Постанова № 74986985, 19.06.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа № 914/630/18

м. Львів

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

ОСОБА_2,

секретар судового засідання Процевич Р.Б.,

явка учасників справи:

від позивача – ОСОБА_3 (довіреність № 2901 вих.888 від 09.11.2017);від відповідача – не з’явився;

від третьої особи-1 – ОСОБА_4 (довіреність №2302-вих-390 від 18.01.2018);від третьої особи-2 – не з’явився;

від третьої особи-3 – не з’явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» б/н від 20.04.2018,

на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.04.2018 про забезпечення позову, суддя: Пазичев В.М., м. Львів,

за заявою ОСОБА_1 міської ради №947/18 від 05.04.2018

у справі за позовом ОСОБА_1 міської ради, м.Львів

за участі у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 комунальної власності Департаменту економічного розвитку ОСОБА_1 міської ради, м.Львів

за участі у справі третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 комунального підприємства «Львівелектротранс», м.Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія», с.Острожець

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватної фірми «Фрей- СЛВВ», м.Львів

про витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права приватної власності

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до господарського суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» про витребування з чужого незаконного володіння майна та скасування державної реєстрації права приватної власності на будівлю під літ. «А-1» площею 453,9 кв. м та прибудову під літ. «А-2» з підвалом розміром 6,20м х 12,8м + 2,85 м х 3,58 м по вул. Братів Тимошенків, 4 (загалом 481,0 кв.м).

Після відкриття провадження у справі, позивачем 05.04.2018 подано до господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об’єкт нерухомості – будинок санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв.м по вул. вул. Братів Тимошенків, 4.

В обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв.м по вул. Братів Тимошенків, 4 заявник посилається на наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спірне майно, що належить органу місцевого самоврядування та перебуває на балансі ОСОБА_1 комунального підприємства «Львівелектротранс», перебудовувалося та неодноразово поза волею власника вибувало з власності.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.04.2018 заяву ОСОБА_1 міської ради згідно з вимогами ст.ст. 136, 137 ГПК України задоволено частково - відповідачу та будь-яким іншим особам заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості, - будинку санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв. м за адресою м. Львів, вул. Братів Тимошенків, 4, а також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких змін в структурні елементи об'єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться.

Вказаною ухвалою судом відмовлено в задоволенні арешту на спірне нерухоме майно, оскільки відсутній зв'язок між цим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

За коротким змістом вимог апеляційної скарги відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 06.04.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 міській раді в задоволенні заяви про забезпечення позову в зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, що потягло за собою порушення норм процесуального права.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є те, що спірне майно, яке витребовується позивачем, реалізоване органами державної виконавчої служби в порядку примусового виконання рішення суду, що виключає недобросовісність ТОВ «Ольвія» якою місцевий господарський суд мотивує свої висновки про необхідність забезпечення позову.

Згідно з узагальненими доводами та запереченнями на апеляційну скаргу, які викладені у відзивах позивача та третьої особи-1 на стороні позивача, вбачається, що доводи апеляційної скарги зводяться до заперечення позовних вимог, які повинні з’ясовуватись в процесі розгляду справи по суті й не можуть бути встановлені під час вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання 19.06.2018 з’явились представники позивача та третьої особи-1 на стороні позивача. Представники інших учасників справи повторно не з’явились, хоча належним чином повідомлені про слухання справи. а тому, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, суд розглядає справу за їх відсутності.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта та запереченням позивача та третьої особи-1 на стороні позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову є вимоги про витребування з чужого незаконного володіння майна та скасування державної реєстрації права приватної власності на будівлю під літ. «А-1» площею 453,9 кв. м та прибудову під літ. «А-2» з підвалом розміром 6,20м х 12,8м + 2,85 м х 3,58 м по вул. Братів Тимошенків, 4 .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Судом першої інстанції вжиті заходи для забезпечення позову за заявою позивача у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості, - будинку санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв. м за адресою м. Львів, вул. Братів Тимошенків, 4, а також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких змін в структурні елементи об'єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться.

Необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарським судом першої інстанції проведено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів щодо забезпечення позову з урахуванням вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову, так і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Судом враховано, що спірне приміщення перебуває на балансі ЛКП «Львівелектротранс», з 1969 року, згідно довідки №30/1638 від 15.10.2014 та інвентарною карткою обліку основних засобів.

Реєстрація права власності на будівлю проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.05.2016 на підставі рішення виконавчого комітету від 01.04.2016 за №239.

Спірне приміщення в період часу з 03.02.1997 неодноразово відчужувалося третіми особами, а також відбулася зміна площі шляхом добудови.

Отже, судом першої інстанції з врахуванням цих обставин правомірно вжито заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у наступному виконанні такого рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність зв’язку між заявленими позивачем заходом забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів щодо об’єкта нерухомості, - будинку санаторію-профілакторію загальною площею 481,0 кв. м за адресою м. Львів, вул. Братів Тимошенків, 4, а також будь-якого пов’язаного з ним майна та внесення будь-яких змін в структурні елементи об'єкта нерухомості чи території, на якій він знаходиться із предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідача.

Судом першої інстанції здійснена оцінка та врахування співвідношення прав (інтересу) про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заборона поширюється лише на відчуження та добудову спірного приміщення до вирішення спору і не припиняє право користування ним відповідачем.

Судом першої інстанції проведено оцінку такої відповідності, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник та майнових наслідків заборони відповідачеві та будь-яким особам вчиняти певні дії.

За таких умов наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому доводи апелянта про їх безпідставність не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

З цих підстав апеляційний господарський суд не погоджується й з доводами апеляційної скарги про те, що спірне майно, яке витребовується позивачем, реалізоване органами державної виконавчої служби в порядку примусового виконання рішення суду, що виключає недобросовісність ТОВ «Ольвія», оскільки ці обставини встановлюються та оцінюються судом при розгляді справи по суті, а не в стадії забезпечення позову.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги в розмірі 1762,00 грн. залишається за апелянтом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ольвія» – залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 06.04.2018 у справі №914/630/18 – залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 1762,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно з ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко

Судді: О.І. Матущак

ОСОБА_2

Повний текст постанови підписано 25.06.2018.