів гранітний. У вказаній накладній вказано масу вантажу 139000 кг, зокрема у вагоні №60431814 - 70000 кг, тара 24000 кг.

Згідно акту загальної форми №86153 від 12.10.2017 року навантаження трьома пагорбами нижче бортів 500-1000 мм. Вагон з глухими торцевими стінками, люки щільно закриті. Слідів втрати та крадіжки немає.

13.10.2017 року на станції Знам’янка Одеської залізниці проведено контрольне зважування на вагах і виявлено різницю в масі вантажу у вагоні №60431814, у зв’язку з чим складено комерційний акт АА №410006/330 від 13.10.2017 року.

Відповідно до накладної маса вантажу у вагоні №60431814 складає: нетто – 70000,00 кг, згідно комерційного акту Розділ Д: брутто – 91800 кг, нетто – 67800 кг, тара 24000 кг, різниця в сторону зменшення складає 2200 кг. У розділі «Є» зазначено, що вантаж видано згідно даного комерційного акту.

Спір у справі стосується стягнення штрафу в сумі 29495,00 грн. за неправильне зазначення ПАТ «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» у накладній №44615979 маси вантажу.

Згідно з ч.5 ст.306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ст.307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і ст.908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Приписами ст.920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.(ч. 1 ст.216 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статут залізниць України (надалі Статут) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457. Статут залізниць чинний із змінами і доповненнями.

Стаття 5 Статуту відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Накладна, згідно ст. 6 Статуту основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту. За правилами ст. 24 Статуту, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів» внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно п.1.2 Правил, оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 (надалі Правила), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом стверджується перевізним документом накладною №44615979. Як вірно встановив місцевий господарський суд, накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 року за №798/5989).

Обов'язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено п.п.2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю...т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «Навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції Знам’янка Одеської залізниці проведено контрольне зважування, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні №60431814 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній. За результатами перевірки станцією Знам’янка Одеської залізниці складено комерційний акт №410006/330 від 13.10.2017 року, відповідно до якого зважування вагону №60431814 проводилось на вагонних вагах станції та виявлено, що при переважуванні вага брутто складає 91800 кг, нетто – 67800 кг, тара 24000 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 2200 кг.

У комерційному акті також містяться відомості про те, що вагон з глухими торцевими стінками, люка щільно закриті. Об’єм кузова на вагоні не зазначений. Слідів втрати та крадіжки немає. Зважування вагона здійснене 13.10.2017 року на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст.Знам’янка Од. (держповірка ваг. 07.09.2017 року) працівником станції ОСОБА_1 в присутності Зам. ДС ОСОБА_2.

У апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що застосовані сторонами способи визначення маси вантажу не є однаковими та можуть привести до невідповідності результатів зважування.

Скаржник вказує, що ним при завантаженні вагону №60431814 вага вантажу визначалася вагонними тензометричними вагами 150 ВВ-Ш-15, модифікація цих ваг - одноплатформенні. Разом з тим, зважування вагону №60431814 на станції Знам'янка здійснено на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2, модифікація цих ваг – двоплатформенні.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що пункт 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083) передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року за №442, та інших нормативно-правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Колегія суддів відмічає, що визначення маси вантажу як при відправленні так і під час контрольного зважування відбувалося таким самим способом на вагонних вагах. Різна модифікація вагонних ваг не впливає на визначення маси вантажу, а лише як додаткова функція визначає правильність завантаження на візки.

Таким чином, твердження апелянта про різні зважування, а отже опосередковано невідповідність результатів зважування, спростовуються вищевказаними обставинами.

Колегія суддів зауважує, що накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі ст.24 Статуту залізниць і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача є відправник вантажу (п.6.3 Роз'яснення).

Відповідно до п. 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Комерційний акт був підписаний в.о. начальника станції Знам'янка, на якого покладено виконання обов’язків начальника станції (копії наказів про покладення на ОСОБА_3 виконання обов'язків начальника станції Знам'янка наявні в матеріалах справи), працівник станції ОСОБА_1, який здійснював перевірку вантажу та залучений інший працівник - заступник начальника станції Знам’янка ОСОБА_2 оскільки по штатному розкладу завідувач вантажним двором відсутній (копія наказу про призначення на посаду заступника начальника станції Знам'янка та його посадова інструкція наявні в матеріалах справи).

Вказане підтверджує, що комерційний акт підписаний повноважними особами

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не відповідає нормам відмітки в розділі «Є» комерційного акту №410006/330 від 13.10.2017 року, а саме підписано двома особами замість трьох та не засвідчено штемпелем станції призначення.

Однак, при дослідженні комерційного акту, колегією суддів встановлено, що його підписано трьома особами та засвідчено штемпелем станції призначення. Крім того міститься штемпель отримувача вантажу.

Зазначення у розділі «Є» комерційного акту №410006/330 від 13.10.2017 року – «Вантаж видан згідно даного комерційного акту» не є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що комерційним актом від 13.10.2017 року АА№410006/330 підтверджується перевантаження на 2200 кг вагона №60431814 від маси, вказаної у накладній на перевезення.

Застосовуючи ст.ст.118, 122 Статуту необхідно відмітити, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Матеріалами справи спростовуються доводи скаржника щодо неналежного оформлення комерційного акту, оскільки зазначений документ оформлено належним чином.

Щодо аргументів скаржника про те, що правильний розмір штрафу, який підлягав би стягненню з відправника у зв'язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 2200 кг менше фактичної маси вантажу, становить 337,10 грн, оскільки штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов правильного висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, у зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, відповідає ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України та ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України.

За таких умов колегія суддів дійшли висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки судового рішення, що оскаржується, та не впливають на них. Так, посилання скаржника на неналежність окремих доказів, фактично зводяться до переоцінки доказів та не направлені на спростування обставин, які покладені в основу позову та судового рішення.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 року по справі №917/2168/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кременчуцьке кар’єроуправління «Кварц» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2018 року по справі №917/2168/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.