Постанова № 74987745, 21.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3533/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Носа С.П.,

суддів: Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Мацьків М.С.,

представника відповідача: Друзюк Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року у справі № 607/14173/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дій неправомірними (рішення прийняте суддею Дзюбичем В.Л. у м. Тернополі Тернопільської області, 26.03.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, Позивач) звернувся з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (далі - Відповідач) про визнання дій неправомірними.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев'ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (ОСОБА_3 та інші)», за результатами голосування якого жодного з передбачених ст. 123 Земельного Кодексу України рішень по даному питанню не прийнято.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що відповідно до вимог п. 8 інформаційної картки А-25-01, яка затверджена 09.12.2014р. міським головою Тернопільської міської ради С.В. Надал, визначено перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуг, серед яких недостатня кількість голосів для голосування за проект даного рішення на засіданні сесії. Надання дозволу на складення проекту землеустрою є одним із видів адміністративної послуги. Відтак, міська рада діючи у відповідності до вимог п. 8 інформаційної картки А -025-01 у зв'язку із недостатньою кількістю голосів під час голосування за проект даного рішення повідомила позивача про те, що рішення з даного питання не прийнято. Вважає, що міською радою було дотримано усіх вимог чинного законодавства та регламенту міської ради, і будь-яких прав позивача порушено не було.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником гаража по АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від №88301133 від 29.05.2017 року та не заперечується відповідачем.

31.07.2017 року позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0027 га для обслуговування індивідуального гаража по АДРЕСА_1. До заяви позивачем додано копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків, графічні матеріали, копію документу, що посвідчує право власності, копію розрахунку потреби площі, копію технічного паспорту.

Листом від 15.08.2017 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що підготовлено проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, в м. Тернополі» на відповідні погодження та розгляд сесії міської ради у встановленому законом порядку.

21.08.2017 року на офіційному сайті Тернопільської міської ради було опубліковано проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 ( гр. ОСОБА_3 та інші)». У вступній частині проекту вказано про врахування висновків постійних комісій міської ради з питань містобудування, з питань природокористування, приватизації, продажу, оренди землі.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань містобудування від 22.09.2017 року за №35 при розгляді питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 в м. Тернополі» рішення не прийнято.

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі від 02.10.2017 року витяг №23.12 при розгляді питання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1 в м. Тернополі» прийнято рішення про проведення виїзного засідання комісії з даного питання.

Згідно витягу із протоколу дев'ятнадцятої сесії Тернопільської міської ради сьомого скликання від 24.10.2017 року на засіданні сесії виносився розгляд питання «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3 та інші)». За результатами голосування: За -13, проти-0, утрималось -9, рішення з даного питання не прийнято.

Листом №3092/08 від 07.11.2017 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача про те, що проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 ( гр. ОСОБА_3 та інші)» було подано на розгляд дев'ятнадцятої сесії міської ради сьомого скликання 24.10.2017 року. За результатами розгляду рішення не прийнято.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не представлено суду належних та достовірних доказів правомірності своїх дій що полягають у неприйнятті на засіданні сесії міської ради 24.10.2017 року жодного із передбачених Законом рішень за результатами розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3 та інші)», а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Частинами 1,2 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що проект рішення міської ради «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3 та інші)», пройшов відповідні походження юридичної особи та відповідними посадовими особами міської ради, а тому був переданий на розгляд постійних профільних комісії 22.09.2017 року та 02.10.2017 року після чого був внесений на розгляд пленарного засідання сесії міської ради 24.10.2017 року.

Проект рішення виносився на засідання сесії міської ради 24.10.2017 року із всіма додатками, висновками постійний комісії, без жодних зауважень та відповідав вимогам зазначеним в Регламенті, що визнається відповідачем у судовому засіданні та підтверджується письмовими поясненнями викладеними у поданих до суду відзиві та запереченнях на позов.

24.10.2017 року на сесії Тернопільської міської ради при розгляді проекту даного рішення, будь-якого рішення з даного питання прийнято не було у зв'язку із недостатньою кількістю голосів під час голосування.

Щодо покликання апелянта на те, що позивачу не відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і він вправі повторно звернутись із вказаною заявою, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством не передбачено можливості прийняття іншого рішення при вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою крім надання дозволу чи відмови у наданні дозволу на складання проекту землеустрою.

Відтак, дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев'ятнадцятій сесії міської ради від 24.10.2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_3 та інші)», за результатами голосування якого відповідачем не прийнято жодного із передбачених ст. 123 ЗК України рішень є протиправними та такими, що порушують права позивача.

Крім того, не прийнявши будь-якого рішення за результатами розгляду вказаного питання, міська рада повторно даний проект рішення на голосування сесії міської ради з власної ініціативи не внесла, у зв'язку із тим, позивач змушений повторно звертатись до міської ради із заявами про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, що суттєво порушує його права та суперечить вимогам Закону та покладає на позивача надмірний тягар невизначеності з даного питання.

Згідно з ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.10 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.

Щодо покликань апелянта на відсутність будь-яких висновків чи рекомендації постійних комісії з питань містобудування та з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, оскільки будь-яких заперечень щодо їх відсутності депутати на пленарному засіданні сесії не висловлювали апеляційний суд зазначає наступне.

Рішення постійних комісії носять рекомендаційний характеру та їх відсутність свідчить є лише про недотримання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Чинним законодавством не передбачено обов'язку сесії місцевої ради приймати лише ті рішення, які рекомендовані їй висновками відповідної постійної комісії.

Відсутність висновку постійний комісії не може бути підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки перелік підстав відмови встановлений ч. 3 ст. 123 ЗК України, який є вичерпний.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що дії Тернопільської міської ради сьомого скликання на дев'ятнадцятій сесії міської ради від 24 жовтня 2017 року щодо розгляду проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (ОСОБА_3 та інші)» є протиправними, а тому позовні вимоги ОСОБА_10 є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2018 року у справі № 607/14173/17 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.П. Нос

Судді Р.В. Кухтей

Р.Б. Хобор

Постанова у повному обсязі складена 26.06.2018 року.